ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2008 Справа№ 30/56-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),
суддів: Тищик І.В., Чохи Л.В.,
секретар судового засідання: Врона С.В.
представники сторін:
від позивача: Ніколаєнко О.А., дов. №1 від 18.09.08;
від відповідача: Чернодуб О.Л., головний експерт правового сектору, дов. № 95 від 10.06.08,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія”, м.Нікополь Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 р. у справі № 30/56-08
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія”, м. Нікополь
до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ,
про визнання недійсним рішення № 13.5/10-п,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008р. у справі №30/56-08 (суддя- Євстигнеєва Н.М.) товариству з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія” (далі- позивач) в задоволенні позову про визнання недійсним рішення №13.5/10-п від 28.03.2008р. адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі- відповідач) відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, а саме: зупинити дію рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008 року №13.5/10-п до вирішення цієї справи; визнати недійсним Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2008 року №13.5/10-п., та стягнути судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд не взяв до уваги неправомірність визначення відповідачем товарної межі ринку послугою з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, оскільки таке визначення суперечить положенням чинних нормативних актів у зв”язку з тим, що така послуга може бути тільки супутньою послуги із зберігання зерна; позивач вважає, що він не займає монопольне становище на регіональних ринках з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, відповідач неправильно визначив територіальні (географічні) межі ринку товару (послуг), оскільки сфера обороту товару не може обмежуватись та бути юридичною особою, в тому числі й територією позивача. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб”єктів господарювання на ринку (далі-Методика) не передбачає можливості обмежувати ринок межами однієї юридичної особи при наявності на такому ринку інших суб”єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги; оскільки позивач не займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із зберігання зерна, з тарифом на супутню послугу споживачі послуги ознайомлюються ще до укладання договору зберігання і можуть відмовитись від цієї послуги та скористатись послугою відвантаження зерна з зернового складу позивача та здійснити його наступний перепродаж поза межами зернового складу, а отже відсутня така ознака правопорушення як ущемлення інтересів інших суб”єктів господарювання чи споживачів.
Відповідач у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.
В судовому засіданні 12.11.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія” задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 28 березня 2008 року Адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №13.5/10-п по справі №26.1.54, яким:
- визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія” займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) товариства, розташованого за адресою пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, за даними 2006-2007 років із часткою 100%;
- визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія”, що полягали у встановленні тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника врожаю 2006 року, врожаю 2007 року, виходячи з тоннажу насіння соняшника, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) Товариства, розташованого за адресою: пр. Електрометалургів,224, м. Нікополь, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
- зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю ”Нікопольська зернова компанія” припинити порушення (зазначене у п. 2 цього рішення), шляхом приведення тарифу на послуги з переоформлення документів на насіння соняшника до економічно обґрунтованого;
- накладено штраф за вчинене правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції (зазначене у п. 2 цього рішення) відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у розмірі 7000,00грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги неправомірність визначення відповідачем товарної межі ринку послугою з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, необгрунтовані.
Відповідно до пункту 5.1. Методики товарні межі визначаються шляхом формування груп взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється з переліку товарів, які мають ознаки одного товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції"" та Методики, товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права. Послуга ж з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є предметом господарського обороту (надається Скаржником на платній основі), що підтверджує зобов'язання та права (надавачів послуг та споживачів цих послуг), і також є товаром, який придбається споживачами цих послуг при перепродажі зерна та, відповідно до зазначених Позивачем нормативних документів, не є технологічною складовою процесу зберігання зерна. Отже, ця послуга є товаром, на який протягом певного часу і межах певної території існує попит та пропозиція, має власну сферу свого обороту, а отже є ринком, а не "супутньою послугою із зберігання зерна". При цьому взаємозамінних товарів (товарних груп) послузі з переоформлення документів на зерно від одного власника на іншого не існує.
Враховуючи вищевикладене, територіальним відділенням правомірно визначено, що товарними межами ринку є послуги з переоформлення документів
на зерно з одного скаржника на те, що територіальним відділенням при визначенні територіальних (географічних) меж товарного ринку не враховані вимоги Методики, та неправомірно обмежений товарний ринок територією скаржника, не відповідає дійсності. Так як при прийнятті рішення територіальне відділення керувалося тим, що відповідно до пункту 6.1. Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.
Відповідно до пункту 6.1. Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерством аграрної політики від 11.07.2005 року №310, переоформлення зерна від одного власника іншому здійснюється згідно з пунктом 5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 N 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.07.2003 за N 605/7926, за заявою власника зерна. До заяви мають додаватися складські документи.
Відповідно до договорів складського зберігання зерна, які укладають зернові склади (елеватори) з суб'єктами господарювання, однією із умов отримання послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є наявність у споживача оригіналу складського документу (складської квитанції) на зерно, що видана цим зерновим складом (елеватором).
Таким чином, придбання споживачами послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого поза межами місця визначеного зерновим складом (елеватором) для надання цієї послуги є неможливим, оскільки зазначена послуга може бути надана лише тим зерновим складом (елеватором), що видав складський документ (складську квитанцію) на зерно та не може бути надана споживачу іншим суб'єктом господарювання.
Враховуючи, що позивач надавав послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території власного зернового складу (елеватора), територіальними (географічними) межами ринку правомірно визначено межі території зернового складу (елеватора) позивача.
При проведенні територіальним відділенням аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища скаржника, одним із об'єктів аналізу була група суб'єктів господарювання - 51 зерновий склад (елеватор) області, які згідно законодавства мають сертифікат відповідності, який засвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надають ці зернові склади (елеватори), відповідають правилам і технічним умовам, що встановлені Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року №228, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2004 року за №835/9434 і мають право надавати відповідні послуги на ринку зерна. Оскільки придбання споживачами послуг зернових складів (елеваторів) з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого поза межами місця визначеного зерновим складом (елеватором) для надання цієї послуги є неможливим, виходячи з того, що зазначена послуга може бути надана лише тим зерновим складом (елеватором), що видав складський документ (складську квитанцію) на зерно та не може бути надана споживачу іншим суб'єктом господарювання, відтак скаржник не має конкурентів і не довів, що зазнає значної конкуренції.
П. 1.3 Методики чітко визначає зазначене поняття як територію зі сферою взаємовідносин купівлі - продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами, а територія зернового складу скаржника і є їх частиною. Тому твердження скаржника, щодо того, що сфера обороту товару (взаємозамінних товарів) не може обмежуватись територією юридичної особи зі змісту цього пункту не вбачається.
Територіальним відділенням встановлено, що за даними 2006-2007 років скаржник єдиний суб'єкт господарювання, який надавав у цей період послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) скаржника, та не мав в зазначений період жодного конкурента на ринку зазначених послуг в межах території свого зернового складу (елеватора). Тому, в розумінні частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займав монопольне (домінуюче) становище на ринку зазначених послуг із часткою 100%.
В ході дослідження ринку територіальним відділенням встановлено, що зернові склади (елеватори) самостійно здійснюють встановлення тарифів на послуги переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, та щодо даного виду послуг не запроваджено державного регулювання цін (тарифів).
Скаржником встановлено тариф на зазначені послуги виходячи з тоннажу насіння соняшника, що підлягає переоформленню, а саме: у розмірі 0,48 грн. за 1 тонну, при тому, що собівартість цієї послуги не залежить від обсягів зерна, що переоформлюється. Зазначене свідчить про необґрунтованість розмірів тарифів скаржника та про встановлення таких тарифів, які не є наслідком економічної конкуренції, в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Це стало можливим в наслідок відсутності значної конкуренції (зокрема, цінової конкуренції) між скаржником та іншими зерновими складами (елеваторами) області на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого в межах території зернового складу (елеватора) скаржника.
Доводи скаржника, що в його діях відсутня така ознака правопорушення, як ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів з посиланням на те, що споживачі можуть відмовитись від послуги з переоформлення з одного власника на іншого та скористатися послугою відвантаження зерна з зернового складу скаржника та здійснити його наступний перепродаж поза межами зернового складу не відповідає дійсності, так як відвантаження зерна з зернового складу (елеватора) потребує додаткових витрат, пов'язаних з оплатою послуг зернового складу (елеватора) щодо відвантаження зерна. Зазначені додаткові витрати є економічним бар'єром виходу споживачів з ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, оскільки вартість послуги відвантаження зерна суттєво перевищує вартість послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого.
Посилання скаржника, що споживачі послуги ознайомлюються з тарифами до укладання договору зберігання (тобто до моменту входження споживачів на ринок послуги) не стосуються предмету даного спору, так як не спростовують висновки суду першої інстанції та територіального відділення щодо вчинення скаржником дій які визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області як правильне, законне та обгрунтоване належить залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія”, м.Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 р. у справі № 30/56-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя І.В.Тищик
Суддя Л.В.Чоха
Постанова виготовлена в повному обсязі 17.11.2008 року.