Справа № 344/4687/13-ц

Провадження № 2/344/3207/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Максимчина Ю.Д.

секретаря Федорак Я.С.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Дутчак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Івано-Франківської міської ради про виселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_4, про виселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 серпня 2013 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Службу у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Івано-Франківської міської ради.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги зазначені у позовній заяві підтримали у повному об'ємі, просили позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоч про час і місце судового розгляду повідомлена у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомила і не надійшло заяв про розгляд справи за її відсутності, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому в судовому засіданні щодо задоволення позову покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, перевіривши письмові докази, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 31 травня 2011 року, виданого згідно розпорядження міського голови від 20 травня 2011 року № 289-р квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. - 9). Державну реєстрацію права власності на підставі даного свідоцтва здійснено в ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» в книзі 35 за номером 4192, реєстраційний номер 33800666 згідно витягу про державну реєстрацію прав № 30160649 від 01 червня 2011 року (а.с. 10).

Як вбачається з копії довідки № 5 від 17 лютого 2011 року, виданої житлово-експлуатаційною організацією № 4, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає тільки ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Разом з тим, без дозволу позивача у вищезазначену квартиру вселилася ОСОБА_4 разом із своєю малолітньою донькою.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, департаменту комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та міського голови міста Івано-Франківська ОСОБА_5 про визнання права на користування жилим приміщенням, укладення окремого договору житлового найму, визнання недійсним приватизації квартири.

Згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2013 року рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2012 року залишено без зміни.

Однак, незважаючи на зазначені судові рішення, відповідачка на даний момент квартиру не звільняє, отже, самоправно займає квартиру, чим порушує право власності позивача.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має тільки підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, позивач, будучи власником майна - квартири, фактично позбавлений відповідачкою права володіння, користування та розпорядження цим майном у повному обсязі.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене суд вважає, оскільки, ОСОБА_4 на даний момент самоправно володіє та займає АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та відноситься до житлових приміщень, то згідно ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР, відповідачка разом із членами своєї родини підлягає виселенню з даної квартири без надання їм іншого жилого приміщення.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Витрати позивача по оплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 386, 387 ЦК України, ст. 116 ЖК Української РСР та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та членів її сім"ї з незаконно займаної ними квартири, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення.

Зобов"язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та членів її сім"ї усунути перешкоди ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) в користуванні квартирою, що знаходиться АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщень від належного відповідачу майна та передачі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) ключів від вхідних дверей квартири.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) 114 грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-Процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Максимчин Ю.Д.