255/3927/13-к
ВИРОК
Іменем України
26 вересня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді - Лагода К.О.
при секретарі - Бесєдіній А.В.
за участю прокурора - Кротової І.В., Натеса Д.М.,
захисника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Донецька матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, раніше судимого: 15.09.2005 року Артемівським міським судом Донецької області за ст.69, ч.2 ст.187 КК України до 4 років позбавлення волі, 15.11.2010 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 22 .08.2011 року постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки був звільнений від подальшого відбуття покарання на підставі ст. 3 п. «Б» Закону України «Про Амністію» від 28.07.2011 року, 19.03.2013 року Артемовським міським районним судом за ст. 185 ч.2, ст. 162 ч. 1 КК України до трьох років позбавлення волі, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.2 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
11 грудня 2012 приблизно о 22 годині 45 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у підземному переході, розташованому на перехресті б. Шевченка та вул. Челюскінців у Ворошиловському районі м. Донецька, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, підійшов до раніше йому не знайомого ОСОБА_3 та висловив вимогу про те, щоб ОСОБА_3 передав йому свій гаманець. На цю вимогу ОСОБА_3 відповів відмовою. Після цього ОСОБА_2, продовжуючи здійснювати свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_3, застосував до потерпілого насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я останнього, а саме правою ногою завдав одного удару по гомілці лівої ноги ОСОБА_3, від якого той відчув фізичний біль. Після цього ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_3 в область лівого плеча, в результаті чого той впав. В цей час ОСОБА_2 сів на потерпілого ОСОБА_3 зверху, після чого обшукавши його кишені, з правого карману брюк забрав, і тим самим відкрито викрав, майно, що належало ОСОБА_3, а саме мобільний телефон «Нокіа 1280», вартістю 250 гривень з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС» НОМЕР_1 вартістю 10 гривень, на рахунку якої на момент скоєння злочину знаходилось 20 гривень. З лівого карману брюк ОСОБА_3 ОСОБА_2 забрав, і тим самим відкрито викрав, гаманець, який не становить матеріальної цінності для потерпілого, в якому знаходились гроші в сумі 300 гривень, студентський квиток та читацький квиток на ім'я ОСОБА_3, дисконтні карти «БУМ», «Амстор», банківська карта «UniCreditBank», які не становлять матеріальної цінності для потерпілого. Крім того, ОСОБА_2 забрав, і тим самим відкрито викрав, належну ОСОБА_3 сумку, вартістю 400 гривень, в якій знаходились книга «Математичний аналіз. Том № 1», вартістю 100 гривень та 2 зошити на 96 аркушів, які не становлять матеріальної цінності для потерпілого. Після цього ОСОБА_2 із викраденим майном з місця скоєння злочину зник, обернувши його на свою користь і розпорядившись ним у подальшому на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1080 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями - відкритим викраденням чужого майна (грабіж), поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненим повторно, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав та пояснив суду, що 11.12.2012 року біля п'яти годин ранку йшов в сторону бульвару Пушкіна, де знайшов на лавочці мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору, взяв його та переконався в тому, що він працює. Вставив в нього свою сім картку та користувався, а через деякий час передав цей мобільний телефон своєму знайомому ОСОБА_4 в п'ятнадцятих числах грудня 2012 року для особистого користування, грошей у нього не брав. Після цього його затримали співробітники міліції. Зазначив, що потерпілого не знає, не зустрічався з ним ніколи, тільки в районному відділку міліції. Крім того в ході судового слідства ОСОБА_2 зазначив, що не згоден з показами свідка ОСОБА_4 та потерпілого. Наголосив, що не знає хто такий ОСОБА_5, про якого вказав свідок.
Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що 11.12.2012 року повертався о 22-23 годині по пішохідному переходу у м. Донецьку, побачив там двох хлопців, які звернулися з вимогою віддати гроші, він відповів їм в нецензурній формі, та пішов далі, але один з них окликнув його, розпочалася нецензурна сварка. Один з хлопців, зі слів потерпілого, схожий на обвинуваченого ОСОБА_2 вдарив його по нозі та відібрав сумку чорного кольору, мобільний телефон «Нокіа» чорно-білого кольору, гаманець, банківську картку, студентський квиток та 300 гривень. Зазначив, що хлопець, схожий на обвинуваченого вдарив його ногою по нозі один раз та штовхнув, від цього удару він упав та сів на пол. Потім встав, пішов до охоронця, що чергував в пішохідному переході та просив викликати робітників міліції. В той день випив алкогольні напої, часткового міг не пам'ятати події того вечора та особу нападника точно назвати не може, але зовнішність обвинуваченого дуже схожа з зовнішністю нападника. При одночасному допиті він впізнав обвинуваченого ОСОБА_2, як особу, яка вчинила напад на нього у пішохідному переході, в той час був впевнений в цьому, однак на теперішній час вказує, що саме схожий обвинувачений на злочинця, оскільки пройшло багато часу. З викраденого йому було повернуто тільки мобільний телефон «Нокіа» чорно-білого кольору, про що він написав розписку.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що обвинуваченого не знає, однак бачив в пішохідному переході, коли працював охоронцем при магазині, бачив як ОСОБА_2 та ще двоє хлопців проходили мимо нього. Так, в один із чергових днів, до нього підійшов незнайомий хлопець, який сказав що його пограбували та просив викликати міліцію. Свідок подзвонив в 02 та викликав робітників міліції. Приїхали працівники міліції, хлопець їм щось розказував, а потім вони всі сіли в автомобіль та поїхали. Свідок зазначив, що події сталися приблизно о 22-23 годині. Пояснив суду, що раніше про обвинуваченого та потерпілого нічого не знав, не був з ними знайомий, але у день пригоди бачив, що один хлопець лежав на підлозі, а другий рядом з ним сидів. Потім один хлопець пішов, а другий, той хто лежав, підвівся та пішов до свідка та просив викликати робітників міліції.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що обвинуваченого знає з зими 2012 року, так як купив мобільний телефон за 50 гривень, у друга ОСОБА_2 по імені ОСОБА_5, з який познайомився в підвальному приміщенні, де він мешкав. Зазначив, що не запитував про те, звідки у нього мобільний телефон, але оскільки в ньому була сім-картка з номером телефону, тому не виникло і думки про те, що телефон був викрадений. Зазначив, що ОСОБА_2 було відомо, що свідок купує телефон у його друга ОСОБА_5, так як гроші він передавав ОСОБА_2 у розмірі 50 гривень для ОСОБА_5, а потім чекав від ОСОБА_2 телефон. Вказаний телефон свідок добровільно передав працівникам міліції.
Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_5 суду показав, що обвинуваченого ОСОБА_2 знає приблизно один рік, має з ним дружні стосунки. На момент 11.12.2012 року вони вже були з ним знайомі. Вказав, що по справі відносно ОСОБА_2 йому нічого не відомо, і він ніколи не продавав ніяких мобільних телефонів. На питання, у зв'язку із чим в ході досудового слідства пояснював, що в десятих числах грудня 2012 року перебував у підвальному приміщенні по АДРЕСА_2, куди прийшов ОСОБА_2, приніс з собою мобільний телефон «Нокіа» сірого кольору, в якому знаходилася сім-картка с номером мобільного телефону, який взяв у свого знайомого, відповів, що ніяких таких свідчень він не давав.
Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Суд критично відноситься до позиції обвинувачуваного щодо не визнання ним провини, і вважає це законним способом його захисту і спробою уникнути покарання за скоєний ним злочин.
Так, у ході судового слідства обвинувачуваний ОСОБА_2 вказав, що не знає свідка ОСОБА_5, однак сам ОСОБА_5 вказав, що з ОСОБА_2 вони знайомі тривалий час та мають дружні стосунки. Таким чином, вбачається неправдивість свідчень обвинувачуваного. Крім того, позиція ОСОБА_2 спростовується свідченнями свідка ОСОБА_4, який також вказав на дружні стосунки ОСОБА_2 і ОСОБА_5, у якого через обвинувачуваного свідок і придбав мобільний телефон, який належить потерпілому. В той же час, в ході судового слідства, потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що вважає обвинувачуваного ОСОБА_2 саме тією особою, яка вчинила відносно нього злочин. Слід зауважити, що свідчення ОСОБА_2 спростовуються також тим фактом, що у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька знаходиться кримінальне провадження відносно саме ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2, ст.. 187 ч. 2 КК України.
На підставі викладеного, суд вважає, що провина ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України було доведено в ході судового слідства, що підтверджується свідченнями потерпілого та свідків.
Крім того, вбачається, що свідок ОСОБА_7 особисто відповідно до розписки надав телефон, який належить потерпілому, який оглянутий відповідно до протоколу огляду 08.02.2013 року, що підтверджує свідчення свідка.
Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення встановлена та його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за статтею 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Судом також були вивченні дані про особу ОСОБА_2, який раніше судимий, характеризується інспектором СІЗО задовільно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря нарколог із діагнозом:вживання спиртного з шкідливими наслідками.
При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який на момент скоєння кримінального правопорушення не працював, раніше судимий, матеріальну шкоду не відшкодував, провину не визнав, тобто у скоєному не розкаявся, і не усвідомив наслідків своєї протиправної поведінки, а тому суд вважає неможливим виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Речовий доказ - мобільний телефон «Nokia 1280» IMEI НОМЕР_2, долучений до матеріалів кримінального провадження №12012050810000549, і переданий потерпілому ОСОБА_3 на зберігання під розписку - залишити потерпілому ОСОБА_3 у володіння.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного зараховування покарання за вироком Артемівського міського районного суду від 19.03.2013 року за ст. 185 ч.2, ст. 162 ч. 1 КК України, яким ОСОБА_2 засуджено до трьох років позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 13.01.2013 року.
Речовий доказ - мобільний телефон «Nokia 1280» IMEI НОМЕР_2, долучений до матеріалів кримінального провадження №12012050810000549, і переданий потерпілому ОСОБА_3 на зберігання під розписку - залишити потерпілому ОСОБА_3 у володіння.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в СІЗО №5 УГПтСУ в Донецькій області до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана через даний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Ворошиловського районного
суду міста Донецька К.О. Лагода