УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1206/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"30" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Романової Л.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 30 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_11 видав 28 березня 2011 року на ім'я позивачки довіреність, якою уповноважував її подарувати його сину ОСОБА_12, належну йому на праві власності 1\5 частку квартири АДРЕСА_1. Однак, укласти договір дарування в нотаріальному порядку не вдалося, оскільки відповідачі, будучи співвласниками спірної квартири, не надають їй правовстановлюючих документів на дану квартиру. Вказаними діями позбавили позивачку можливості у встановленому законом порядку, реалізувати від імені довірителя повноваження власника.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності - відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Судацького міського суду АР Крим від 30 липня 2013 року, та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Апелянт посилається на те, що судом не було враховано , що відповідачі перешкоджають їй зібрати всі документи для оформлення договору дарування, оскільки не передають свідоцтво про право власності для відмітки до нотаріальної контори про відчуження 1/5 частки квартири.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень частини 3 статті 640 ЦК України, оскільки договір, що є предметом спору, нотаріально не посвідчений, а отже не є укладеним, тому не може бути визнаний дійсним. Крім того, суд посилаючись частину 1 статті 3 ЦПК України, вважав, що у позивачки відсутні законні підстави для визнання угоди дійсною, оскільки її право не порушено, тому не підлягає захисту. Що стосується вимог про визнання права власності, то ці вимоги є похідними від вимог про визнання договору дарування дійсним.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з вимогами ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Відповідно до статті 719 Цивільного кодексу України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності . (а.с.5). ОСОБА_11 видав 28 березня 2011 року на ім'я ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважував її подарувати його сину ОСОБА_12, належну йому на праві власності 1\5 частку квартири АДРЕСА_1. (а.с.19).

Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Проте, відповідно до роз'яснень пункту 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надала доказів на підтвердження того, що існує письмово укладений договір дарування 1\5 частки спірної квартири.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме сторонам договору дарування ніщо не перешкоджає звернутися до нотаріальної контори для виконання вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору дарування, а також отримати необхідні документи для його оформлення.

Правовідносини щодо усунення перешкод у отриманні необхідних правовстановлюючих документів не були предметом саме цього спору.

Крім того, колегія суддів, вважає вірним висновки суду першої інстанції про відсутність порушеного права саме у позивачки, у розумінні статті 3 ЦПК України.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що судом не було враховано тих обставин, що відповідачі перешкоджають їй зібрати всі документи для оформлення договору дарування, не передаючи свідоцтво про право власності для відмітки до нотаріальної контори про відчуження 1/5 частки квартири, оскільки вони не є учасниками правочину, який бажають укласти ОСОБА_11 та його син ОСОБА_12

Крім того, колегія судів вважає вірним висновок суду першої інстанції і про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_11 на вказану частку нерухомого майна, оскільки вказані вимоги позивача є похідними від заявлених вимог про визнання правочину дійсним та з урахуванням положень ч.3 ст.334 ЦК України, згідно якої вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню, а право власності у набувача виникає з моменту такого посвідчення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 30 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Редько Г.В. Романова Л.В. Авраміді Т.С.