ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 серпня 2013 рокуСправа №2а-3187/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Кравченко М.М.;
при секретарі - Коваль К.М.,
за участю:
представник позивача ОСОБА_1 довіреність № 65 від 27.02.13 посвідчення водія НОМЕР_1 від 20.09.2002р;
представник позивача ОСОБА_2 довіреність № 65 від 27.02.13 паспорт НОМЕР_2, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі 29.08.2000р.;
прокурор Негеля Марина Олександрівна службове посвідчення №005829 від 25.09.2012 р.;
представник відповідача (Севастопольської міської Ради) Чиркова Ольга Миколаївна довіреність № 0315/258 від 15.01.13 службове посвідчення №111 від 27.09.2010 р.;
третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі;
представник третьої особи (Головне управління Держкомзему у м. Севастополі) у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника;
представник третьої особи (ОСОБА_5) ОСОБА_6 довіреність № 1990 від 06.08.13 пенсійне посвідчення НОМЕР_3 від 04.01.2006 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Севастопольської міської Ради за участю прокуратури м. Севастополя,
треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління Держкомзему у м. Севастополі
про визнання незаконним рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_7 звернулась до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської ради про визнання незаконним рішення № 5528 від 15.10.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що належний позивачці житловий будинок по АДРЕСА_1 повністю накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_2, що отримала від Севастопольської міської Ради третя особа ОСОБА_4, що, з урахуванням відсутності погодження меж земельної ділянки з позивачкою, на її думку, є підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.10.2010 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 29.10.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.11.2010 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держкомзему в місті Севастополі, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
У судовому засіданні представники позивача та прокурор підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені, надали суду додаткові пояснення.
Представник відповідача та представники третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти позовних суд, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на безпідставність позовних вимог.
Представник третьої особи Головного управління Держкомзему у м. Севастополі у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачці на підставі договору купівлі-продажу № 3-2507 від 19.11.2004 р. належить житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1. Згідно договору площа земельної ділянки, на якій знаходиться будинок складає 0,0179 кв.м.
Під час реєстрації у СМФ ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України технічної документації на земельну ділянку, що була виготовлена ПП ОСОБА_8 на замовлення позивачки, був встановлений факт накладання земельної ділянки, на якій знаходиться належний позивачці будинок по АДРЕСА_1, на земельну ділянку по АДРЕСА_2, що була отримана в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_4, та згодом продана ОСОБА_5, у зв'язку з чим, 21.01.2010 р. технічна документація була повернута позивачці без реєстрації.
Позивачка зазначила, що на її думку, проект землеустрою ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ст. 198 Земельного кодексу України, оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 не погоджені з позивачкою, що також, на її думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Суд не може погодитися з такими доводами позивачки виходячи з такого.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, у тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 вказаного Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно частини другої статті 198 Земельного кодексу України, кадастрова зйомка включає:
а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану.
Таким чином, для того, щоб позивачка набула статусу "власника" або "землекористувача", з яким має бути погоджений відвод земельної ділянки, право позивачки на земельну ділянку по АДРЕСА_1 має бути належним чином зареєстровано за наявності державного акту на право власності на земельну ділянку або договору оренди земельної ділянки.
Сторонами не заперечується відстуність належним чином зареєстрованого права позивачки на земельну ділянку по АДРЕСА_1, що також підтверджене наданим позивачкою технічним паспортом на житловий будинок, у якому зазначено, що "документи, що підтверджують відвод земельної ділянки до архіву БТІ не надані" (дослівно) (т.1 а.с. 11).
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе, з урахуванням листа Управління з питань водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради вих. № 567 від 21.08.2008 (т.2 а.с. 10-11), вважати акт погодження встановленних (уточнених) меж земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.17), акт обстеження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 від 23 червня 2008 р. (т.2 а.с.18, 19) та акт обстеження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20 березня 2008 р. (т.2 а.с.21) достатними доказами погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, як того вимагає п.б ч.2 ст.198 Земельного кодексу України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 Земельного кодексу України, згідно якої (у редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідача),
1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
3. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
5. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
7. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
8. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
10. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Системно аналізуючи надані відповідачем на вимогу суду матеріали, що стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (т.2 а.с. 3-31), суд констатує повну відповідність наданого ОСОБА_4 пакету документів для отримання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2, вимогам статті 118 Земельного кодексу України, та відсутність законних підстав у Севастопольської міської Ради для відмови ОСОБА_4 в передачі зазначеної земельної ділянки у власність.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що приймаючі оскаржуване рішення, він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. У свою чергу доводи представників позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2013 р.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя М.М. Кравченко