Головуючий суду 1 інстанції - Іванов А. П.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 422/2077/13-ц

Провадження № 22ц/782/3427/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Пащенко Л. В., Соловей Р. С.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Перевальського районного суду Луганської області від 09 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправдивою, сумнівною та безпідставною заявою, -

в с т а н о в и л а:

У квітня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправдивою, сумнівною та безпідставною заявою, в якому після уточнення позовних вимог просили суд захистити їх честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати відповідача спростувати сумнівну неправдиву та безпідставну заяву; публічно вибачитися перед ними у засобах масової інформації та на публічному заході; стягнути з відповідача на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн. кожній та суму понесених ними судових витрат у розмірі 345 грн.; визнати негативну інформацію, що міститься у скарзі відповідача від 04 квітня 2013 року, недостовірною, а саме: 2-ий абзац скарги, починаючи з другого речення; 3-ий абзац скарги, крім того, що ОСОБА_5 мешкає в с. Ящикове і працює бібліотекаркою, та стосовно того, що вона дзвонила ОСОБА_2; 4-ий абзац: 2-ий рядок - час візиту не 17 год. 00 хв., стосовно роботи - школа працює до 16 год. 00 хв., стаціонарного телефону немає, щодо приїзду о 18 год. 00 хв., стосовно причини вона нічого не казала, стосовно її виїзду, її поведінки о 07 год. 00 хв. 29 вересня 2013 року; 5-ий абзац - в повному обсязі; 6-й абзац - крім дати; 7-й абзац - в повному обсязі; 8-ий абзац - в повному обсязі; 9-ий абзац - в частині відносно скарг; заборонити відповідачу ведення медичних карток дітей ОСОБА_3 (ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2); направити медичні картки на облік до Перевальської дитячої лікарні.

Оскаржуваним рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 09 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були задоволені частково. Суд визнав негативну інформацію відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, викладену у скарзі ОСОБА_2 на ім'я начальника відділу освіти, молоді та спорту Перевальської районної державної адміністрації ОСОБА_8 від 04 лютого 2013 року, недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 та ОСОБА_4; зобов'язав ОСОБА_2 спростувати негативну інформацію щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спосіб, в який вона була поширена, а саме: направленням відповідної заяви зі спростуванням на адресу Відділу освіти, молоді та спорту Перевальської районної державної адміністрації з наступним оголошенням вказаної заяви перед педагогічним колективом Ящиківської ЗОШ 1-3 ступеней № 15; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 300 грн., а у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовив за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згодна, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з рішенням суду не згодні в частині відмови їм у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, просять його змінити, скасувавши рішення у цій частині і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн. на користь кожної, заборонити відповідачу ведення медичних карток дітей ОСОБА_3 (ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2), направити медичні картки на облік до Перевальської дитячої лікарні, посилаючись на те, що рішення суду в оскаржуваній частині було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 частково, суд виходив з того, що скарга відповідача ОСОБА_2 до Відділу освіти, молоді та спорту Перевальської районної державної адміністрації Луганської області з приводу поведінки позивачів з проханням провести службову перевірку фактів, викладених у заяві, та повідомити, чи можуть ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в силу своїх етичних і моральних якостей працювати та виховувати дітей у школі, є поширенням недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими правами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних суб'єктів судового захисту.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема Законом України «Про звернення громадян», який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг.

Згідно положень ст. 40 Конституції України, з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року (справа про поширення відомостей) та відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом не було враховано, що ОСОБА_2 у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян» звернулася зі скаргою до Відділу освіти, молоді та спорту Перевальської районної державної адміністрації Луганської області, як до органу виконавчої влади, який відповідно до наданих йому повноважень є компетентним здійснювати перевірку інформації, в якій просила перевірити викладену нею інформацію стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і якщо в ході перевірки ці відомості будуть підтверджені - застосувати до останніх заходи реагування.

Крім цього, з тексту самої скарги ОСОБА_2 видно, що частина викладеної нею інформації у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є її оціночним судженням, а не твердженням, оскільки цю та іншу інформацію вона просить Відділ освіти, молоді та спорту перевірити.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, тому відповідно до ст. 227 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростовувати.

Разом з цим, судова колегія враховує, що вимоги позивачів щодо заборони ОСОБА_2 ведення медичних карток дітей ОСОБА_3 та направлення цих карток на облік до Перевальської дитячої лікарні не регулюються ст. ст. 23, 277, 1167 і 1168 ЦК України, на які позивачі посилались при зверненні до суду з позовом.

Враховуючи те, що оціночні судження відповідача ОСОБА_2 не є предметом судового захисту відповідно до ст. 227 ЦК України, а також те, що звернення ОСОБА_2 зі скаргою до органу виконавчої влади відповідно до ст. 40 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року (справа про поширення відомостей) та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, не є поширенням недостовірної інформації, тому судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог з перелічених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Перевальського районного суду Луганської області від 09 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправдивою, сумнівною та безпідставною заявою.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: