ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          17.11.2008  року                                                            Справа № 14/131

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.10.2008.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Маркевич М.Л., дов. №01/22-10 від 04.01.2008

від відповідача                    Шатських В.В., дов. б/н від 22.08.2008

розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія Дорбудтехнологія”

м.Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         22.09.2008

у справі                               № 14/131 (суддя Лісовицький Є.А.)

          

за позовом                               Малого приватного підприємства

„Сплав - плюс”, м.Луганськ

до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія Дорбудтехнологія”

м.Луганськ

про                                        стягнення  486279 грн. 67 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.08 у справі №14/131 (суддя Лісовицький Є.А.) задоволено позов Малого приватного підприємства „Сплав-плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія Дорбудтехнологія”, стягнуто з відповідача борг в сумі 450258 грн. 58 коп., пеню в сумі 32119 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 4219 грн. 44 коп. та судові витрати: 4562 грн. 97 коп. витрати по сплаті державного мита, 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 11, 526, 625 Цивільного кодексу України мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права та викласти пункт 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «позов задовольнити частково».

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказав, що судом першої інстанції порушені його права, не зважаючи на поважність причин  неявки представника відповідача у судове засідання та неможливість надати акти звірення розрахунків, справу судом було розглянуто по суті без участі представника відповідача.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення: борг в сумі 486297 грн. 67 коп., пеня –32119 грн. 65 коп., 3% річних –4219 грн. 44 коп., проте, судом позов задоволено повністю та стягнуто борг в сумі 450258 грн. 56 коп., пеню –32119 грн. 65 коп., 3% річних –4219 грн. 44 коп., але на адресу відповідача заява про зменшення позовних вимог не надходила.

У разі  відсутності уточненої позовної заяви господарський суд повинен був задовольнити позов частково.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами скарги не погодився. Позивач зазначив, що представник відповідача лише один раз з”явився у засідання суду першої інстанції, наступні рази його представник у судове засідання не прибував. Справа була розглянута судом у встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк.

Крім того, у судовому засіданні 22.09.2008 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, де позивач виправив допущену помилку, тому судом і було стягнуто суму заборгованості 450258 грн. 58 коп.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення  представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами у справі 19.12.2006 року укладено договір купівлі-продажу №01/19-12, відповідно до умов якого позивач у справі зобов’язався поставити та передати у власність відповідача у справі товар - металопрокат  згідно специфікаціям, що є невід’ємними частинами договору, а відповідач у свою чергу зобов’язався  прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 4 вказаного договору сторони  визначили порядок оплати товару –передоплата протягом 5 днів з моменту підписання  кожної окремо специфікації, якщо інше не обумовлено в специфікації чи додатковій угоді, що є невід’ємною частиною договору (а.с. 21-23).

Згідно специфікацій (додатки до договору № 8-16, 18) відповідач повинен був розрахуватися за металопрокат протягом 15 календарних днів з моменту його отримання, а за специфікацією № 17 –протягом 14 календарних днів з моменту отримання металопрокату.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 563624 грн. 26 коп., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на осіб, що отримували товар. Ці документи залучені до матеріалів справи та визнані відповідачем (а.с. 35-59).

Відповідач здійснив оплату вартості поставленої продукції частково на суму 113365 грн. 68 коп., що підтверджується витягами з рахунку позивача та визнано сторонами (а.с. 60-61). Сторонами складено та підписано акт звірення розрахунків станом на 21.07.2008, за яким заборгованість відповідача за поставлений товар складає 450258 грн. 58 коп. (а.с. 59).

22.07.08 позивач звернувся до господарського суду Луганської області  з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 486297 грн. 67 коп., пені в сумі 32119 грн. та 3% річних в сумі 4219 грн. 44 коп.

Відповідач відзивом на позов визнав заборгованість перед позивачем в сумі 450258 грн. 58 коп. та не погодився з пред’явленою сумою пені, подав контррозрахунок, згідно якого сума пені складає 1406 грн. 55 коп., а 3% річних 4219 грн. 44 коп.

Позивач у судовому засіданні 22.09.08 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що заборгованість складає 450258 грн. 58 коп., в позові зазначено заборгованість в сумі 486297 грн. 67 коп., що складає загальну суму вимог  разом з пенею та 3% річних.

Рішенням господарського суду від 22.09.08 у справі №14/131 позов задоволено повністю з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору купівлі-продажу №01/19-12 від 19.12.06, за умовами якого продавець, позивач у справі, зобов’язався поставити та передати у власність покупця, відповідача у справі, товар (металопрокат), а покупець у свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити  цей товар.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма  Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи доведено, що позивач у період з 18 січня по 30 квітня 2008 року передав  відповідачу у власність металопрокат на загальну суму 563624 грн. 26 коп., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями осіб, що отримували товар, та не спростовано відповідачем (а.с. 35-59).

Відповідач на виконання своїх зобов’язань по розрахунках (п. 4 договору) перерахував позивачу 113365 грн. 68 коп.

Спір між сторонами у справі виник внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань з оплати металопрокату на суму 450258 грн. 58 коп.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідач погодився з розрахунком суми боргу та подав клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення №364 від 15.11.08, яким перераховано 17.11.08 позивачу 112000 грн. за металопрокат.

Враховуючи приписи статті 101 ГПК України та той факт, що платіжним дорученням №364 від 15.11.08 грошові кошти перераховані під час апеляційного провадження, судовою колегією вказаний доказ не приймається.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи свідчать, що відповідач допустив порушення строків оплати отриманого товару встановлені при підписанні специфікацій.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони у справі визначили, що відповідач у випадку просторочення оплати товару зобов”язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від вартості товарів за кожний день прострочки платежу.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіряючи правильність розрахунку пені, судовою колегією встановлено, що позивачем вірно нарахована пеня за період прострочення з 02.02.08 по 21.07.08 в сумі 32119 грн. 65 коп. (додаток до позову а.с. 9-10) та обґрунтовано враховані положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, оскільки розмір пені встановлений сторонами у договорі перевищує подвійну облікову ставку НБУ у період, за який нарахована пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 02.02.08 по 21.07.08 в сумі 4219 грн. 44 коп.

Судовою колегією також перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, порушень законодавства та помилок не встановлено.

Відповідач у судовому засіданні погодився з розрахунками позивача пені та 3% річних, що відображено в протоколі судового засідання.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права судовою колегією відхиляються, оскільки порушення статей 42, 43 ГПК України не відбулося.

Справа розглядалася місцевим господарським судом неодноразово протягом двох місяців встановлених статтею 69 ГПК України. Відповідачу надавалася можливість надати  свої заперечення та відповідні докази по суті спору.

Відповідач надав відзив на позов, який був врахований місцевим господарським судом при постановленні рішення.

Стаття 75 ГПК України передбачає можливість розгляду справи за наявними в ній  матеріалами.

Крім того, судова колегія звертає увагу відповідача у справі на те, що позивачем під час розгляду справи ціна позову не змінювалася.

При друкуванні позовної заяви в її резолютивній частині допущена описка в сумі  боргу (зазначено всю суму вимог), яка була виправлена заявою про уточнення позовних вимог, при цьому загальна сума позовних вимог не змінювалася.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно з’ясував обставини справи, дав їм належну оцінку та прийняв рішення від 22.09.08, яке відповідає  нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника, відповідача у справі.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія Дорбудтехнологія” на рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2008 у справі №14/131 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2008 у справі №14/131 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева