ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/15074/13 17.09.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛОГІСТІК»
До Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»
про стягнення 4 126, 68 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача - Маринченко В.О. - директор
від відповідача - Андрощук Є.К. - представник за довіреністю №3937-НЮ від 06.09.2013.
В судовому засіданні 17.09.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 406, 18 грн. а також відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 було порушено провадження у справі №910/15074/13, розгляд справи було призначено на 17.09.2013.
В судовому засіданні 17.09.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості, що до надання послуг з логістики. Позивачем було поповнено особистий рахунок для подальшого списання коштів за перевезення. Оскільки, за ТОВ «ТРАНС ЛОГІСТІК» залишились не використані кошти, які відповідач безпідставно отримав та не повернув, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 2 406, 18 грн.
В судовому засіданні 17.09.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, в яких проти позовних вимог заперечував та просив у позові відмовити. Заперечення позивача мотивовані тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, пояснюючи тим, що відповідно до договору №6413651 від 19.07.2012, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця» зобов'язалась надавати позивачу послуги з перевезення вантажів, а позивач оплачувати послуги. Позивачем була перерахована сума коштів як попередня оплата за надання залізничних послуг, яка була зарахована на особистий рахунок позивача. Тобто, сума перерахована на рахунок на рахунок відповідача не є помилково перерахованою, а є попередньою оплатою за договором №6413651 від 19.07.2012. Крім того, відповідач наголошував на тому, що договором не передбачено обов'язку повертати позивачу грошові кошти у випадку, коли їх вартість перевищує вартість наданих послуг або коли послуги не надавались протягом якогось часу, строк надання послуг договором не встановлено, а зі змісту договору випливає, що строк настає після надходження вантажів на адресу позивача або відправки вантажів позивачем, а отже позивач може в будь який момент використати кошти для оплати перевезення. Позивач не звертався з вимогою про розірвання договору а тому договір є чинним. Крім того, позивачем було подано відзив на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
19.07.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЛОГІСТІК», як вантажовласником, та відповідачем - Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця», як залізницею, було укладено договір №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги, відповідно до якого предметом якого є надання «залізницею» «вантажовласнику» послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги (п.1.1.).
Умовами договору №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012, сторони погодили, що «вантажовласник» здійснює попередню оплату «залізниці» шляхом перерахування коштів на рахунок. Одержані кошти «залізниця» зараховує на особовий рахунок «Вантажовласника». Послуги «вантажовласнику» за договором, надаються за умови наявності коштів на особовому рахунку (п.3.1.); розмір попередньої оплати визначається «вантажовласником», виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів (п.3.2.); «залізниця» відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку «вантажовласника» на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін. оформлених в паперовому або електронному вигляді (п.3.3.); договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 роки (п.7.1.); кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів (п.7.2.).
Відповідно до справки №6413651, яка видана Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця», що подана до суду позивачем, залишок грошових коштів на особовому рахунку позивача станом на 10.08.2012 становить 2 406, 18 грн.
Згідно з листом №МРП-87/288 від 05.04.2013, відповідач надав відповідь на лист позивача щодо повернення коштів, де зазначає що не має можливості повернути залишок невикористаних коштів, а тому просить віднестися з розумінням та повністю відпрацювати залишок коштів, шляхом виступити платником залізничного тарифу чи додаткових зборів іншого підприємства.
Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що позивачем безпідставно отримано грошові кошти, внаслідок того що на особистому рахунку ТОВ ТРАНС ЛОГІСТИК» залишились не використані кошти в сумі 2 406, 18 грн. Оскільки відповідач безпідставно отримані кошти у сумі 2 406, 18 грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 406, 18 грн., які відповідач безпідставно отримав та не повернув позивачу.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.
Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.
Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач в судовому засіданні наголошував на тому, що сума перерахована на рахунок відповідача не є помилково перерахованою, а є попередньою оплатою за договором №6413651 від 19.07.2012. Крім того, відповідач наголошував на тому, що договором не передбачено обов'язку повертати позивачу грошові кошти у випадку, коли їх вартість перевищує вартість наданих послуг або коли послуги не надавались протягом якогось часу, строк надання послуг договором не встановлено, а зі змісту договору випливає, що строк настає після надходження вантажів на адресу позивача або відправки вантажів позивачем, а отже позивач може в будь який момент використати кошти для оплати перевезення. Позивач не звертався з вимогою про розірвання договору а тому договір є чинним. Крім того, позивачем було подано відзив на позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012, було перераховано грошові кошти, як попередню оплату за логістичні послуги, які були зараховані на особистий рахунок позивача. Однак, позивач не використав послуги в повному об'ємі, внаслідок чого на особистому рахунку позивача залишилися не використані кошти в сумі 2 406, 18 грн., що підтверджується справкою №6413651, яка видана Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця».
Таким чином, перерахування грошових коштів позивачем на користь відповідача відбулося на підставі договору №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012, що не заперечувалося позивачем.
Судом встановлено що, договір №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012 є чинний та діє відповідно до п.7.1. вищевказаного договору до 19.07.2015.
Позивач, проти факту укладення договору №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012 - не заперечував, заперечення відповідача - не спростував, доказів щодо розірвання та звернення до суду та/або відповідача щодо розірвання або визнання таким що припинив дію, договору №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012 - не надав.
Отже, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про помилкове перерахування коштів та безпідставність отримання коштів відповідачем, оскільки, перерахування грошових коштів відбулося на підставі договору №6413651 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезенні та надані залізницею послуги від 19.07.2012.
За вказаних обставин суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 2 406, 18 грн., які отримані відповідачем без достатньої правової підстави, не доведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата підписання рішення - 18.09.2013