АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/8053/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Руденко В.В.

Справа № 199/2061/13-ц Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 42

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Романюк М.М., Болту новій Л.М.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №23» Дніпропетровської міської ради про вселення та виселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким вселити його у квартиру АДРЕСА_1 та виселити з неї відповідача ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що ОСОБА_2 є його матір'ю, ОСОБА_3 - його рідна сестра, ОСОБА_4 - чоловік його матері. Квартира АДРЕСА_1 була надана згідно ордеру № 109 від 06 травня 1993 року його матері ОСОБА_2 на склад сім'ї з 3-х осіб, в тому числі його та його сестри. З 2007 року він вступив у зареєстрований шлюб і з цього часу відповідачі почали перешкоджати йому користуватись квартирою. З жовтня 2012 року він неодноразово намагався потрапити до квартири, але двері йому не відчиняли, на телефоні дзвінки не відповідали. Одночасно позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі з 1998 року без законних підстав, в спірній квартирі він не зареєстрований. У зв'язку з цим, позивач просить вселити його у спірну квартиру та виселити з неї відповідача ОСОБА_4 без надання йому іншого жилого приміщення , а також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу , а рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що відповідачі своїми діями грубо порушують права позивача, всупереч вимогам діючого законодавства, а тому вимоги позивача в частині вселення його у квартиру АДРЕСА_1, є обґрунтованими, тому повинні бути задоволенні. В іншій частині позовні вимоги щодо виселення задоволенню не підлягають оскільки, правових підстав та доказів проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі ним не надано, а надані - не підтверджують проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 травня 1993 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було видано ордер № 109 на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за рішенням адміністрації та профкому Річпорту м. Дніпропетровська від 06 жовтня 1992 року № 48. Вказана квартира знаходиться на балансі КЖЕП № 23 АНД району м. Дніпропетровська та є неприватизованою. З 2007 року позивач вступив у зареєстрований шлюб і з цього часу інші квартиронаймачі перешкоджають йому користуватись квартирою, що встановлено і рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 12 вересня 2012 року.

Апелянт не надав суду доказів, які б спростовували вищевказані висновки суду першої інстанції, як не надав апеляційному суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Доводи апелянта , які зводяться до тверджень про те , що відповідач ОСОБА_4 проживає в спірній квартирі без реєстрації з 1998 року , однак, позивач-апелянт не давав своєї згоди на його вселення , оскільки на той час неповнолітнім , самі по собі суттєвого значення не мають , оскільки сам факт проживання відповідача в даній квартирі не був доведений. Сам ОСОБА_4 в судові засідання не з»являвся , як і інші відповідачі , в зв»язку з чим по справі ухвалено заочне рішення.

Посилання апелянта на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 12 вересня 2012 року ( ар. сп. 5-7) як на доказ проживання в спірній квартирі відповідача ОСОБА_4 визнати обґрунтованим не можна , оскільки предметом вивчення по вказаній справі були обставини , на підставі який ОСОБА_1 відповідачі по даній справі намагалися визнати особою , що втратила право користування спірною квартирою , а не обставини вселення та проживання в цій квартирі відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Рішення суду є правильним , законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: