Судове рішення #32411839



Справа № 750/4369/13-к Головуючий у І інстанції Кузюра М.М.

Провадження № 11-кп/795/293/2013

Категорія - ст.185 ч. 2 КК України Доповідач Воронцова С. В.


В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:


Головуючого-суддіВоронцової С. В.

суддів - Сердюка О.Г., Козака В.І.,

при секретарі - Дудко Т.В.,


розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013260010002248, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2013 року, щодо


ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, громадянина України, з загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 та області, раніше судимого:

- 05 березня 2013 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,


що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.


За участю учасників кримінального провадження:


прокурора - Гапєєвої Н.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,


В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2013 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 ухвалено виконувати самостійно.


Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого, кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, кримінальне провадження прийняти до свого провадження. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 року та остаточно визначити обвинуваченому міру покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд у вироку помилково зазначив дату вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області 05 квітня 2013 року, в той час, як вищевказаний вирок був винесений 05 березня 2013 року, внаслідок чого, при призначенні покарання не врахував положення ст. 71 КК України та не призначив покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків.

Крім того, зазначає, що в оскаржуваному вироку невірно вказано прізвище прокурора, що підтримував державне обвинувачення, а саме, замість прокурора Собори С.Б. зазначений прокурор Самоненко О.Л., в зв'язку з чим просить зазначити у вироку прізвище прокурора, що підтримував державне обвинувачення.


Обвинувачений ОСОБА_2 частково не погодився з апеляційною скаргою прокурора та подав заперечення, в яких погодився з допущеною судом помилкою , однак вважає що прокурор пропонує призначити йому надто сувору міру покарання, просить врахувати, що він визнав свою вину, в скоєному щиро розкаявся і просить колегію суддів призначити йому більш м'яку міру покарання ніж пропонує прокурор, а саме у виді трьох років і одного місяця позбавлення волі. Вказує на те, що прокурор не прийняв до уваги те, що він сприяв розкриттю правопорушення, його матеріальний стан, а також те, що на його утриманні знаходиться мати похилого віку.


Як встановив суд, в період часу з 08 березня 2013 року по 09 березня 2013 року ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 таємно викрав мобільний телефон марки SAMSUNG «GT-С3322», вартістю 630 гривень, що належить ОСОБА_3, чим завдав останній матеріальну шкоду на зазначену суму.


Заслухавши доповідача, вислухавши міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу з підстав там наведених та просив вирок суду скасувати, винести свій вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначити покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі, в решті вирок суду залишити без зміни, обвинуваченого ОСОБА_2, який просив призначити йому більш м'яку міру покарання ніж запропонував прокурор , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.


Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,


В С Т А Н О В И Л А:


В період часу з 08 березня 2013 року по 09 березня 2013 року ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 таємно викрав мобільний телефон марки SAMSUNG «GT-С3322», вартістю 630 гривень, що належить ОСОБА_3, чим завдав останній матеріальну шкоду на зазначену суму.


У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.


Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду матеріалів провадження судом першої інстанції ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.


Відповідно до вимог ст. 349 ч.3 КПК України, судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження, було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Окрім цього, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не заперечував , в скоєному чисто сердечно розкаявся.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, яке належить потерпілій ОСОБА_3, вчинене повторно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.


При обранні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував особу обвинуваченого, що за місцем проживання характеризується як особа, щодо якої надходили скарги на його поведінку від членів родини та односельців.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому те, що він визнав свою вину, сприяв органам досудового слідства в розкритті скоєного правопорушення, у судовому засіданні в скоєному щиросердно розкаявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч.1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 колегія суддів враховує такі обставини, що пом'якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також приймає до уваги відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого з боку потерпілої.

Однак, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження обвинуваченого щодо стану його здоров'я та того, що його матір похилого віку потребує стороннього догляду, оскільки це не підтверджується матеріалами кримінального провадження, а обвинуваченим такі докази надані не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, приймаючи рішення про самостійне виконання попереднього вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області щодо ОСОБА_2, суд припустився помилки та вказав, що даний вирок винесений 05 квітня 2013 року, в результаті чого, при призначенні покарання ОСОБА_2 не були застосовані вимоги ч. 1 ст. 71 КК України.

Так, в матеріалах кримінального провадження мається копія вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 року, яким ОСОБА_2 був визнаний винуватим за ст. 185 ч. 3 КК України з призначенням покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його було звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього ряду обов'язків (т. 1, а.п.42). З огляду на що доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині заслуговують на увагу.

Згідно роз'яснень п.п. 10,11,25,26 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 24.10.2003 року " Про практику призначення судами кримінального покарання " із змінами та доповненнями від 10.12.2004 року, 12.06.2009 року та від 06.11.2009 року, у разі коли особа була засуджена до позбавлення волі і була звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, та в період не відбутого строку покарання вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання за сукупності вироків у вигляді позбавлення волі, зокрема і тоді коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір покарання за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При застосуванні ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався, та безпідставно прийшов до висновку про необхідність визначення покарань на підставі ст. 70 КК України, без врахування тих обставин що останній вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного судом покарання з випробуванням чим порушив вимоги ст. 78 КК України, та не призначив йому покарання за сукупністю вироків згідно вимог ст. 71 КК України та роз'яснень вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України. За таких підстав колегія суддів знаходить що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання не грунтується на вимогах кримінального закону.


Отже, на підставі частини першої ст. 71 КК України, колегія суддів вважає за необхідне до покарання, призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 05 березня 2013 року Чернігівського районного суду, яким останній був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, однак на строк менший ніж пропонує прокурор в поданій ним апеляційній скарзі.

Крім того, слушним є твердження прокурора про те, що у вступній частині вироку суд невірно зазначив прізвище прокурора, що підтримував державне обвинувачення.

Згідно з журналом судового засідання (т.2, а.п.49-50) та технічною фіксацією судового розгляду справи, яка міститься на оптичному диску та зберігається в матеріалах кримінального провадження, у судовому провадженні приймав участь прокурор Собора С.Б., а не прокурор Самоненко О.Л., як це вказано у вступній частині вироку.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у вступній частині вироку правильним необхідно вважати прізвище прокурора Собора С.Б.. Окрім того суд першої інстанції допустився помилки, вказавши у вступній частині вироку що вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області , винесеним 05 квітня 2013 року, обвинувачений ОСОБА_2 був засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України з призначенням покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, в той час як в матеріалах кримінального провадження мається копія вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 року, яким ОСОБА_2 був визнаний винуватим за ст. 185 ч. 3 КК України з призначенням покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу зміні не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 413, 420, 376 КПК України, колегія суддів, -


З А С У Д И Л А:


Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.


Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасувати.


Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до міри покарання призначеної судом першої інстанції.


На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 року, та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.


Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 в виді тримання під вартою залишити без змін.


Вважати вірним в вступній частині вироку суду першої інстанції прізвище прокурора, що підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції - ОСОБА_4.


Вважати ОСОБА_2 раніше засудженим вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.


У решті вирок залишити без зміни.


Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим що перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення апеляційної інстанції.


СУДДІ:



КОЗАК В.І. ВОРОНЦОВА С.В. СЕРДЮК О.Г.













Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація