АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/9721/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Спаї В.В.

Справа № 199/2570/13-ц Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Романюк М.М., Козлова С.П.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа виконком Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулася з позовом до суду та просила ухвалити рішення, яким змінити часи та дні побачень батька з дитиною, а саме встановити дні побачень батька з дитиною - першу та третю неділю місяця з 09-00 год. та до 12-00 год. у присутності матері, а також про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із позивачкою - матір'ю дитини.

В обґрунтування позовних вимог вона посилалася на те, що уклала шлюб із відповідачем 23 червня 2007 року ; шлюб був розірваний на підставі рішення суду від 15 лютого 2013 р. Сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Як зазначається позивачкою , її дане звернення до суду пов»язано з тим , що відповідач звернувся із заявою до органу опіки та піклування для захисту своїх прав батька , та 21 грудня 2012 року йому був наданий висновок про дні та часи побачення з дитиною , а саме - кожну неділю місяця з 10-00 год. до 18-00 год. Даний висновок не містить відомостей про те, де саме батько повинен бачити дитину. Комісія органів опіки та піклування залишила це питання на розсуд батьків. Як зазначається позивачкою , вона виконувала всі обов'язки по даному висновку, а саме кожну неділю місяця у назначений час приймала відповідача у себе дома, надаючи можливість йому спілкуватися з дитиною в другій кімнаті. ОСОБА_3 у зв'язку зі станом здоров'я перебуває під наглядом лікаря - алерголога, у дитини виникають алергічні прояви на будь яки нові речі, їжу, іграшки та усі контактні речі, тому позивач повинна знаходитись поруч з дитиною, так як вона знає які ліки , у який час потрібно дати дитині. Відповідач у дні побачення з сином приводив своїх батьків, які по 2-3 год. гуляли з дитиною на вулиці, проти чого позивачка ніколи не заперечувала та навіть разом виходила на прогулянки. Утім, кожну неділю місяця відповідач порушував графік дня дитини: він не в змозі самостійно укласти дитину спати, тому відповідач дозволяв дитині гратися, що призводило до поганого самопочуття дитини ввечері, на що позивачка звертала увагу відповідача, просила його покидати квартиру на час денного відпочинку дитини, утім, добровільної згоди з цього питання батьки дитини не досягли. У зв'язку з поданням позову до суду призупинено рішення органу опіки та піклування від 21 грудня 2012 року до винесення рішення судом.

В наступному позивачка доповнила свої позовні вимоги і просила суд ухвалити рішення , яким визначити місце проживання сина сторін ОСОБА_3 з матір»ю , позивачкою по справі , оскільки її житлово-побутові умови являються для дитини більш сприятливі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи сторони з 23 червня 2007 року по 15 лютого 2013 року знаходились у шлюбі , від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ар. сп. 3,4,5).

Відповідач звернувся із заявою до органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської ради у м. Дніпропетровську для захисту своїх прав у спілкуванні з сином , який після розлучення сторін проживає з матір»ю , та 21 грудня 2012 року був наданий висновок про дні та часи побачення дитини (кожну неділю місяця з 10.00 год. до 18.00 год.), висновок не містить відомостей про те, де саме батько повинен бачити дитину, комісія органів опіки та піклування залишила це питання на розсуд батьків ( ар. сп. 6).

Однак , у зв'язку з поданням 26 березня 2013 року ОСОБА_2 позову про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною , дія вищевказаного рішення призупинена до винесення рішення судом ( ар. сп. 16).

Згідно до положень ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 54 СК України усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо одного з них від дитини не випиває на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини .

Відповідно до положень ч.ч.1 , 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно до положень ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Оскільки суду у порядку передбаченому ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів перешкоджання нормальному розвитку дитини в результаті спілкування батька із дитиною у часи, визначені рішенням виконкому, не надано , суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог про зміну часу спілкування батька з дитиною. Окрім того , при розв'язанні даної вимоги суд прийшов до правильного висновку і про те , що обраний позивачкою спосіб захисту саме її прав , а саме зміну часів та днів побачень батька - відповідача з дитиною, не є таким , що відповідає способам захисту прав, які передбачені ст. 16 ЦК України , та не є таким, що передбачений ч. 2 ст. 159 СК України , яка вказує на те , що суд може визначити способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо, а також місце та час їхнього спілкування), а не змінювати час спілкування батька з дитиною.

Суд першої інстанції прийшов також до вірного висновку про те , що згідно до положень ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Таким правом скористався ОСОБА_2 , звернувшись до суду 26 березня 2013 року і його позовні вимоги розглянуті і судом ухвалено 13 червня 2013 року відповідне рішення .

Оскільки з матеріалів справи вбачається , що малолітній ОСОБА_3 мешкає разом із матір'ю ( ар. сп. 36) , що сторонами не заперечувалось , позивачка виходячи з принципу рівності батьків при здійсненні батьківських прав та виконання обов'язків, не довела факту порушення її прав, які б потребували захисту на підставі ст. 8 Конституції України , а саме шляхом визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і в задоволенні даної частини позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги , а саме посилання на те , що дитина у зв'язку зі станом здоров'я перебуває під наглядом лікаря - алерголога, так як у неї виникають алергічні прояви на будь які нові речі, їжу, іграшки та усі контактні речі, а тому позивачка повинна знаходитись поруч з дитиною, так як вона знає які ліки у який час потрібно надати , визнати обґрунтованими і достатніми для задоволення апеляційної скарги не можна , оскільки при наявності конфліктних відносин у батьків дитини це призводить як до порушення прав відповідача , так і суперечить інтересам дитини.

Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді