КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
09.10.08 р. № 06/3087
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Міщенко П. К. (доповідач по справі),
суддів:
Тарасенко К. В.
Шкурдової Л. М.
при секретарі судового засідання: Олійник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2008 року по справі № 06/3087 (суддя Анісімов І.А.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»
до Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»
про стягнення 28 884, 70 грн.
за участю представників:
від позивача: Долбієв О.В. (дов. б/н від 01.03.08 р.)
від відповідача: Штих М.М. (дов. № 1-662 від 31.03.07 р.)
В С Т А Н О В И В:
До Господарського суду Черкаської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»(позивач) з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»(відповідач) збитків, завданих пошкодженням вантажу підчас здійснення його перевезення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 28 884, 70 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.06.2008 року вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 06/3087.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.08.2008 року вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»задоволено повністю; стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»28 884, 70 грн. збитків, 288, 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
При цьому, рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2008 року по справі № 06/3087 обґрунтовано тим, що 25.04.2005 року між ТОВ «Фудзі Трейд»та ТОВ «Ол-Транс»укладений договір транспортного експедирування № 25-04/05-1, відповідно до якого 26.12.2007 року між ТОВ «Ол-Транс»та ЗАТ «Агроекопродукт» укладена заявка-договір № Е/07/0506 на перевозку вантажу по маршруту м. Рівно-м. Дніпропетровськ. На виконання заявки-договору № Е/07/0506 від 26.12.2007р., представник ЗАТ «Агроекопродукт»Царенко О.В. для здійснення перевезення прийняв вантаж, який є власністю ТОВ «Фудзі Трейд»на загальну суму 116 534 грн. 40 коп., що підтверджується т/т накладними № ФТ 0070632 № ФТ 0071147 від 25.12.2007р., Автомобіль марки МАЗ 04396 МЕ з причепом 16316 МА. 26.12.2007р. на автодорозі Київ-Чоп в районі села Дорогобуж Гощанського району, Рівненської області, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, частина вантажу була значно пошкоджена, усунути недоліки або відновити пошкоджений товар не можливо. Про асортимент та кількість пошкодженої продукції складені акти від 29.12.2007 року комісією у складі представників ТОВ «Фудзі-Трейд»за участю перевізника водія-експедитора Царенко О.В. та здійснено розрахунки вартості пошкодженого товару на загальну суму 28 884 грн. 70 коп. Ці обставини підтверджено рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.05.2008 року у справі № 19/42, яким зобов’язано ТОВ «Ол-Транс»відшкодувати збитки, завдані ЗАТ «Агроекопродукт», на користь ТОВ «Фудзі-Трейд»в сумі 28 884 грн. 70 коп. Платіжним дорученням № 645 від 05.06.2008 року ТОВ «Ол-Транс»відшкодувало ТОВ «Фудзі-Трейд»збитки у повному обсязі 28 884 грн. 70 коп. Таким чином, згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач по справі, Закрите акціонерне товариство «Агроекопродукт», звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 15.08.2008 року по даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що Господарський суд Черкаської області не повно з’ясував обставини, які мають значення для справи; позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи; судом не надано оцінки та необґрунтовано відхилено докази і заперечення відповідача, чим порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.09.2008 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт», розгляд якої призначено на 09.10.2008 року.
Відповідно до Розпорядження Першого заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2008 року змінено склад колегії суддів у даній справі, здійснено заміну судді Ільєнок Т.В. на суддю Шкурдову Л.М.
У судовому засіданні 09.10.2008 року повноважний представник Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»вимоги апеляційної скарги підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній, та просив апеляційний господарський суд оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»відмовити повністю.
Повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»в засіданні суду апеляційної інстанції 09.10.2008 року заперечив проти вимог заявника апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу (вх. від 06.10.2008 року), при цьому просив рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2008 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд встановив, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс»(позивачем по даній справі) укладено договір № 25-04/05-1 від 25.04.2005 року про надання транспортно-експедиторських послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжміському сполученні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ол-Транс», звертаючись з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»(відповідач по даній справі, заявник апеляційної скарги) збитків завданих пошкодженням товару внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 28 884, 70 грн., свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконання вищевказаного договору № 25-04/05-1 від 25.04.2005 року, 25.12.2007 року ТОВ «Фудз Трейд» надало ТОВ «Ол-Транс»(позивач по даній справі) заявку на здійснення перевезення по маршруту м. Рівне –м. Дніпропетровськ. В свою чергу ТОВ «Ол-Транс», користуючись своїми правами визначеними законом та договором, подало заявку-договір № Е/07/0506 від 26.12.2007 року ЗАТ «Агроекопродукт», на виконання якої водій Царенко О.В., який є працівником ЗАТ «Агроекопродукт», прийняв від ТОВ «Фудз Трейд» для здійснення перевезення вантаж на загальну суму 116 534, 40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № ФТ 0070632 та № ФТ 0071147. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26.12.2007 року на дорозі Київ –Чоп в районі с. Дорогобуж Гощанського району Рівненської області, частина вантажу, що належить ТОВ «Фудз Трейд», значно пошкоджена, про що складено відповідні акти із зазначенням асортименту та кількості пошкодженої продукції, та визначено розмір збитків у сумі 28 884, 70 грн. Однак, відповідно до договору № 25-04/05-1 від 25.04.2005 року, укладеного між ТОВ «Фудз Трейд»та ТОВ «Ол-Транс», а саме п. 6.8 договору, ТОВ «Ол-Транс»несе повну матеріальну відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, як за свої власні, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу. З врахуванням зазначеного, на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 20.05.2008 року по справі № 19/42 з ТОВ «Ол-Транс»стягнуто на користь ТОВ «Фудз Трейд»збитки у розмірі 28 884, 70 грн. та є підставою відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України для звернення до відповідача по даній справі з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу
В свою чергу, Закрите акціонерне товариство «Агроекопродукт»(заявник апеляційної скарги) як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі наголошує на тому, що ЗАТ «Агроекопродукт» не укладало з позивачем по справі заявки –договору № Е/07/0506 від 26.12.2007 року, а в матеріалах даної справи міститься лише не підтверджена копія та оригінал, який підписано тільки позивачем. Не підтверджено також і копію довіреності на водія Царенка О.В. від 29.12.2007 року, оскільки ЗАТ «Агроекопродукт»жодних довіреностей на ім’я Царенка О.В. не видавало. Крім того, додана до матеріалів справи копія довіреності на ім’я водія Царенка О.В. не може розглядатися судом як доказ по справі, оскільки вона датована 29.12.2007 року, а згідно матеріалів справи товар передано для перевезення 25.12.2007 року. Не підтверджена копія подорожнього листа № 324640 від 24.12.2007 року, додана до матеріалів справи жодним чином не доводить отримання товару від позивача, так як за даним подорожнім листом автомобіль віз товар ЗАТ «Агроекопродукт»із м. Канева до м. Рівного та не може мати відношення до пошкодження товару. На переконання заявника апеляційної скарги, не належна оцінка судом першої інстанції письмових доказів по справі також полягає у хибному визначенні факту отримання вантажу представником відповідача на підставі товарно-транспортних накладних № ФТ 0071147 та № ФТ 0070632, оскільки у вказаних документах відсутній підпис представника ЗАТ «Агроекопродукт»в графі «Прийняв»та не зазначено номер і дата видачі довіреності. Крім того, судом не досліджено фактичний розмір нанесеної шкоди позивачу, оскільки акти про асортимент та кількість пошкодженої продукції від 29.12.2007 року складені без участі уповноваженого представника відповідача (заявника апеляційної скарги), а рішення Господарського суду Рівненської області по справі № 19/42, копія якого міститься в матеріалах даної справи та на підставі якого позивач сплатив збитки власнику вантажу, на думку відповідача, не може вважатися доказом дійсного розміру нанесених збитків; до позову не додано документів, які б доводили причинний зв'язок між ДТП та пошкодженням вантажу.
Відповідно до статті 4 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи № 06/3087, а саме копії заявки-договору № Е/07/0506 від 26.12.2007 року (направленої факсимільним зв’язком), адресованої ЗАТ «Агроекопродукт», згідно попередньої домовленості, відповідач прийняв пропозицію позивача на здійснення перевезення продуктів харчування за маршрутом м. Рівне (ТОВ «Фудз - Трейд») –м. Дніпропетровськ (згідно товарно-транспортних накладних), дата вантаження 26.12.2007 року, дата доставки вантажу 27.12.2007 року, про що свідчить наявність на ній підпису та печатки відповідача, а також зазначено прізвище та ім’я водія і номерні знаки автомобіля, який здійснить перевезення.
ЗАТ «Агроекопродукт»заперечує факт укладення з позивачем по справі заявки –договору № Е/07/0506 від 26.12.2007 року.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 2 ст. 641 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до п. 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, із змінами і доповненнями, за погодженням із перевізником замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом.
Таким чином, колегія суддів не може прийняти заперечення заявника апеляційної скарги щодо факту укладення між сторонами заявки –договору № Е/07/0506 від 26.12.2007 року на перевезення продуктів харчування.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 307 ГК України та ч. 3 статті 909 ЦК України, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Наказом Мінтрансу України та Міністерства статистики України N 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»встановлено, що необхідним реквізитом товарно-транспортної накладної є найменування перевізника.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних № ФТ –0070632 від 25.12.2007 року та № ФТ –0071147 від 25.12.2007 року автопідприємство, що здійснювало перевезення продуктів харчування згідно асортименту зазначеного у видаткових накладних від 25.12.2007 року № ФТ –0070632 та № ФТ –0071147 за маршрутом м. Рівне (ТОВ «Фудз Трейд») - м. Дніпропетровськ (Пп Григоренко В.В.), зазначено ЗАТ «Агроекопродукт», водій, який здійснював перевезення, зазначено Царенко О.В., автомобіль –МАЗ 04396 МЕ.
Вказані в товарно-транспортних накладних відомості відповідають відомостям зазначеним у заявці –договорі на перевезення № Е/07/0506 від 26.12.2007 року між ТОВ «Ол-Транс»та ЗАТ «Агроекопродукт», а також заявці –договорі на виконання перевезення від 25.12.2007 року між ТОВ «Фудз Трейд»та ТОВ «Ол-Транс».
Заявник апеляційної скарги вказує на те, що зазначені вище товарно-транспортні накладні не можуть вважатися належним доказом по справі, оскільки у вказаних документах відсутній підпис представника ЗАТ «Агроекопродукт»в графі «Прийняв»та не зазначено номер і дата видачі довіреності.
Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, із змінами і доповненнями, водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню (п.п. 8.20); вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж п.п. 8.26).
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.п. 11.5 Правил); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п.п. 11.6).
Таким чином, чинне законодавство не зобов’язує видавати водію довіреність на підписання товарно-транспортних накладних про отримання вантажу для здійснення його перевезення за певним маршрутом.
Також, заявник апеляційної скарги стверджує, що вантаж отримано водієм Царенко А.В. для здійснення перевезення 25.12.2007 року.
Однак, як вбачається із самих товарно-транспортних накладних, вантаж отримано водієм, як і передбачалось заявкою –договором на перевезення № Е/07/0506 від 26.12.2007 року, 26.12.2007 року.
Акти про асортимент та кількість пошкодженої продукції від 29.12.2007 року, як стверджує заявник апеляційної скарги, складені без участі уповноваженого його представника.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом (п.п. 15.1); записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія (п.п. 15.3); жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п.п. 15.4).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із актів приймання продукції від 29.12.2007 року, огляд продукції з детальним описом виявлених дефектів, їх характер та кількість такої продукції, яка перевозилась автомобілем марки МАЗ державний номер 04396 МЕ та причепом державний номер 16316 МА, відповідно до товарно-транспортних накладних № ФТ –0070632 від 25.12.2007 року та № ФТ –0071147 від 25.12.2007 року, здійснювався за участю представника перевізника водія-експедитора Царенка О.В., акти приймання продукції засвідчені його підписом.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає заперечення відповідача по справі щодо належності оформлення актів приймання пошкодженої продукції.
Частина 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність у позивача права вимагати у відповідача в порядку регресу відшкодування грошової суми, виплаченої ним третій особі.
Стаття 1191 особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В даному випадку колегія суддів виходить з того, що регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку перед третьою особою з вини боржника (регресанта), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.
Розмір збитків сплачених позивачем по даній справі на користь третьої особи (власника пошкодженого вантажу), ТОВ «Фудзі-Трейд», на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.05.2008 року по справі № 19/42, складає 28 884,70 грн. Сплата вказаної суми на користь ТОВ «Фудзі-Трейд»здійснена ТОВ «Ол-Транс»в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 645 від 05.06.2008 року.
Відповідно до ст. 314 ГК України та ст. 924 ЦК України, ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради міністрів Української СРСР від 27 червня 1969 р. № 401 (далі - Статут), перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 134 Статуту передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли, зокрема, вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері), за справними пломбами вантажовідправника.
Частина 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність у позивача права вимагати від відповідача в порядку регресу відшкодування грошової суми, виплаченої ним третій особі.
Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В даному випадку колегія суддів виходить з того, що регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку перед третьою особою з вини боржника (регресанта), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.
Розмір збитків сплачених позивачем по даній справі на користь третьої особи (власника пошкодженого вантажу), ТОВ «Фудзі-Трейд», на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.05.2008 року по справі № 19/42, складає 28 884,70 грн. Сплата вказаної суми на користь ТОВ «Фудзі-Трейд»здійснена ТОВ «Ол-Транс»в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 645 від 05.06.2008 року.
Відповідно до ст. 314 ГК України та ст. 924 ЦК України, ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради міністрів Української СРСР від 27 червня 1969 р. № 401 (далі - Статут), перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 134 Статуту передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли, зокрема, вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері), за справними пломбами вантажовідправника.
Господарським судом Черкаської області встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.12.2007 року на автодорозі Київ –Чоп в районі с. Дорогобуж Гощанського району Рівненської області, транспортний засіб марки МАЗ 04396 МЕ з причепом 16316 МА під керуванням Царенка О.В. отримав механічні пошкодження у вигляді: розбито задні габаритні вогні з лівого та правого боків з покажчиками поворотів, деформовано задній бампер, деформовано задні дверки фургона, вказане підтверджується довідкою Гощанського РВ УМВС України в Рівненській області № 53/7-5302/2 від 28.12.2007 року.
Те, що автомобіль МАЗ реєстраційний номер 04396 МЕ є власністю відповідача по справі, ЗАТ «Агроекопродукт», свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ, та підтверджується Довідкою № 330 від 14.08.2008 року за підписом директора скріпленим печаткою ЗАТ «Агроекопродукт», в якій зазначено, що транспортні засоби: сідловий тягач МАЗ 64229 ДНЗ 04396 МЕ та напівпричіп Купава ДНЗ 16316 МА є власністю ЗАТ «Агроекопродукт», а Царенко Олександр Васильович станом на 25.12.2007 року працював водієм даного підприємства.
Згідно Роз’яснень ВАСУ від 01.04.94 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», зі змінами і доповненнями, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Вимоги, викладені апеляційній скарзі, заявник не обґрунтовує належними доказами, не доведено обставини, на які посилається відповідач.
Відтак, доводи скаржника про порушення Господарським судом Черкаської області вимог щодо належності та повноти дослідження доказів, що мають значення для справи, не правильного застосування норм матеріального та процесуального права колегія суддів апеляційного господарського суду вважає недоведеними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, не вбачається підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 15.08.2008 року по даній справі.
Керуючись п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2008 року по справі № 06/3087 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2008 року по справі № 06/3087 залишити без змін.
Копії постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам по справі.
Матеріали справи № 06/3087 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Міщенко П. К.
Судді:
Тарасенко К. В.
Шкурдова Л. М.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.10.2008 року