Справа № 101/3114/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Прищепа А.В.

при секретарі Захаровой Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушти цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 73505,23 гривень, а також судові витрати.

Вимоги мотивовані тим, що 25.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DNH4КР45080017, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 8056,10 гривень із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 36 мысяцыв по 25.11.09р. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Так, станом на 11.06.2013 року за відповідачем числиться заборгованість за

Кредитним договором в сумі 73505,23 гривень з урахуванням заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафні санкції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить суд розглянути справу у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх не обґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню. Відповідач надав свої пояснення у яких зазначив, що дійсно 25.11.2006 року ним було підписано заяву позичальника № DNH4КР45080017 на отримання грошових коштів в якому зазначалися його персональні данні, у тому числі адреса реєстрації, за якою він ніколи не проживав, та не був зареєстрований. Зазначена заява включала текст інформації про банківські послуги, відповідно до яких для повного розрахунку за товар і сплати комісії банку та ТОВ «ПриватКредит» за консультаційні послуги, банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 8056,10 гривень на строк 36 місяців по 25.11.2009 року включно з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості. Даний кредит було надано для купівлі персонального комп'ютера загальною вартістю 6197,00 гривень. Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтями 10,60 ЦПК покладений на сторони у справі, які зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

На підставі наведених доказів судом встановлено, що 25.11.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DNH4КР45080017, відповідно до якого відповідачу був наданий споживчий кредит у розмірі 8056,10 гривень із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.14-23).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «розстрочка» що укладається між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Даний кредит було надано для купівлі персонального комп'ютера загальною вартістю 6197,00 гривень.

Як вбачається з підписаної відповідачем заяви, банк надав відповідачу строковий кредит у сумі 8056,10 гривень на строк 36 місяців по 25.11.2009 року включно з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості для повного розрахунку за товар і сплати комісії банку та ТОВ «ПриватКредит» за консультаційні послуги (а.с.8).

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, за яким приймається період з 05 по 12 числа кожного місяця, відповідач повинен виплачувати кошти (щомісячний платіж) у сумі 322,14 гривень для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відмотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 11.06.2013 року за відповідачем мається заборгованість в розмірі 73505,23 гривень, яка складається: 7474,32 гривень - заборгованість за кредитом; 26485,11 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 35569,36 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;, а також штрафи відповідно до п. 2.4.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - 500 гривень - штраф (фіксована частина), 3476,44 гривень - штраф ( процентна складова).

Згідно загальних умов договірного права, що визначені статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, умови якої є обов'язковими для виконання.

Обов'язковість виконання умов договору узгоджується із вимогами цивільного законодавства щодо зобов'язання та умов його виконання, які передбачені статтями 509, 510,526 ЦК України.

Тобто, відповідач повинен був виконати зазначені умови, а в разі їх невиконання до нього можливо бути застосована цивільно-правова відповідальність передбачена законом, або договором.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідно до п. 2.4.5.1. умов та правил надання банківських послуг, у разі несвоєчасного погашення заборгованості, виникшу відповідно до п. 2.4.3.6., 2.4.5.2., 2.4.5.3 умов та правил позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту, у тому числі заборгованості відповідно до п. 2.4.3.6., 2.4.5.2., 2.4.5.3 умов та правил за кожний день прострочки не менш 1 гривні.

Відповідно до п. 2.4.5.5. умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по любому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж чим на 90 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

Суд вважає, що згідно вимог цивільного законодавства засоби судового примусу можливо бути застосовані лише в межах певних строків у продовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 258 ЦК України для вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно до п.31 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що відповідно до положень пункту 7 частини 30 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки із спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладання стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 30 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової допомоги).

Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідач отримав споживчий кредит на придбання комп'ютера, отже суд вважає, що при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які є нормами матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Отже перебіг строку позовної давнини починається з дати нездійснення відповідачем передбаченого графіком платежів чергового щомісячного платежу. З цієї ж дати обчислюється річний строк для звернення до суду із позовом про стягнення пені та штрафних санкцій, та такий строк минув.

Згідно ч.3,4,5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно до ст.. 11 п.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється зокрема вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Позивач не надав суду переконливих доказів вважати, що строк позовної давнини за заявленими вимогами пропущений із поважних причин, тоді як відповідач заявив про необхідність застосування умов закону щодо спливу строку позовної давнини, саме які є підставою для відмову у позові.

Таким чином у задоволені позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 258, 261, 267, 509, 510, 526, 549, 626-629 ЦК України, ст. 10,60,213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки передбачені ст..ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя