ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.13 р. Справа № 2/5005/2944/2012

За скаргою: Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції

У справі за позовом Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Прокуратури: не з'явився

Від Позивача (Заявника): Тертишна О.О., довіреність № 01-17/3/289 вих від 14.05.2013 р.

Від Відповідача (Боржника): не з'явився

Від ВДВС: Удовенко С.М., довіреність № 34 від 25.07.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

06.08.2013 р. Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції по виконанню рішення у справі № 2/5005/2944/2012, в якій просить суд зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби поновити виконавче провадження № 33327889 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012 р.

Скарга мотивована тим, що в порушення ч. 2 п. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено проведення виконання без участі боржника та організацію такого виконання самим державним виконавцем відповідно до повноважень, наданих йому законом, а саме ст. ст. 6, 11 Закону України "Про виконавче провадження" та п. п. 2.5-2.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець Заводського ВДВС ДМУЮ А.О. Литвин-Олійник виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2013 р. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. ст. 50, 75 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника.

Ухвалою суду від 05.09.2013 р. скарга була прийнята до розгляду, розгляд в засіданні призначено на 23.09.2013 р.

Прокурор представника в судове засідання 23.09.2013 р. не направив, надав до суду письмові пояснення щодо скарги.

Позивач (Стягувач) вимоги, викладені в скарзі підтримав, надав письмові пояснення.

Відповідач (Боржник) представника в судове засідання не направив, в матеріалах справи відсутні докази отримання ним ухвали суду від 05.09.2013 р.

Представник Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ проти задоволення скарги заперечував, але письмових пояснень не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом в судовому засіданні, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши надані докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2012 р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 р. у справі № 2/5005/2944/2012, позов Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено повністю, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути до земель Дніпродзержинської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0, 0227 га з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) території, вимощеної тротуарною плиткою та огородженої бетонним парканом площею 0, 0076 га, території, вимощеної тротуарною плиткою, на якій розміщена тимчасова (літня) палатка, площею 0, 0095 га та частини об'єкту торгівлі (павільйон з пивним баром) площею 0, 0056 га; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 1 073, 00 грн. судового збору.

19.06.2012 р. на примусове виконання зазначеного рішення судом видано накази.

05.07.2012 р. Дніпродзержинська міська рада на примусове виконання направила до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції наказ суду.

07.07.2012 р. державний виконавець Заводського ВДВС ДМУЮ А.О. Литвин-Олійник виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 33327889) з примусового виконання рішення суду у справі № 2/5005/2944/2012 щодо зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути до земель Дніпродзержинської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0, 0227 га з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) території, вимощеної тротуарною плиткою та огородженої бетонним парканом площею 0, 0076 га, території, вимощеної тротуарною плиткою, на якій розміщена тимчасова (літня) палатка, площею 0, 0095 га та частини об'єкту торгівлі (павільйон з пивним баром) площею 0, 0056 га.

Згідно Актів державного виконавця від 28.08.2012 р., 25.01.2013 р. та 04.02.2013 р. встановлено, що частково рішення суду виконано, оскільки було демонтовано бетонний паркан площею 0, 0076 га та прибрано тимчасову (літню) палатку, але тротуарна плитка, на якій розміщена тимчасова (літня) палатка площею 0, 0095 га та частина об'єкту торгівлі (павільйон з пивним баром) площею 0, 0056 га не демонтовано.

У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем двічі було накладено на Боржника штраф в розмірі 170, 00 грн. та в подвійному розмірі 340, 00 грн. відповідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження". 25.03.2013 р. державним виконавцем було направлено подання правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

25.03.2013 р. державним виконавцем Заводського ВДВС ДМУЮ А.О. Литвин-Олійник винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 33327889) з примусового виконання рішення суду у справі № 2/5005/2944/2012 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. ст. 50, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

06.08.2013 р. Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції по виконанню рішення у справі № 2/5005/2944/2012, в якій просить суд зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби поновити виконавче провадження № 33327889 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що скарга Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", до компетенції судів віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників.

За змістом ст. 1212 Господарського процесуального кодексу, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до п. 1. Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 р.; ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР), Закону № 202/98-ВР, Закону № 606-XIV, гл. 31-Г Цивільного процесуального кодексу України, розд. XIV Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

У статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України зазначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що Державна виконавча служба є єдиним органом примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Законом України "Про державну виконавчу службу" визначено, що завданням державної виконавчої служби с своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Так, згідно ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконанні рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету Україні та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчою провадження складаються, зокрема, зі стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Приписами ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження", у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій.

Таким чином, витрати на організацію та проведення виконавчих дій стягуються з боржника лише після їх фактичного здійснення (виняток авансування).

Законами України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" і "Про Державний бюджет України на 2013 рік" не передбачене фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій в розмірі достатньому для залучення на платній основі суб'єктів господарювання для звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок і зберігання залишків демонтованих споруд і будівель.

В той же час, рішенням Дніпродзержинської міської ради № 441-22/VI від 27.04.2012 р. затверджений Порядок щодо організації проведення виконавчих дій щодо знесення (демонтування) об'єктів та звільнення земельних ділянок з приведенням у придатний для використання стан за рішеннями судів та затверджені щорічні витрати на вказані заходи у розмірі 50 000, 00 грн.

За 9 місяців проведення виконавчих дій, незважаючи на існування вказаного Порядку, норм Закону "Про виконавче провадження" про авансування виконавчих дій і обізнаність Стягувача про злісне ухилення Боржника від виконання рішення суду, Дніпродзержинська міська рада, будучи засновником багатьох комунальних підприємств, які мають достатні людські ресурси і технічне оснащення для звільнення ділянки, не вжила жодних заходів для звільнення земельної ділянки територіальної громади, маючи при цьому право в подальшому отримати за регресом з ФОП ОСОБА_1 витрачені кошти.

Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи, що порушень при здійсненні виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 р. в діях державного виконавця не виявлено, доводи Скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції спростовуються наведеними нормами законодавства, суд відхиляє скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 77, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції відхилити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя М.М. Боділовська