№ справа:123/130/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Долгополов Андрій Миколайович

№ провадження:11/190/918/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кунцов В. О.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,

Суддів -Кунцова В.О., Єлгазіної Л.П.,

при секретарі -

за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.,

потерпілих обвинуваченогоОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями: потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 25 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ст..ст. 366 ч.1, 366 ч.2, 364 ч.2 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності

ВСТАНОВИЛА:

Згідно постанови суду, ОСОБА_10 обвинувачувався в тому, що він являючись на підставі ст.. 23 Закону України «Про господарські товариства» посадовою особою - головою Наглядової Ради ВАТ «Корпорація «Єлена», будучи наділений організаційно-розпорядчими функціями, у період часу з 28 серпня 2001 року по 12 березня 2002 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, вчинив ряд посадових підроблень за наступних обставин.

ОСОБА_10 умисно предоставляв у Красногвардійський районний суд АРК офіційні документи із внесеними до них у період часу з 12 січня 2001 року по 11 жовтня 2001 року завідомо неправдивими відомостями, під час розгляду позовних заяв колишніх працівників ВАТ «Корпорація «Єлена»: ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення суми заборгованості по заробітній платі з ВАТ «Корпорація «Єлена», внаслідок чого потерпілим спричининено матеріальний збиток - ОСОБА_7 на суму 23724 грн., а ОСОБА_14 - 12097,39 грн.

Крім того, ОСОБА_10, зловживаючи службовим становищем, будучи посадовою особою, діючи в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, склав та підписав офіційний документ - протокол спільного засідання Наглядової Ради та Правління ВАТ «Корпорація «Єлена» від 18 серпня 2001 року, у який вніс завідомо неправдиві відомості про те, що вказане засідання проведено із повісткою дня, та в ході якого було прийнято ряд рішень. Фактично ж вказане засідання не проводилося та вказані у ньому рішення не приймалися. Використовуючи вказаний фіктивний протокол спільного засідання Наглядової Ради та Правління ВАТ «Корпорація «Єлена» від 18.08.2001 року, ОСОБА_10 у період з 18.08.2001 року по 12.03.2002 року надав іншим особам вказівку виготовити на Красногвардійському шиферному заводі, розташованому у с.Красногвардійське вул. Полева 5, сертифікати акцій

«Корпорація «Єлена» на пред'явника на суму 772 500грн., з метою подальшого обміну акціонерам ВАТ «Корпорація «Єлена», в яких власноручно розписався. Зазначені сертифікати ОСОБА_10 не обміняв, а зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб використав наступним чином: сертифікати акцій на суму 541 000 грн. розподілив безоплатно між своїми родичами та знайомими, а сертифікати акцій на суму 181 500 грн. передав іншим особам. У подальшому рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 03.09.2004 року рішення Наглядової Ради та Правління ВАТ «Корпорація «Єлена» від 18.08.2001 року визнано недійсним.

Своїми діями ОСОБА_10 позбавив акціонерів ВАТ «Корпорація «Єлена» права розпоряджатися їх приватною власністю - акціями, яке в них виникло від вкладання коштів у акціонерне товариство, спричинивши матеріальні збитки акціонерам товариства шляхом звернення на свою користь та на користь третіх осіб сертифікатів акцій ВАТ «Корпорація «Єлена» на загальну суму 541 000 грн.

Постановою суду від 25 липня 2013 року ОСОБА_10 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1, 2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і провадження по справі було закрито.

В апеляцііній скарзі потерпілий ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять постанову суду скасувати і повернути справу прокурору для організації додаткового розслідування. Мотивують це тим, що строк давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не пройшов, він неодноразово оголошувався в розшук. Крім того, суд першої інстанції незаконно закрив справу щодо ОСОБА_10 за ч.5 ст.191 КК України, так як, на їх думку в діях ОСОБА_10 є ознаки цього злочину. Потерпілий ОСОБА_6 також вказує в своїй апеляції на те, що досудовим слідством не виконані вказівки ухвали Апеляційного суду АРК від 2 листопада 2010 року і від 4 вересня 2012 року.

В заперечені ОСОБА_10 просить апеляції потерпілих залишити без задоволення а постанову суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які погодидисб з апеляційними вимогами, прокурора, який просив залишити постанову суду без змін, обвинуваченого ОСОБА_10, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляції потерпілих задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України у разі вчинення тяжкого злочину особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Статтею 11-1 КПК Українп (1960р.) передбачено, що суд за наявності підстав, вказаних у ч. 1 ст. 49 КК України закриває кримінальну справу у зв'язку зі спливом строків давності у випадку, якщо справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

П. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ) № 12 від 23.12.2005р. встановлено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вичнила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особиливо тяжкого. Згідно зі ст. 11-1 КПК України таке звільнення єобов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченої ч. 4 ст. 49 КК України.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що злочини ним було вчинено в період часу з 18.08.2001р. по 12.03.2002р. Як випливає з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду АРК від 18.12.2013р. постанова Київського районного суду м. Сімферополя від 31.10.2012р., якою провадження по справі закрите у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - скасована, оскільки судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_10 неодноразово оголошувався у розшук, а загальний строк, на який зупинявся перебіг давності складає 1 рік 2 місяці 21 день (т. 21 а.с. 195-196).

Відповідно до матеріалів справи постановами від 25.03.2004р., 02.03.2005р., 21.06.2005р., 26.07.2005р., 07.10.2005р., 20.04.2006р., 03.03.2008р., 13.03.2008р., 24.03.2008р. ОСОБА_10 оголошувався у розшук, провадження у кримінальній справі було зупинено (т. 3 а.с. 331, т. 4 а.с. 10, т. 4 а.с. 19, т. 4 а.с. 65, т. 6 а.с. 190, т. 8 а.с. 33, т. 11 а.с. 22, а. с. 44, а.с. 53 т. 11 ).

Оскільки вказані постанови про оголошення в розшук ніким не скасовані, тому підлягають врахуванню при обчисленні строку зупинення перебігу давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності.

Крім цього, з відомостей наданих Київським РВ СМУ ГУ МВС України в АРК вбачається, що відносно ОСОБА_10, 09.11.1952р. по кримінальній справі № 637602 було заведено ОРС (оперативно-розшукову справу) «Розшук» № 0304096 від 31.03.2004р., яка закрита 30.06.2004р., повторне оголошення у розшук відбулося 01.07.2005р., ОРС «Розшук» № 200503091 від 01.07.2005р., справу закрито 20.02.2006р. (а.с. 224 т. 21).

У відповідності до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг позовної давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухиляється від слідства та суду, тобто особою, яка ухиляється від слідства або суду визнається відома цим органам особа, як така, що вчинила певний злочин та вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від органів слідства та суду. День, з якого особа визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, визначається початковим днем відповідної фактичної поведінки такої особи.

Оскільки загальний строк фактичного перебування ОСОБА_10 у розшуку складає 1 рік 2 місяці 21 день, то строки давності притягнення до кримінальної відповідальності зупиняються саме на цей період.

Враховуючи те, що ОСОБА_10 злочин вчинено у період часу з 18.08.2001р. по 12.03.2002р., а строк давності становить 10 років, перебіг давності був зупинений на 1 рік 2 місяці 21 день, то за таких обставин строк давності притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за вчинене ним сплинув 03.06.2013р., тому суд обгрунтовано дійшов висновку про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до неї.

Доводи потерпілих в апеляційних скаргах про те, що відносно ОСОБА_10 порушено кримінальну справу 05.07.2007р. за ч. 4 ст. 190 КК України, тобто встановлено факт вчинення ним ще одного злочину, що зупиняє перебіг строку давності, спростовується постановою про закриття кримінального провадження у зв'язку відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України від 31 липня 2013р.

Керуючись ст. ст. 362, 365-366 КПК України (в редакції 1960р.), п. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 13.04.2012р.), колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 25 липня 2013 года про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ст. ст. 366 ч. ч. 1, 2, 364 ч. 2 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності - без зміни.

Судді

В. О. Кунцов Ю.Р.Трясун Л.П.Єлгазіна