№ справи:106/4105/13-к Головуючий суду першої інстанції:Вільховий Ігор Миколайович

№ провадження:11-кп/190/666/13 Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

____________________________________________________________________________________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівКордика С.В., Крючкова І.І.

За участю прокурораЯрошенко Л.Д.

при секретарі обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130080003434, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2013 року, з апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_8 на вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Свободний Амурської області Росії, маючий вищу освіту, не одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, безробітний, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік шість місяців обмеження волі; за ч. 1 ст. 311 КК України на шість місяців обмеження волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачений ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на один рік.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ВСТАНОВИЛА:

Як видно з вироку ОСОБА_7 31 травня 2013 року, в денний час, на вул. Маяковського в м. Євпаторії, за обставин встановлених судом, незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,089 г /в перерахунку на суху речовину/.

Він же, у тому ж місці та в той же час, за наведених у вироку обставин, незаконно придбав та зберігав при собі прекурсор - ангідрид оцтової кислоти, масою 0,2 грами, з метою його використання для виготовлення наркотичного засобу.

У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі винного, ставить питання про скасування вироку суду з ухваленням нового вироку та застосуванням до обвинуваченого більш суворого покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.

Апелянт вважає, що призначивши обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 311 КК України у виді 6 місяців обмеження волі суд порушив вимоги Загальної частини цього Кодексу, якими передбачено, що такий вид покарання встановлюється на строк від одного до п'яти років. Крім того, посилаючись на дані щодо особи обвинуваченого, вважає обраний судом вид та строк покарання м'яким.

На думку апелянта, вирок є незаконним і через те, що суд призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі, але звільнив його з випробуванням від відбування покарання у виді позбавлення волі, а також вважає, що суд безпідставно не поклав на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, тоді як це є невід'ємною умовою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, провівши судові дебати, в яких прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а обвинувачений просив вирок суду залишити без змін, вислухавши останнє слово ОСОБА_7, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Подія злочинів, доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 в їх вчиненні, а також кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України в апеляційній скарзі не заперечуються, справа розглянута за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому вирок суду щодо наведених обставин колегією суддів не перевіряється.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом кримінального закону колегія суддів вважає обґрунтованими.

Санкцією частини 1 статті 311 КК України, за якою ОСОБА_7 визнано винним, окрім штрафу, передбачений і такий вид основного покарання, як обмеження волі на строк до трьох років. Обмеження волі є основним і строковим видом покарання, який за частиною 2 статті 61 КК України встановлюється у межах від одного до п'яти років.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Тобто, закон зобов'язує суд при призначенні покарання виходити не тільки з тих меж караності діяння, які встановлені у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й враховувати положення тих норм Загальної частини КК України, які регламентують, у тому числі систему покарань, межі та особливості застосування окремих його видів.

Усупереч наведеним приписам кримінального закону, суд призначив обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 311 КК України покарання у виді обмеження волі строком на шість місяців, тобто менше ніж передбачено Загальною частиною КК України для даного виду покарання, тому вирок суду в цій частині залишатися у силі не може.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 370 КПК України у вироку не наведені належні і достатні мотиви та підстави призначення обвинуваченому покарання за інкриміновані йому злочини окремо і за їх сукупністю, а також підстави звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки судом враховано однакові обставини й дані про особу винного.

Наведене порушення кримінального процесуального закону судом першої інстанції підлягає виправленню судом апеляційної інстанції.

Так, призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України, колегія суддів, виходячи з вимог статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які в силу ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також незначну кількість виявлених у обвинуваченого наркотичного засобу та прекурсору.

Ураховує судова колегія і дані щодо особи винного, який уперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, заробіток не отримує, є особою з вищої освітою та має на утриманні неповнолітню дитину, як це встановлено судом першої інстанції і в скарзі не заперечується.

Оскільки обвинувачений свою вину визнав повністю, допоміг органу досудового розслідування розкрити злочин в найкоротші терміни, а судове провадження, з огляду на його позицію, було проведено в спрощеному порядку відповідно ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів вважає необхідним визнати в якості обставин, що пом'якшують його покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Колегія суддів не вбачає указаних в апеляційній скарзі прокурора обставин, що обтяжують покарання винного, оскільки даних, які б свідчили, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння відсутні, а стан наркотичного сп'яніння, з урахуванням того, що наркотичні засіб він зберігав для власного вживання, не може бути визнаний обставиною, яка обтяжує його покарання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі ближче до мінімального строку, передбаченого санкцією частини зазначеної статті, а за ч. 1 ст. 311 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк.

Таким чином, доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченому за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді позбавлення волі колегія суддів вважає непереконливими.

Визначаючи обвинуваченому остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, колегія суддів враховує, що обидва інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення були вчинені в один і той же час та в одному і тому ж місці, є взаємопов'язаними між собою /ідеальна сукупність/, тому остаточне покарання йому доцільно призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Рішення суду першої інстанції про застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування з випробуванням в апеляційній скарзі не заперечується, більше того, прокурор просить застосувати до обвинуваченого положення статті 75 КК України тому колегія суддів, враховуючі тяжкість злочинів, їх характер і особу винного, доходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, але з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.

Судова колегія вважає необхідним у порядку ч. 2 ст. 404 КПК України виключити з резолютивної частини вироку встановлення судом початку строку відбування покарання з моменту приведення його до виконання, оскільки обвинувачений був звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Отож, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 404, 407, 419, 420 Кримінального процесуального Кодексу України колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 /одного/ року 6 місяців обмеження волі, а за ч. 1 ст. 311 КК України у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 /одного/ року 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням на 1 /один/ рік 6 місяців.

Згідно зі статтею 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції в дні, установлені цією інспекцією.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України виключити з резолютивної частини вироку Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року встановлення судом початку строку відбування покарання з моменту приведення його до виконання.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження також мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом безпосередньої подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а обвинуваченим в той же строк та в тому ж порядку з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

Ю.Р. Трясун С.В. Кордик І.І. Крючков