ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 р. Справа № 821/3693/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав,
встановив:
25 вересня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - відповідач, ВДВС) з позовними вимогами про захист порушених прав, шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2013 року ВП №39744640 та закриття виконавчого провадження №39744640 відкритого на підставі вимоги УПФУ №Ф-177 від 13.07.2013 року відносно позивача.
Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою, але в адміністративному позові просила суд розглядати справу без її присутності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.09.2013 р. державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ в м. Херсоні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні від 13.07.2012р. №Ф-177, яку отримано позивачем 20 вересня 2013 року. Позивач вважає постанову від 13.09.2013 р. протиправною в зв'язку з тим, що УПФУ не є органом державної влади, рішення якого підлягають виконанню державною виконавчою службою, вимога УПФУ про сплату недоїмки не є виконавчими документами, а тому відповідач, прийнявши оскаржувану постанову, діяв всупереч наданих йому повноважень. Посилаючись на частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема абзац 2, позивач стверджує, що відповідач не має право примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Зазначена вимога Управління Пенсійного фонду України не значиться у визначеному Законом України "Про виконавче провадження" №606-ХІV від 21.04.1999р. (далі-Закон №606-ХІV) переліку видів виконавчих документів, отже, вона не є документом, на підставі якого провадяться стягнення, а УПФУ не є органом, який має право стягувати заборгованість. Виходячи з цього, вважає постанову ВДВС від 13.09.2013р. ВП№39744640 такою, що підлягає скасуванню із підстав невідповідності її чинному законодавству. Також, позивач просить закрити виконавче провадження.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
02 жовтня 2013 року до суду надійшли від відповідача заперечення на позов, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з тим, що вимога УПФУ в м. Херсоні про сплату боргу від 13.07.2012 року № Ф-177 відповідає вимогам, які пред'являються до виконавчого документа, строк пред'явлення її до виконання не закінчився, вказаний виконавчий документ пред'явлено до ДВС за належним місцем виконання та підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні подало відповідачу заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 13.07.2012р. № Ф-177.
Постановою державного виконавця ВДВС від 13.09.2013р. ВП№39744640 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні № Ф-177 від 13.07.2012р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу в сумі 4010,30 грн. Дану постанову отримано позивачем 20 вересня 2013 року, що підтверджується наявними матеріалами справи. Боржнику надано строк для її виконання у добровільному порядку на протязі семи днів з моменту отримання.
Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-VІ (далі -Закон № 1058-VІ), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-VІ у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001.
Згідно зі ст.1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні є державним органом.
Згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Стаття 25 Закону № 606-XIV встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 17 Закону № 606-XIV, передбачено перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, згідно п. 8 ч. 2 вказаної статті, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464-VI, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом.
Таким чином, прийнята УПФУ на підставі Закону України № 2464-VІ вимога про сплату єдиного соціального внеску за своїм правовим характером та з урахуванням положень Закону України № 606-ХIV є виконавчим документом, який підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Дослідивши вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про сплату боргу № Ф-177 від 13.07.2012р., суд встановив, що даний виконавчий документ виданий на підставі ст.25 Закону України №2464-VІ і повністю відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження ", а тому правомірно був прийнятий до виконання державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона.
Щодо вимоги позивача про закриття виконавчого провадження суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такого виду виконавчих дій як закриття виконавчого провадження.
Не можна прийняти до уваги вимогу позивача про те, що суд повинен зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ, оскільки приймаючи рішення про зобов'язання відповідача прийняти про закінчення виконавчого провадження, суд фактично візьме на себе повноваження, що надані лише органам виконавчої служби.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування",ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 128, 158-163 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Суворовського РУЮ у м. Херсоні про захист порушених прав - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 11.5.