ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"04" грудня 2006 р. м. Київ
14 год. 15 хв.
Господарський суд в складі:
головуючого судді Наріжного С.Ю.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши адміністративну справу №А330/13-06 за позовом Білоцерківської житлово-експлуатаційної контори №6, м. Б. Церква
до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, м. Київ
про визнання рішення №203 незаконним та його скасування, скасування припису №220 від 31.07.2006 р.
Представники:
Від позивача: П’ясецька Л.А. –довіреність;
Бойко Л.А. –довіреність;
Від відповідача: Луценко В.В. –довіреність;
суть спору:
Білоцерківською житлово-експлуатаційною конторою №6 (далі –позивач) заявлено позов до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (далі –відповідач) про визнання рішення №203 незаконним та його скасування та скасування припису №220 від 31.07.2006 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення та припис відповідача є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог нормативно-правових актів щодо регулювання діяльності відповідача, явної фальсифікації інспектором відповідача документів при перевірці, а також порушенням законодавства відповідачем щодо формування тарифів на послуги з утримання будинків та споруд, у зв’язку з чим позивачу безпідставно нараховано до сплати суму штрафу та суму необґрунтовано отриманого доходу.
В судовому засіданні 13.11.2006 р. відповідач надав суду заперечення на позов згідно яких позовні вимоги не визнає повністю в зв’язку з наступним.
- під час проведення перевірки інспектор керувався лише діючи нормативно-правовими актами, перелік яких наведений у запереченнях проти позову та застосовував лише діючи тарифі, встановлені даними нормативно-правовими актами.
- при здійсненні розрахунків необґрунтовано одержаної суми виручки відповідач керувався дійсними наявними рахунками ТОВ „Профілактична дезинфекція” наданими ЖЕК№6 за період з 01.09.2005 р. по 01.06.2006 р. та дійсними сумами, які були сплачені споживачам за цей же період. Різниця між даними сумами і складає необґрунтовано одержану суму виручки.
- питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення не відноситься до предмету розгляду даної справи, а подальше скасування такого протоколу не тягне за собою втрати чинності акту перевірки №360 від 18.07.2006 р.
В судовому засіданні 13.11.2006 р. представник позивача надав суду письмовий виступ представника №560 від. 10.11.2006 р. в якому навів суду порушення які були вчинені головним інспектором відповідача під час складання протоколу №71 про адміністративне правопорушення щодо порушення порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій. Крім того, представник позивача зазначає, що враховуючи норми чинного законодавства України контроль за додержання державної дисципліни цін Білоцерківською ЖЕК №6 при наданні послуг з утримання будинків та при будинкових територій з боку відповідача є безпідставним.
Згідно виступу представника позивача №561 від 10.11.2006 р. позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними виходячи з наступного.
При розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг згідно п. 6 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005 р. враховуються середньомісячні витрати на оплату праці та середньомісячні матеріальні витрати за рік окремо за статтями витрат. Вартість послуг нарахована споживачам по статтям „Освітлення сходових кліток, підкачка води” та „Електроенергія для ліфтів” за період з 01.09.2005 р. по 01.06.2006 р. склала 92185,20 грн. (додаток №27 акту перевірки відповідача) Фактичні витрати понесені позивачем за аналізує мий період відповідно до цього додатку склали 199862,46 грн. Тому підприємство понесло збитки за відповідний період по даним видам послуг в розмірі 7677,26 грн. Відповідачем взято до уваги тільки місяці в яких підприємством отримана економія. Проте зазначені місяці мають більший світловий день (вересень, жовтень, березень, квітень), а тому відповідно менші витрати електроенергії порівняно з зимовими.
В судовому засіданні 27.11.2006 р. представник позивача надав суду відповідь на заперечення відповідача в якому спростував доводи відповідача.
01.12.2006 р. представник позивача надав суду заяву про зміну позовних вимог згідно якої просить суд визнати нечинним та протиправним рішення №203 від 31.07.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін, інші позовні вимоги просить залишити без змін.
В судових засіданнях 13.11.2006 р. оголошувалась перерва до 27.11.2006р. на 12-15, 27.11.2006 р. оголошувалась перерва до 04.12.2006 р. на 14.15, про що сторони були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд встановив.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області була проведена перевірка дотримання відповідачем державної дисципліни цін при нарахуванні плати за послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям м. Б. Церква за період з 01.09.2005 по 01.06.2006 року. Під час перевірки встановлено, що відповідачем за період з 01.09.2005 р. по 01.06.2006 р. при нарахуванні плати за утримання будинків та прибудинкових територій порушено порядок формування та застосування тарифів, що призвело до необгрунтовного нарахування суми до сплати за не надані послуги по статті витрат „дезинфекція”, „дератизація”, „освітлення сходових кліток, підкачка води” та „електроенергія для ліфтів” в розмірі 8589,04 грн. чим порушено п. 2, п. 4 „Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005 р. В результаті порушення та враховуючи коефіцієнт проплати 0,83 відповідачем необґрунтовано нараховано та отримано дохід в сумі 7128,90 грн.
За результатами перевірки позивачем складено акт від 18.07.2006 р. на підставі якого 31.07.2006 р. В.о. заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області Лизуном Г.І. прийнято рішення №203 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача в доход державного бюджету необґрунтовано одержану суму 7128,90 грн. та двократний розмір штрафу 14257,80 грн.
31.07.2006 р. відповідачем було видано припис №220 про усунення порушень державної дисципліни цін яким позивача було зобов’язано вжити заходів щодо недопущення в подальшій роботі порушень державної дисципліни цін.
У зв’язку з незгодою позивача з зазначеним вище рішенням та виданим на його підставі припису позивач звернувся до суду з вимогою про їх оскарження.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно зі статтею 8 Закону “Про ціни і ціноутворення” (далі – Закон) державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Згідно зі статтею 4 Закону України „Про ціни і ціноутворення” забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, визначення повноважень органів виконавчої влади в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України.
На виконання Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 12.07.2005 року №560 „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій” (далі –постанова), а саме п. 2 встановлено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг (додаток).
Відповідно до п.п. 4, 6 ст. 2 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей
Відповідно до ст. 9Закону України „Про житлово-комунальні послуги” контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.
Згідно п. 1 „Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами” затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Пунктом 5 зазначеного Положення передбачено, що Держцінінспекція має право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення в межах повноважень передбачених чинним законодавством, а доводи позивача про відсутність повноважень для перевірки його діяльності відповідачем є хибними. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були враховані усі обставини та норми законодавства, які мають значення та регулюють спірні відносини, у зв’язку з чим були порушені охоронювані законом інтереси та права позивача.
Крім Кабінету Міністрів України, регулювання цін і тарифів здійснюють також інші органи, зокрема Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. Так, відповідно до статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування” до органів виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Рішенням виконкому Білоцерківської міської ради „Про тарифи на житлово-комунальні послуги” №264 від 24.06.2005 р. для позивача затверджено тарифи на утримання будинків та при будинкових територій у розмірі 0,60 грн. за 1 кв.м. площі та 0,77 грн. у будинках з ліфтами. Структура зазначених тарифів затверджена рішенням виконкому Білоцерківської міської ради „Про структуру тарифу та норми споживання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій” №558 від 09.12.2005 р. Згідно до додатку 1 до Рішення №558 від 09.12.2005 р. тариф з 01.09.2005 р. за статтями витрат „електроенергія для ліфтів” складає 0,0455 грн. за 1 кв.м., „освітлення сходових кліток, підкачка води” –0,0399 грн. за 1 кв.м., „дератизація” –0,0024 грн. за 1 кв.м., „дезинфекція” –0,0024 грн. за 1 кв.м.
Факт застосування позивачем з 01.09.2005р тарифів на комунальні послуги встановлених зазначеними рішеннями органів місцевого самоврядування. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Помилковими є посилання позивача на неправомірне прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №203 про застосування економічних санкцій з підстав того, що з 01.04.2006 р. ввійшло в дію рішення Білоцерківської міської ради №289 від 27.06.2006 р. згідно яким позивачу за статтею „освітлення” встановлено тариф у розмірі 0,036 грн. на 1 кв.м. площі та по електроенергії для ліфтів –0,043 грн. на 1 кв.м. оскільки Рішення №289 було прийняте 27.06.2006 р., а період перевірки закінчився 01.06.2006 р. Крім того, твердження позивача про те, що акт перевірки №360 від 18.07.2006 р. був прийнятий після дати прийняття рішення №289 від 27.06.2006 р. тому його дія розповсюджується на весь період перевірки також є необґрунтованими оскільки в акті перевірки №360 чітко зазначено період за який дійсно здійснювалась перевірка незалежно від дати прийняття такого акту.
В свою чергу підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та припису згідно акту перевірки №360 від 18.07.2006 р. послугували наступні обставини.
Відповідачем було встановлено, що згідно договорів на проведення робіт по дератизації та дезинфекції ТОВ "Профілактична дезинфекція" виставило рахунки за період з 01.09.2005р. по 01.06.2006р. на суму 11698,35грн. Згідно вартості послуги затвердженої структурою тарифу (0,0048 грн. за 1 кв.м.) позивачем нараховано квартиронаймачам відповідно за цей же період 11996,14грн. Тобто перевіреним підприємством необґрунтовано отримана виручка в розмірі 297,79грн. Враховуючи рівень проплати ( к =.0,83) необґрунтовано отримана сума виручки склала 247,17 грн. (297,79 х 0,83).
Згідно фактичних витрат, понесених відповідачем по статтям "Освітлення сходинкових клітинок , підкачка води " та „Електроенергія для ліфтів" за період з 01.09.2005р. по 01.06.2006 р з врахуванням вимог п. 26 „Порядку проведення розрахунку житлових організацій та підприємств Міненерго за обслуговування внутрішньо-будинкових систем електропостачання", затвердженого наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.09.1999 р. №235, вартість послуги склала - 199862,46 грн.
Аналізуючи витрати по зазначеним послугам, які склались по місяцям відповідач дійшов висновку, що позивачем була отримана економія в наступних місяцях: вересень 2005р. - 1982,60грн., жовтень 2005р. - 2606,24грн., березень 2006р. - 1716,40грн., квітень 2006р. -1986,01грн.
Зазначена сума економія позивачем відповідно до п. 2 „Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій” (далі –Порядок) та п. 10 Типового договору затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі –КМУ) від 12.07.2005 №560 споживачам не перераховувалась, а відповідно відповідачем зайво нараховано 8291,25грн. Враховуючи коефіцієнт проплати (0,83) відповідачем за зазначений період отримано необгрунтовано виручки на суму 6881,73грн. (8291,25 х 0,83).
Таким чином, як зазначає відповідач позивачем за період, що перевірявся в порушення п.2 Порядку та п. 10 Типового договору затверджених постановою КМУ від 12.07.200 №560 в частині "визначення розмірів тарифів по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг та у разі ненадання послуг або надання не в повному обсязі відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець здійснює перерахунок розміру плати", необгрунтовано отримано в період з 01.09.2005р. п 01.06.2006р. виручку в сумі - 7128,90 грн.
Проте суд не може погодитись з зазначеним доводами відповідача з огляду на наступне.
З акту перевірки відповідача №360 від 18.07.2006 р. вбачається, що при встановленні фактів необґрунтовано нарахованих та отриманих коштів за період з 01.09.2005р. по 01.06.2006 р. є принциповим питанням застосування до розрахунків за надані позивачем послуги п. 2 Порядку щодо фактичного надання послуг. Однак при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних рішення та припису відповідачем не було враховано іншої складової такого розрахунку передбаченого п. 6 Порядку.
Так згідно п. 6 „Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій” передбачено, що під час розрахунку нормативних витрат враховуються: середньомісячні витрати на оплату праці (далі - заробітна плата) та середньомісячні матеріальні витрати за рік окремо за статтями експлуатаційних витрат; плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розміру, передбаченого нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, встановленими центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем в акті перевірки суми необґрунтованої виручки по статтям „Освітлення сходинкових клітинок, підкачка води" та „Електроенергія для ліфтів" відображають лише місяці в яких відповідачем отримана економія в зв’язку з тим, що це місяці (вересень, жовтень, березень квітень) які мають більший світловий день і відповідно менші витрати електроенергії порівно з зимовими. Крім того, враховуючи, що витрати в тарифах на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій закладені середньорічні беручи до уваги п. 6 Порядку, то й по статтям „дератизація” та „дезинфекція” відповідачем безпідставно зазначено в акті, що позивачем отримано необґрунтовану виручку, оскільки показники відповідачем брались лише за 9 місяців.
Розрахунок нормативу за період, що є значно менше ніж рік не може відображати дійсні показники розрахунків за надані послуги в контексті визначення завищення або заниження прибутку установи, оскільки на зазначені показники послуг суттєво впливає сезонне відхилення обсягів отриманих послуг, робіт та енергоносіїв. Як зазначає позивач при розрахунку витрат по зазначеним вище статтям за рік, як це передбачено п. 6 Порядку у нього будуть не доходи, а збитки, що підтверджується наданими позивачем довідками про аналіз результатів розрахунків за період з 01.09.2005 р. по 01.10.2006 р.
Таким чином, суд встановив, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області №203 від 31.07.2006 р. про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, в обгрунтування якого покладено посилання на порушення відповідачем п. 2, п. 4 „Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №560 не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому підлягає визнанню нечинним та протиправним.
Враховуючи те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області №203 від 31.07.2006 р. про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін визнано судом нечинним та протиправним, то і припис про усунення порушень державної дисципліни цін №220 від 31.07.2006 р. виданий на його підставі також не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує права позивача у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п.2 ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд, зокрема може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись, ст.ст 160-163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним та протиправним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області №203 від 31.07.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
3. Скасувати припис про усунення порушень державної дисципліни цін №220 від 31.07.2006 р.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Білоцерківської житлово-експлуатаційної контори №6 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вернадського 10; код ЄДРПОУ 19420911) 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат по оплаті судового збору.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Наріжний С.Ю.