УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДОНЕЦЬКА

Справа № 2/257/47/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 06» серпня 2013 р. м. Донецьк,

вул.Собінова, 147

Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Епель О.В.

при секретарі - Батуркіній С.І.

за участю сторін :

представника позивача за первісним - ОСОБА_1,

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2,

її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що він та відповідачка ОСОБА_2 з 21 квітня 2001 р. по 05 травня 2011 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина. За час шлюбу ними було придбано спільне майно: два нежитлові приміщення - павільйони-магазини, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1, вартістю 50000 грн. та АДРЕСА_2, вартістю 120 000 грн., а також було придбано торгівельне та холодильне обладнання, а всього майна на загальну суму 304 800 грн. Оскільки у добровільному порядку Відповідачка не бажає вирішити питання про поділ їх спільного майна, то він звернувся до суду та просив розподілити таке майно наступним чином: виділити йому приміщення магазину, що розташоване за адресою : АДРЕСА_2, вартістю 120000 грн. та торгівельне обладнання: вітрину холодильну «Голд 1.8.»- 8000 грн., вітрину холодильну «Технохолод 1.8»- 8000 грн., вітрину холодильну «Мави 2.0»- 4000 грн., банету вертикальну відкриту «Голд»- 4000 грн., морозильний ларь -3000 грн., стелажі металеві- 7000 грн., ваги 3 одиниці - 2000 грн., а всього майна на загальну суму 156 600,00 грн., визнавши за ним право власності на це майно. Інше майно на загальну суму 168 800 грн. залишити ОСОБА_2 \т.1 а.с.3-5\

В свою чергу, ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_4 з зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя і, не спростовуючи періоду їх шлюбу з ОСОБА_4, в якому народився їх син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та факту придбання під час шлюбу спільного майна у вигляді торгівельного, холодильного обладнання та недобудованого павільйону за адресою: АДРЕСА_3, який вподальшому під час шлюбу був добудований за спільні кошти, вона вважала, що розподілу між подружжям підлягає також придбаний ними в шлюбі автомобіль MERCEDES-BENS МОДЕЛЬ 208 D, державний номер НОМЕР_1, вартістю 70 000, 00 грн., гаражний бокс у гаражному кооперативі «Дружба» та її кредитні зобов»язання в інтересах сім»ї на підставі кредитного договору від 20.11.2007 р., укладеного між нею та Укрсоцбанком на придбання житлового будинку по АДРЕСА_4 та інших сімейних потреб в сумі 95 000 доларів США, заборгованість за яким складає 919 980 грн.26 коп. Тому, просила суд збільшити її долю з врахуванням інтересів дитини і залишити їй автомобіль MERCEDES-BENS МОДЕЛЬ 208 D, державний номер НОМЕР_1, вартістю 70 000, 00 грн., недобудований павільйон в районі бюро працевлаштування населення АДРЕСА_3 бюро працевлаштування населення та торгівельне обладнання в ньому, а саме: шафу холодильну «Техноголд»-3200 грн., вітрину холодильну «Технголд» 1.8-3500 грн., дві вітрини холодильні Голд 1.5» по 3000 грн. кожна, ваги електронні «Метровс» 3 одиниці по 500 грн. кожні, морозильний ларь-2000 грн.,стелажі металеві 4 одиниці-2800 грн., а всього майна на загальну вартість 107 700 грн., а ОСОБА_4 просила залишити гаражний бокс АДРЕСА_5, вартістю 10 000 грн. та розділити між ними заборгованість та зобов»язання за кредитом № 163\3-10 від 20.11.2007 р., зобов»язавши ОСОБА_4 сплатити ПАТ Урсоцбанку 352 290 грн.13 коп. а за нею залишити зобов»язання по сплаті кредиту на суму 567 690 грн.13 коп. \т.1,а.с.71-72\

Після залишення первісного позову без руху, а також в ході розгляду справи в суді Позивачі-відповідачі неодноразово змінювали та уточнювали свої позовні вимоги.

Так, остаточно визначившись зі своїми позовними вимогами первісний позивач ОСОБА_4 просив суд розподілити спільне майно подружжя таким чином:

- ОСОБА_2 як сукупність будівельних матеріалів та витрат на спорудження залишити два об»єкти за адресами: АДРЕСА_6, ринковою вартістю 154 514 грн. та АДРЕСА_3, ринковою вартістю 131 648 грн.;

- ОСОБА_2 залишити автомобіль марки «Мерседес», модель 208 D вартістю 39 280 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість ? частки цього автомобіля , що становить 19 640, 40 грн.

- виключити на підставі ст.ст. 57, 61 Сімейного Кодексу України із загальної маси спільного майна, набутого за час шлюбу майно (торгівельне та холодильне обладнання), яке належить йому як приватному підприємцю ( СПД ), визнавши за ним право власності на таке майно: шафу холодильну НВП «Технохолод», холодильну шафу «ШХС Техас» 1,8 - 10 000 грн., вітрину холодильну «Технохолод», холодильну вітрину « Невада» 1,8 8000 грн. у кількості 2 шт., вітрину холодильну «Голд 1,5» - 8000 грн., ваги електронні «Метровес» - 1000 грн., морозильний ларь - 3000 грн., шафу холодильну з розсувними дверцятами «Інтер» - 3000 грн., стелажі металеві - 3000 грн., вітрина холодильна « Голд 1,8 » - 8000 грн., вітрина холодильна «Технохолод» - холодильна вітрина « Невада» 1,8 - 8000 грн., вітрина холодильна «Мави 2.0» -4000 грн., банета вертикальна відкрита «Голд» -4000 грн., морозильний ларь -3000 грн., стелажі металеві -7000 грн., ваги 3 одиниці вартістю 2000 грн., вітрину холодильну Голд 1,8 -8000 грн., вітрину холодильна Голд 1,5 -5000 грн., ваги 2 одиниці -1000 грн.; шафу холодильна «Голд 1,8» -7000 грн., вітрина холодильна «Голд 1,5» - 5000 грн., морозильний ларь 2500 грн.,кондиціонер 2500 грн., контейнер 7000 грн. , шафа холодильна «Голд» - 7000 грн. , вітрина холодильна «Голд 1,5» - 5000 грн., морозильний ларь -2500 грн., кондіціонер - 2500 грн., контейнер - 7000 грн., (вітрина холодильна «Голд 1.2» -3000 грн., шафа холодильна вертикальна - 2500 грн., ваги 1 од. - 500 грн., контейнер металевий - 6000 грн., шафа холодильна «Голд» 2 од. - 14 000 грн., морозильний ларь 1 од. - 2500 грн., вітрина морозильна «ЮБИДИ 1.8» - 4000 грн., вітрина холодильна «Голд 1.8» - 4000 грн. ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 належне йому на праві власності спірне обладнання, яке фактично у неї знаходиться, зобов»язавши її передати йому це майно, а саме : шафу холодильну НП «Технохолод» - 10 000 грн., вітрину холодильну «Технохолод 1,8» - 8000 грн., вітрину холодильну «Голд 1,5» - 8000 грн., ваги електронні «Метровес» - 1000 грн., морозильний ларь - 3000 грн., вітрину холодильну «Голд 1,8» -8000 грн., вітрину холодильну «Технохолод 1,8» -8000 грн., вітрину холодильну «Мави 2.0» - 4000 грн., морозильний ларь -3000 грн., стелажі металеві 8 шт. на загальну суму 5690 грн., ваги - 3 од. - 2000 грн.

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість реалізованого нею без його згоди обладнання, а саме: вітрини холодильної Голд 1.8-8000 грн., шафи холодильної «Інтер» -3000 грн., вітрини холодильної «Голд» 1.8-8000 грн., вітрини холодильної «Голд» 1,5 -5000 грн., 2 одиниць ваг по 500 грн. кожні - 1000 грн., шафи холодильної «Голд» -7000 грн.,вітрини холодильної «Голд» 1.5-5000 грн., морозильного ларя-2500 грн., кондиціонеру 2500 грн., контейнера -7000 грн., вітрини холодильної «Голд» 1.2-3000 грн., шафи холодильної вертикальної -2500 грн., вагів 1 одиниць-500 грн., контейнера металевого -6000 грн., двох шаф холодильних «Голд» по 7 000 грн. кожна - 14000 грн., морозильного ларя-2500 грн., вітрини морозильної « Юбиди » 1.8-4000 грн., вітрини холодильної «Голд» 1.8-4000 грн., а всього стягнути з ОСОБА_5 на його користь 85 000 грн.

Від інших раніше заявлених вимог ОСОБА_4 відмовився.

В свою чергу, ОСОБА_2 після відповідних змін та уточнень її вимог просила суд розподілити спірне майно наступним чином:

- виділити ОСОБА_4 у власність торгівельне обладнання : НВП «Технохолод»- холодильна вітрина «Невада», вартістю 6 400 грн., дві НПВ «Техноходол»- холодильні вітрини «Невада» 1.8 загальною вартістю 13 800 грн. , холодильну шафу ШХС «Техас» 1.8, вартістю 6500 грн., а всього обладнання на загальну суму 26 700 грн.;

- виділити їй недобудований павільйон за адресою: АДРЕСА_3, ( в районі бюро працевлаштування населення), вартістю 20 000,00 грн., стягнувши з неї на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію за 1\2 вартості цього майна в розмірі 10 000 грн. ( внесла відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду);

- збільшити її частку у спільному майні подружжя, виділивши їй у власність автомобіль MERCEDES-BENS МОДЕЛЬ 208, вартістю 39 280,00 грн. та наступне торгівельне обладнання: ваги електронні «Метровес», вартістю 500,00 грн. морозильний ларь, вартістю 2 000,00 грн., стелажі металеві у кількості 4 шт. загальною вартістю - 2800,00 грн., ваги електронні у кількості 2 шт. загальною вартістю - 700,00 грн., а всього майна на загальну вартість 45 280, 80 грн.

Від інших позовних вимог щодо передання їй торгівельного обладнання : шафи холодильної Техноголд 6500 грн., вітрини холодильної Техноголд 1.8-13800 грн., вітрини холодильної Техноголд 1.5- 6400 грн. та від розподілу гаражного боксу і кредитних зобов»язань ОСОБА_2 відмовилася. \т.1 а.с.85-86\

В судове засідання первісний позивач ОСОБА_4 не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі через свого представника ОСОБА_1, надав згоду на розгляд справи під час його відсутності.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути цю справу під час відсутності ОСОБА_4

Раніше допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю підтримав змінені ним остаточні вимоги, надав пояснення, які аналогічні тим, що викладені у його позові та письмових уточненнях до нього, наполягав на грошовій компенсації йому з боку ОСОБА_8 вартості його половини спільного майна, придбаного за час шлюбу: двох павільйонів-магазинів та автомобіля «Мерседес», а також наполягав на виключенні з розподілу між ними всього спірного холодильного та торгівельного обладнання, так як таке обладнання було придбано ним виключно за кошти СПД для здійснення його підприємницької діяльності, тому розподілу це обладнання між подружжям не підлягає. З цього приводу пояснив, що під час шлюбу він оформив себе як СПД з метою здійснення підприємницької діяльністі, пов»язаної з торгівлею харчовими продуктами. У 2007 році він та ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя придбали недобудований об»єкт за адресою АДРЕСА_3, у районі бюро працевлаштування населення і за спільні кошти добудували його, де він потім був відкритий магазин. Також, за кошти подружжя вони спільно купили інший магазин - павільйон за адресою: АДРЕСА_6. За кошти СПД він особисто оснастив вказані магазини спірним торгівельним та холодильним обладнанням, а ОСОБА_2 в той час працювала в нього як в СПД і була найманим ним працівником на підставі трудового договору. Також, вони як подружжя купили автомобіль «Мерседес» Потім, коли шлюбні відносини між ним та ОСОБА_2 були припинено все спільне майно (два павільйони та автомобіль), а також майно СПД (торгівельне та холодильне обладнання) залишилось у користуванні ОСОБА_2 Тільки під час розгляду цієї справи він дізнався, що ОСОБА_2 без його дозволу продала більше половини спірного обладнання і гроші витратила на власні потреби. Цим вона порушила його права як суб»єкту підприємницької діяльності. Тому він наполягав на стягненні з ОСОБА_8 на його користь вартості проданого СПД обладнання в загальній сумі 85 000 грн. При цьому, зустрічний позов він визнав частково і не заперечував проти залишення ОСОБА_2 торгівельних павільйонів та автомобіля «Мерседес» з грошовою компенсацією на його користь вартості 1\2 частки такого майна. З вартістю автомобіля, визначеною самою ОСОБА_2 в розмірі 39 280 грн. 80 коп. він погодився і вважав, що його 1\2 частка вартості автомобіля дійсно становить 19 640,40 грн., а от вартість торгівельних павільйонів він просив суд врахувати ту, що визначена судово-будівельною експертизою. Просив його вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача за первісним позовом, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (договір на надання адвокатських послуг) - адвокат ОСОБА_1 позицію свого довірителя підтримала повністю, вважала її законною та обгрунтованою і надала пояснення, які аналогічні тим, що викладені у позовах та уточненнях до нього та тим, що надав суду сам ОСОБА_4

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свої остаточно змінені позовні вимоги, а первісний позов визнала частково і не заперечувала проти стягнення з неї 10 000 грн. на користь ОСОБА_4 як 1\2 вартості павільйону за адресою : АДРЕСА_3, у районі бюро працевлаштування населення, вартістю 20 000,00 грн., який є спільним майном подружжя, відповідно до вимог закону внесла відповідну суму на депозитний рахунок суду ( на суму 10 000 грн. ). Також, вона пояснила, що цей об»єкт дійсно був придбаний за спільні кошти у 2007 році за 4 250,00 грн. і потім під час шлюбу був добудований за спільні кошти, тому його вартість зросла до 20 000, 00 грн. В ньому було відкрито магазин, який за спільні кошти подружжям був оснащений необхідним торгівельним та холодильним обладнанням. Тому таке торгівельне обладнання належить їм обом і є спільним майном подружжя, тому і ділитись має порівну. Але, деяке спільне обладнання, яке дійсно після розірвання шлюбу знаходилось у її користуванні, а саме : вітрини холодильної Голд 1.8-, шафи холодильної «Інтер», вітрини холодильної «Голд» 1.8, вітрини холодильної «Голд» 1,5 , 2 одиниць ваг, шафи холодильної «Голд» ,вітрини холодильної «Голд» 1.5, морозильного ларя, кондиціонер, контейнер, вітрину холодильну «Голд» 1.2, шафу холодильну вертикальну, ваги, контейнер, дві шафи холодильні «Голд», морозильний ларь, вітрини морозильної «Юбиди» 1.8, вітрини холодильної «Голд» 1.8 вона продала без згоди ОСОБА_7, тому такого обладнання немає і поділеним воно бути не може. А те обладнання, яке в неї залишилось, на її думку потрібно поділити. Тому вона не заперечує проти передання частини спірного обладнання ОСОБА_4, а саме : НВП «Технохолод»- холодильна вітрина «Невада», вартістю 6 400 грн., дві НПВ «Техноходол»- холодильні вітрини «Невада» 1.8 загальною вартістю 13 800 грн., холодильну шафу ШХС «Техас» 1.8, вартістю 6500 грн., а всього обладнання на загальну суму 26 700 грн.; Їй же просить залишити таке обладнання: ваги електронні «Метровес», вартістю 500,00 грн. морозильний ларь, вартістю 2 000,00 грн., стелажі металеві у кількості 4 шт. загальною вартістю - 2800,00 грн., ваги електронні у кількості 2 шт. загальною вартістю - 700,00 грн.. Також, при поділі спільного майна, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, яка проживає з нею, вона просила збільшити її частку у спільному майні подружжя та виділити саме їй у власність автомобіль «MERCEDES-BENS» МОДЕЛЬ 208, вартістю 39 280,00 грн. без стягнення з неї грошової компенсації ОСОБА_7 за половину автомобіля. Також, вона пояснила, що ОСОБА_4 безпідставно вимагає поділу іншого об»єкту- магазину за адресою : АДРЕСА_6, так як цей об»єкт взагалі ніколи не належав їх подружжю і власним цього майна є інша особа - її приятелька ОСОБА_9 Вона дійсно у період шлюбу з ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_10 займалася будівництвом вказаного магазину, але виключно в інтересах ОСОБА_9 Саму торгівельну діяльність в даному магазині під час шлюбу дійсно здійснювали спільно вона та ОСОБА_4, а після їх розлучення продовжує здійснювати цю торгівлю лише вона на підставі договору оренди, укладеного з ОСОБА_9, але таке не дає ОСОБА_4 вважати цей магазин спільним майном подружжя.

В судове засідання представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а присутня в суді сама ОСОБА_2 не заперечувала проти розгляду справи під час його відсутності.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглядати справу під час відсутності ОСОБА_11

Раніше допитаний в судовому засіданні представник ОСОБА_2 -ОСОБА_11, що діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), підтримав зустрічні змінені та уточні позовні вимоги, надав пояснення, які аналогічні викладеному у зустрічній позовній заяві та тим, що надала суду сама ОСОБА_8 Просив зустрічний позов задовольнити повністю.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який також діяв на підставі перевірених повноважень, вважав позицію ОСОБА_12 обгрунтованою, просив зустрічний позов задовольнити.

В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанку» не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся на адресу суду з заявою про розгляд цієї справи під час його відсутності \т.2 а.с 38\.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути цю справу під час відсутності представника третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги за первісним позовом є підлягають частковому задоволенню, а за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Правовідносини які виникли між сторонами врегульовані ст.ст.52,316,317,319,331,372 ЦК України, 69-72 СК України.

Так, згідно зі ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до статті 331 Цивільного Кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва ( створення майна).

Згідно до ст.372 ЦК України майно що є у сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обстави, які мають істотне значення.

Згідно до статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 Сімейного кодексу України закріплено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Порядок розподілу майна подружжя конкретизований у Постанові Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» ( Далі- Постанова )

Так, у пункті 19 вказаної Постанови зазначено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу, проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Відповідно до п. 22-25,29 Постанови поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу ( статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати ( виключені з цивільного обороту ), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Відповідно роз»ясень, наведених у пунктах 29-30 вказаної Постанови, відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до розяснень, які містяться у п.23 Постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання."

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2,3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доведення позову є виключно обовязком Позивача, відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому, згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорювалось з 2000 року ОСОБА_4 почав займатися підприємницькою діяльністю і був зареєстрований у встановленому законом порядку як СПД ФО ОСОБА_4 без створення юридичної особи з правом найму працівників № 123\2 від 06.05.2000 р.\т.1а.с.57 \

27.11.2001 р. ОСОБА_2 ( дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) була прийнята ОСОБА_4 на роботу до СПД ФО ОСОБА_4 на посаду продавця з окладом 118 грн.\т.1 а.с.175\.

21 квітня 2001 р. сторони зареєстрували шлюб, в якому перебували до 05 травня 2011 року і який було розірвано рішенням Київського районного суду м.Донецька від 05.05.11 р. \т.1,а.с.18\

Після оформлення шлюбу, після зміни прізвища дружини з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», сторони, продовжуючи перебувати у трудових правовідносинах, 01.06.2003 р. уклади доповнення до первісного трудового договору № 01\18-663, за яким було збільшено розмір заробітної плати, визначені вихідні дні продавця ОСОБА_2 \т.2, а.с.176\

12 вересня 2003 року, від шлюбу в сторін народилася спільна дитина - син ОСОБА_6, який в теперішній час проживає разом з матір»ю, на користь якої з колишнього чоловіка ОСОБА_4 за рішення суду стягуються аліменти на утримання їх вказаної неповнолітньої дитини. \т.1 а.с.18,30,60,73-74\

Далі, 16.03.2006 р., під час шлюбу, ОСОБА_2 за спільні кошти з ОСОБА_4, відповідно до договору купівлі-продажі, посвідченим нотаріально \т.1 а.с.29\ за 4250 грн. придбала самовільно збудований недобудований павільйон, загальною площею 36 кв. м, призначений для реалізації товарів народного споживання, розташований за адресою : АДРЕСА_3, (у районі бюро працевлаштування населення) який згодом, також під час шлюбу і за спільні подружні кошти сторонами був добудований, внаслідок чого його вартість значно збільшилася.

Цей павільйон у період шлюбу був оснащений відповідним торгівельним та холодильним обладнанням і використовувався подружжям спільно в цілях здійснення підприємницької діяльності як магазин з торгівлі харчовими продуктами. Права власності на цей об»єкт ніким не оформлялося, земельна ділянка під будівництво не виділялася.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 фактично використовувала спірний павільйон-магазин за адресою : АДРЕСА_3, (у районі бюро працевлаштування населення з наявним в ньому торгівельним обладнанням, частиною якого розпорядилася (продала) за власним розсудом без отримання згоди колишнього чоловіка ОСОБА_4

Також, за час шлюбу та спільні кошти подружжям було придбано автомобіль НОМЕР_2 - вартість якого в теперішній час з врахуванням зносу та ушкоджень становить 39 280, 80 грн. \т.1,а.с.75\.

Однак, на теперішній час відділом державної виконавчої служби Київського РУЮ у м. Донецьку цей спірний автомобіль був реалізований в ході примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення заборгованості за кредитними зобов»язаннями боржника ОСОБА_2

Ці обставини визнані сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а тому доказуванню не підлягають і приймаються судом до уваги.

Разом з тим, сторони не дійшли згоди щодо порядку розподілу їх майна, ОСОБА_4 вважав все холодильне та торгівельне обладнання майном СПД і вважав що спільної сумісною власністю є лише автомобіль та два самовільно збудовані павільйони, вартість яких складається з вартості сукупності будівельних матеріалів та робіт для їх спорудження. А ОСОБА_2 вважала, що все спірне обладнання є спільним майном і його залишок має ділитись порівну в натурі, а також вважала, що спільним майном подружжя автомобіль «Мерседес» та лише один зі спірних павільйонів, розташованих по АДРЕСА_3, які просила виділити їй.

Отже, розвязуючи цей спір в частині вирішення позовних вимог сторін щодо спірного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, суд вважає вимоги сторін не обґрунтованими та недоведеними документально і відмовляє у задоволенні таких вимог з огляду на таке.

Як відмічалось вище, судом встановлено та сторонами не оспорювалось, що під час шлюбу ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя був придбаний недобудований павільйон за адресою АДРЕСА_3 в районі бюро працевлаштування населення, який був ними спільно добудованим.

Звертаючись до суду з вимогами про виділення їй цього павільйону, ОСОБА_2 безпідставно вважала цей павільйон об»єктом нерухомості або малою архітектурною формою, так як, виходячи зі змісту частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та пункту 8 тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно лише після закінчення будівництва об'єкта нерухомості та введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

В данному випадку, судом встановлено і сторонами не оспорювалось, що спірний павільон є самовільно збудованим, земельна ділянка під таке будівництво у встановленому законом порядку не виділялась, він не був введений до експлуатації, технічна документація на нього не виготовлялась, право власності на нього не реєструвалось.

Отже, ОСОБА_2 та її представники помилково вважали, що на спірний павільон у подружжя виникли право спільної сумісної власності, він має бути врахований при розподілі як об»єкт нерухомості або мала архітектурна форма, вартістю 20 000 грн. і що є правові підстави, передбачені ст.71 ч.4 СК України для присудження другому з подружжя грошової компенсації замість його части.

Заявляючи такі вимоги, ОСОБА_2, внесла на депозитний рахунок суду грошову суму, яку вважала достатньою для здійснення грошової компенсації ОСОБА_4 замість його 1\2 частки у праві спільної власності, але, діючи у порушення своїх обов»язків, передачених ст.60ЦПК України, взагалі не довела суду, що існують інші правові підстави для застосування положень ст.71 СК України, зокрема те, що у колишнього подружжя взагалі виникло право власності на таке майно.

В цьому контексті суд погоджується з твердженнями первісного позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1, які вважали, що в даному випадку, право власності у подружжя виникло лише на будівельні матеріали, використані на будівництво спірного павільйону.

Так, як відмічалось вище, з положень статті 182 ЦК України та пункту 8 тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» випливає, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно лише після закінчення будівництва об'єкта нерухомості та введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Тобто, до введення в експлуатацію та оформлення державної реєстрації процес створення майна (будівництва) вважається незавершеним. В той же час, відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа може вважатися лише власником матеріалів, які були використані нею в процесі цього будівництва. При цьому, суд відмічає, що з вказаної норми закону випливає, що власником матеріалів слід вважати саме того, хто надав (придбав) відповідне майно для здійснення такого будівництва.

Тому, в даному спірному випадку сторони можуть вважатись лише власниками будівельних матеріалів, які вони безпосередньо надали (придбали) в ході будівництва спірного павільйону.

Тож, ОСОБА_2 взагалі безпідставно просила суд виділити їй недобудований павільйон, право спільної власності на який у подружжя не виникло, а ОСОБА_4, заявляючи вимоги про грошову компенсацію йому 1\2 частки сукупності вартості будівельних матеріалів та робіт, мав довести суду, що хто саме є власником будівельних матеріалів, використаних на будівництво, ким та за які кошти вони були придбані, їх перелік та вартість, джерело походження коштів на їх придбання, але таке ним зроблено не було.

Напроти, діючи у порушення положень ст.60 ЦПК України, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 не наддали суду жодного належного та допустимого доказу щодо підтвердження своїх вимог, взагалі не конкретизували та не підтвердили періоду ведення будівництва спірного павільйону, обсяг робіт, які були виконані після придбання ОСОБА_2 недобудованого павільйону за договором купівлі-продажу від 16.03.2006 року, не надали доказів щодо того, хто саме надав (придбав) відповідні будівельні матеріали, їх перелік та вартість, за які кошти вони були придбані, коли з яких матеріалів і на підставі яких дозвільних документів велися такі будівельні роботи, розмір павільйону, його загальна площа тощо. Більш того, ОСОБА_4 та його представником взагалі не підтверджено, що за вказаною адресою велося будь-яке будівництво, до якого мають відношення сторони.

Тобто, правові підстави, передбачені ст.331 ЦК України для визнання права власності подружжя на будівельні матеріали і, відповідно, для грошової компенсації 1\2 части у цьому майні саме ОСОБА_4 залишилися останнім не доведеними.

Отже, суд відмовляє сторонам у задоволенні їх вимог стосовно виділення ОСОБА_2 недобудованого павільйону за адресою АДРЕСА_3 ( в районі бюро працевлаштування) з грошовою компенсацією 1\2 частки його вартості ( сукупності вартості будівельних матеріалів та робіт на його зведення) ОСОБА_4

Розв»язуючи спір в частині вимог ОСОБА_4 про залишення іншого торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_6 ОСОБА_2 зі стягненням на його користь грошової компенсації вартості сукупності будівельних матеріалів та витрат праці на його зведення замість його 1\2 частки у вказаному праві спільної власності подружжя, суд також не вбачає законних підстав для задоволення цих вимог з огляду на таке.

Так, ОСОБА_2 та її представники в суді категорично заперечували, що павільйон за адресою АДРЕСА_6 коли-небудь належав сторонам, що він взагалі ними був придбаний під час шлюбу.

Отже, всі обставини, на які посилався ОСОБА_4 у підтвердження власних вимог в цій частині підлягали доведенню ним та його представником в суді.

Разом з тим, ані сам Позивач, ані його представник, діючи у порушення їх обов»язків, покладених на них ст. 60 ЦПК України, не надали суду жодного допустимого та належного доказу того , що вказаний торгівельний павільйон або будівельні матеріали, на компенсації вартості яких наполягав первісний Позивач, взагалі коли-небудь належали їх подружжю, його правове положення, і що будівельні матеріали, з яких він збудований дійсно були придбані сторонами за спільні кошти та під час шлюбу.

Більш того, вимагаючи грошової компенсації вартості павільйону саме як сукупності будівельних матеріалів та робіт на його зведення, можливість якої передбачена ч.3 ст.331 ЦК України тільки в разі, якщо будівництво є незавершеним, Позивач та його представник не довели суду жодним доказом, що будівництво павільйону дійсно не завершено, не навели та не підтвердили перелік, обсяг, вартість робіт та матеріалів, хто саме витрачався на їх придбання, (придбав) відповідні будівельні матеріали, перелік та вартість будівельних робіт та матеріалів, за чиї кошти вони були придбані, з яких конструктивних матеріалів та елементів взагалі збудований цей спірний павільйон та на підставі яких дозвільних документів велися будівельні роботи, який розмір спірного павільйону, його загальна площа тощо.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_4 надав суду лише договір № 453 від 19 травня 2009 р. про поставку хлібобулочних виробів \т.1 а.с.56\, з якого вбачається, що дійсно він був стороною договору, за яким певні хлібні вироби постачалися за адресою магазину: АДРЕСА_6. Але, таке підтверджує лише факт здійснення ним підприємницької діяльності за такою адресою під час шлюбу, що навіть іншою стороною не оспорювалось, а не факт набуття права власності під час шлюбу на спірне майно, цей доказ є неналежним і до уваги не приймається.

Також, у підтвердження придбання будівельних матеріалів сторона первісного позивача надала суду товарні чеки, копії яких приєднані до справи \т.1, а.с.159-160\, з яких тільки вбачається, що 27.07.06 р. та 05.04.06 р. були придбані певні будівельні матеріали. Але тих обставин, що їх придбали сторони саме за спільні кошти подружжя і використали саме на будівництво спірного торгівельного павільйону ОСОБА_4 доведено не було, не надано у підтвердження причинно-наслідкового зв»язку між сторонами, придбанням будматеріалів та будівництвом вказаного павільйону. Разом з тим, суд оцінює кожний доказ окремо і всі докази у їх взаємному зв»язку.

Ті обставини, яких були встановлені судом і на яких наполягав Позичач, що ОСОБА_2 дотепер здійснює торгівлю харчовими продуктами у спірному павільйоні у АДРЕСА_6 також не можуть бути підтвердженням того, що спірний об»єкт (будівельні матеріали, з яких він збудований) дійсно є спільним майном подружжя.

Більш того, з аналізу законодавства, яким регулюються дані правовідносини, випливає, що для застосування частин 4,5 ст.71 СК України щодо присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно необхідно три умови: наявність такого права спільної власності в подружжя, згода одного з подружжя на компенсацію та обов»язкове попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. В даному випадку, крім згоди самого ОСОБА_4 на отримання грошової компенсації від ОСОБА_2, інших вказаних вище правових підстав, прямо передбачених ч.4,5 ст.71СК України судом встановлено не було.

Отже, суд не вбачає законних підстав для задоволення вказаних вимог ОСОБА_4 і відмовляє йому у задоволенні цих вимог.

Вирішуючи цей спір в щодо майна подружжя у вигляді автомобіля «Мерседес», то суд вважає, що обидва позови у цій частині також задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Так, як було роз»яснено у відповідній Постанові пленуму і зазначалось вище, до складу майна, що підлягає поділу включається лише спільне майно подружжя, яке наявне у нього на час розгляду справи.

В даному випадку, судом встановлено і таке сторонами не оспорювалось, що спірний автомобіль «Мерседес» в ході розгляду цієї справи судом вже вибув з переліку майна подружжя в зв»язку з переходом права власності на нього іншій особі в процесі примусового виконавчого провадження за виконавчими документами щодо боржника ОСОБА_2

Тобто, на час розгляду справи та прийняття рішення судом спірний автомобіль сторонам на праві власності не належить і в сторін не знаходиться, тому, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовів сторін щодо розподілу автомобіля і відмовляє сторонам у задоволенні їх позовів в цій частині.

Вирішуючи цей спір в частині спірного торгівельного та холодильного обладнання, суд вважає, що первісний позов в цій частині є частково доведеними та обґрунтованим, тому підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 стверджували, що все спірне обладнання належить виключно СПД ФО ОСОБА_4, тому просили визнати саме за ОСОБА_4 право власності на таке обладнання, виключити його з загальної маси майна подружжя, а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 те обладнання СПД, яке в неї ще знаходиться, а за інше, яке було нею продано без згоди власника, стягнути відповідну грошову компенсацію.

Разом з тим, Позивач та його представник лише частково підтвердили свої вимоги і надали суду допустимі та належні докази щодо придбання саме СПД ФО ОСОБА_4 НВП «Технохолод» - вітрини холодильної « Невада » 1.5 у кількості 1 шт., вартістю 6 400 грн., НВП «Технохолод» - холодильної вітрини «Невада» 1.8 у кількості 2 шт. по ціні 6 900 кожна на загальну суму 13 800 грн. , НВП «Технохолод» -холодильної шафи ШХС» 1.8 вітрина у кількості 1 шт. по ціні 6 500 грн., що підтверджується відомостями продавця - Донецької філії ПАТ «Миронівський хлібопродукт» та відповідною товарно-транспортною накладною, копія якої приєднана до справи \т.1,а.с.161-162\, а також щодо придбання СПД торгових стелажів металевих у кількості 3 шт. по ціні 720 грн. за штуку, 3 шт. по ціні 700 грн. за штуку та 2 шт. по ціні 715 грн. за штуку, на загальну суму 5690 грн., що підтверджується товарними чеками \т.1 а.с.164\, які приймаються судом до уваги.

Отже, суд вважає, що вказане вище спірне обладнання дійсно є власністю саме СПД ФО ОСОБА_4 і, відповідно роз»яснень, наведених у пунктах 29-30 вказаної вище Постанови, а також відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя та розподілу між сторонами не підлягає.

Тому, хоча сама ОСОБА_2 і не заперечувала у своєму зустрічному позові та в суді щодо передання колишньому чоловіку ОСОБА_4 вказаного вище обладнання, але вона безпідставно вважала, що це обладнання є спільним майном подружжя і його вартість має враховуватись при розподілі, так як судом встановлено, що це майно є майном СПД і поділу між подружжям не підлягає.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні вимог зустрічного позивача щодо виділення ОСОБА_4 НВП «Технохолод» - вітрини холодильної « Невада » 1.5 , вартістю 6 400 грн., НВП «Технохолод» - холодильної вітрини «Невада» 1.8 2 шт. на загальну суму 13 800 грн. , НВП «Технохолод» - холодильної шафи ШХС» 1.8 вітрина у кількості 1 шт. по ціні 6 500 грн. за її варіантом розподілу спільного майна .

Оскільки судом встановлено, що вказане обладнання було придбано за кошти СПД ФО ОСОБА_4, то немає правових підстав для визнання права власності на таке майно за ОСОБА_4 як за фізичною особою, тому суд відмовляє останньому у задоволенні його вимог в цій частині.

Щодо того, що і все інше спірне обладнання дійсно було придбано саме СПД ФО ОСОБА_4, як на тому наполягали сам ОСОБА_4 та його представник, то його вартість, дати, період придбання, місце знаходження, джерела коштів на таке придбання та інші важливі обставини не підтверджені жодним належним та допустимим доказом первісним Позивачем та його представником.

Отже, суд не вбачає законних підстав для виключення іншого спірного обладнання з загальної маси спільного майна подружжя і позов ОСОБА_4 в цій частині суд задовольняє частково в межах доведеності та вважає за можливе виключити із загальної маси спільного майна, набутого сторонами за час шлюбу лише майно (торгівельне та холодильне обладнання), яке належить йому СПД ОСОБА_13, а саме:

НВП «Технохолод» - вітрини холодильної «Невада» 1.5 у кількості 1 шт., вартістю 6400 грн., НВП «Технохолод»-холодильна вітрина «Невада» 1.8 у кількості 2 шт. по ціні 6900 кожна на загальну суму 13800 грн. та НВП «Технохолод» -холодильна шафа ШХС» 1.8 вітрина шафу холодильну НВП «Технохолод», холодильну шафу «ШХС у кількості 1 шт. по ціні 6500 грн. та стелажі торгові металеві у кількості 3 шт. по ціні 720 грн. за штуку, 3 шт. по ціні 700 грн. за штуку та 2 шт. по ціні 715 грн. за штуку, а всього на загальну вартість 32 390 грн., а у задоволенні вимог про виключення іншого спірного обладнання із загальної маси спільного майна вважає за необхідне відмовити.

Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 про покладення на ОСОБА_2 обов»язку щодо повернення майна СПД з її незаконного володіння, відшкодування нею вартості проданого обладнання, що належить СПД, так як ці вимоги випливають не з сімейних правовідносин, а з підприємницької діяльності як СПД, права власності СПД. Тобто фактично ОСОБА_4 ставить перед судом питання про захист права власності фізичної особи-підприємця, а предметом розгляду у цій справі є виключно спільне майно подружжя.

Отже, суд вважає, що Позивач, звернувшись з такими вимогами у цій справі, помилково обрав спосіб захисту свого права власності як СПД ФО ОСОБА_4 ( фізичної особи-підприємця), тому відмовляє ОСОБА_4 у задоволенні цих вимог.

Також, вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 в частині збільшення її частки у спільному майні, розподілу торгівельного та холодильного обладнання запропонованим нею способом, виділення їй у власність ваг електронних «Метровес», морозильного ларя, стелажів металевих 4 шт. та ваг електронних 2 шт., суд відзначає, що ОСОБА_5 та її представниками не було надано суду жодних належних та допустимих доказів у підтвердження наявності важливих істотних обставин, прямо передбачених законом для збільшення її частки у спільному майні, а також у підтвердження факту придбання саме за спільні кошти подружжя вказаного обладнання саме під час шлюбу, його вартість, джерела коштів на таке придбання.

Оскільки ОСОБА_4 вважав все обладнання виключно власністю СПД, а не спільним майном подружжя, то ОСОБА_2 та її представники мали довести свої вимоги належними та допустити доказами, але таке ними, у порушення положень ст.60 ЦПК України, зроблено не було.

Більш того, як відмічалося вище, судом було встановлено, що стелажі металеві були придбані СПД ФО ОСОБА_2, тобто належать фізичній особі підприємцю і не є власністю подружжя, тому сторона ОСОБА_2 взагалі безпідставно вимагала враховувати таке майно при розподілі виділити саме їй у власність таке майно.

Отже, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 стосовно розподілу холодильного та торгівельного обладнання, у в зв»язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_14 тільки щодо виключення частки спірного обладнання з загальної маси майна подружжя , а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовляє повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частики позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, задовольнивши позов ОСОБА_4 частково, суд, на підставі ст. 88 ЦПК України, присуджує йому з іншої сторони ті витрати, які ним були понесені та підтверджені документально належними доказами ( витрати на оплату ІТС в сумі 120 грн. та оплату судового збору в загальній сумі 1560 грн. \а.с.1-2,17,28\ відповідно до розміру задоволених вимог, виходячи з такого розрахунку : (32390 грн.\168330,40 грн.) х 100% = 19,24 %; (1680 грн. х 19,24 %) : 100% = 323,23 грн. та стягує з ОСОБА_2 на його користь 323 грн.23 коп.

Інші грошові суми на оплату адвокатських запитів, квітанція і чек щодо яких надані суду \т.1 а.с.37,33\ відшкодуванню ОСОБА_4 не підлягають, так як положеннями ст.79 ЦПК України такі витрати не визначені як вид судових витрат. Більш того, з чеку взагалі не вбачається, що ці витрати ніс саме ОСОБА_4 і вони безпосередньо пов»язані з розглядом цієї справи. Інших належних доказів у підтвердження факту понесених ОСОБА_4 судових витрат суду надано не було.

Відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні її вимог, суд вважає, що грошові кошти в сумі 10 000 грн., які були внесені нею на депозитний рахунок суду в порядку виконання ст. 71 СК України, мають бути їй повернутими . \т.2,а.с.87\

На підставі викладеного, ст.ст.52,316,317,319,331,372 ЦК України, ст.ст.69, 70,71, 74 СК України п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007р. № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Виключити із загальної маси спільного майна, набутого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час шлюбу торгівельне та холодильне обладнання, яке належить СПД ФО ОСОБА_13, а саме: НВП «Технохолод» - вітрина холодильна « Невада » 1.5 у кількості 1 (однієї) штуки, вартістю 6 400 грн., НВП «Технохолод» - холодильну вітрину «Невада» 1.8 у кількості 2 (двух) штук по ціні 6 900 кожна на загальну суму 13 800 грн., НВП «Технохолод» - холодильну шафу ШХС» 1.8 вітрина у кількості 1 (однієї) штуки по ціні 6 500 грн., та торгові стелажі металеві у кількості 3 (трьох) штук по ціні 720 грн. за штуку, 3 (тьох) штук по ціні 700 грн. за штуку та 2 штук по ціні 715 грн. за штуку.

У задоволенні решти заявленого ОСОБА_4 первісного позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму судових витрат в розмірі 323 ( триста двадцять три ) грн. 23 коп.

Повернути ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн., внесені нею 01.10.2012 р. до ОщадБанку за квитанцією № 127 на рр 37317004001000 як депозит по даній цивільній справі.

Повний текст рішення проголошено в судовому зсіданні 06 серпня 2013 р. під час відсутності сторін та їх представників.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення такого рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :