Судове рішення #3239909
5020-5/251-7/179-11/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ


Іменем України

РІШЕННЯ

"11" листопада 2008 р.

справа № 5020-5/251-7/179-11/275


За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос” (98683, АРК, м. Ялта, смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12)

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю  „Янтарний берег-Тур” (99045 м. Севастополь, вул. Репіна, 15)

про          стягнення  заборгованості в розмірі 16635,00 грн.


          

Суддя  Дмитрієв В.Є.

Представники:

позивач ТОВ „Еліта-Ялос” –Балян Е.С., представник, довіреність №672 від 20.12.07, Кочкаренко В.О., представник, довіреність № 162 від 19.09.08,   

відповідач ТОВ „Янтарний берег-Тур” –Сімонова Л.Г., директор, наказ № 1 від 23.04.07,


СУТЬ СПОРУ:

24.07.2007 (вх.№1811) Товариство з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Континент-Юг ЛТД” про стягнення суми штрафу в розмірі 16335,00 грн., з посиланням на статті 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України.

26.07.2007 ухвалою судді Євдокимова І.В. порушено провадження по справі № 20-5/251 (т.1 арк.с.1).

11.09.2007 ухвалою суду в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Континент-Юг ЛТД”  на його правонаступника:  Товариство з обмеженою відповідальністю  „Янтарний берег-Тур” (т.1 арк.с.83).

Рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 20-5/251 від 22.11.2007 позов задоволено повністю, постановлено стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю  „Янтарний берег-Тур” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос”  штрафні санкції  в сумі  16635,00 грн.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 163,35 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (т.2 арк.с.4-5).

04.12.2007 по справі видані накази про примусове виконання рішення суду (вих№19580) (т.2 арк.с.6-7).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.07.2007 по справі № 20-5/251 залишено без змін (т.2 арк.с.32-36).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2008 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 11.07.2007 по справі № 20-5/251 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 арк.с.60-62), посилаючись на  те, що судом першої інстанції не дана оцінка тому, чи унеможливили вказані відповідачем форс –мажорні обставини виконання узятих ним за Договором зобов’язань і саме яких, а також судом першої інстанції не дана оцінка загальної кількість туроднів.

06.05.2008 вх.№7436 справа № 20-5/251 повернулась на адресу господарського суду міста Севастополя та згідно резолюції голови суду передана до провадження судді Ілюхіної Г.П.

Ухвалою суду від 08.05.2008 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної  Г.П., розгляд справи призначено на 03.06.2008 на 11 год. 00 хв. (т.2 арк.с.63-64).

Ухвалою суду від 19.05.2008 провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом України  касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос” на постанову Вищого господарського суду України  від 16.04.2008.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя  № 51 від 02.06.2008 справа №  5020-5/251-7/179, яка знаходилася у провадженні судді Ілюхіної Г.П., передана до провадження судді Дмитрієва В.Є.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 05 червня 2008 року справу прийнято до провадження судді Дмитрієва В.Є.

Ухвалою Верховного суду України від 19 червня 2008 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду  постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2008 року. У зв’язку з чим, справу надіслано на адресу господарського суду м. Севастополя.  

          Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов агентського договору, стосовно невибрання туроднів, за що умовами договору передбачено сплата штрафу.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає що ним не були виконані умови договору у зв’язку з форс-мажорними обставинами.

                    Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

20.02.2006 між позивачем (Туркомплекс) та відповідачем (Замовник) був укладений агентський договір № 07-06/Я.

Відповідно до п. 1.1 предметом даного договору є реалізація послуг по наданню місць для короткострокового мешкання в Туристичному комплексі „Жуковка”, розташованого за адресою: смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12.

Згідно з п. 1.2 договору Туркомплекс доручає, а Замовник приймає на себе за винагороду (агентська знижка), права та обов’язки агента по реалізації туристичних послуг на підставі даного договору в інтересах та від ім’я Туркомплексу  з самостійним набором і комплектацією туристичних груп.

Відповідно до п. 2.2.1 згідно з Додатком № 2 до даного договору Замовник зобов’язується вибрати в Туркомплексі у 2006 році усі туродні, згідно наданого замовником та узгодженого з Туркомплексом графіку заїздів.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що за анульованя або скорочення відповідачем, вказаних у договорі кількості туродні в строк не більш 10 діб до заїзду туристів, відповідач сплачує штраф в розмірі 25% від загальної вартості анульованих туроднів.

Як вбачається із матеріалів справи кількість анульованих туроднів склала 522 дня.

У зв’язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 16335,00 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).


          Суд не приймає доводи відповідача щодо встановлення сторонами обмеження щодо відповідальності 98 туроднями, оскільки згідно до додатку №2 від 20.02.2006 до Договору, передбачається що квота на кожен номер складає 98 туроднів, а їх кількість відповідно - 13 номерів стандарт-блок, 2 номери люкс В (загальна кількість складає 1470 туроднів за всіма номерами). Це випливає і із загальної суми договору. От же позивачем обґрунтовано вимагається з відповідача виплата штрафу, виходячи з невибраних 522 туроднів.

          Суд не може прийняти посилання відповідача на порушення ним умов договору у зв’язку з наявністю форс-мажорних обставин, а саме: антинатовські акції протесту, виступи татар, пташиний грип, оскільки, згідно п. 7.6 Договору, наявність форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентним органом. Але жодних підтверджень про наявність та відношення вказаних дій до форс-мажорних обставин від компетентних органів відповідачем отримано не було.

          Крім того, згідно до п.7.2 Договору, при настанні форс-мажорних обставин сторона повинна повідомити протягом 24 годин іншу сторону. Якщо сторона не направить або несвоєчасно направить відповідне повідомлення, то вона зобов’язана відшкодувати інший  стороні понесені нею збитки (п. 7.3 Договору). Відповідачем суду не надано належних доказів (відповідні підтверджуючи документи поштового відділення, кур’єрської служби або про вручення нарочним) того, що на адресу позивача направлялися повідомлення про наявність форс-мажорних обставин. Тому суд вважає, що відповідач  не може посилатися на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності.

          Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 163,35 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -


В И Р І Ш И В :


1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  „Янтарний берег-Тур” (99045 м. Севастополь, вул. Репіна, 15, код ЄДРПОУ  16328932, п/р 26003122048300 в АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005) на Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос”   (98683, АРК, м. Ялта, пмт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12, код  ЄДРПОУ 32684632, р/р 2600064003 в „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ,  МФО 380805) штрафні санкції  в сумі  16635,00 грн.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 163,35 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

                            Видати наказ після набрання рішенням законної сили.




      Суддя                                                                                                         В.Є. Дмитрієв


Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

          17.11.08

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація