Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 415/2205/13-ц

Провадження № 22ц/782/3793/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 31 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягненням заборгованості за кредитним договором б/н, укладеного 15.12.2005р., в загальній сумі 26064,54 грн., яка виникла станом на 06.03.2013р., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 31 липня 2013 року позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості задоволені частково. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» з ОСОБА_2 заборгованість з процентів за користування кредитом згідно з кредитним договором б/н, укладеного 15.12.2005р., з 25 березня 2010р., по 06.03.2013р., в розмірі 10845,27 грн., судовий збір у розмірі 229,08грн., а всього 11074,67 гривень. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором б/н, укладеного 15.12.2005р., що складається з заборгованості за кредитом, штрафів та процентів за користування кредитом з 15.12.2005р., по 24.03.2010р., а всього 15219,27грн., відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся зі скаргою на зазначене рішення, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до договору б/н від 15.12.2005 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та скріпив зазначений договір своїм підписом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним договором, вбачається що остання сплата за договором кредиту відповідачем була зроблена 30 січня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3793,82 грн., про стягнення фіксованого штрафу в розмірі 500 грн., та 1217,36 грн., суд першої інстанції посилався на положення ч.4 ст. 267 ЦК України, ч.1 ст. 261 ЦК України та зазначив, що перебіг позовної давності починається незалежно від закінчення дії договору саме з того моменту, з якого боржник перестав виконувати свої зобов'язання за договором. Оскільки доказів повідомлення сторонами про закінчення дії договору суду не надано, його умови щодо нарахування відсотків за користування кредитом діють з моменту укладання договору, і заборгованість за ними в межах строку позовної давності підлягає задоволенню.

Однак суд першої інстанції прийшов до такого висновку помилково.

Відповідно до п.9.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Згідно статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору, що підтверджується його підписом. В зв'язку з відсутністю відповідного повідомлення з жодної із сторін про припинення дії вищевказаного договору, то останній є діючим і на момент звернення позивача до суду з даним позовом. Отже, правовідносини між сторонами не припинилися, а тому строк позовної давності не пропущений.

Крім того, однією з істотних умов укладання вказаного кредитного договору є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 26064,54 гривні, яка складається з наступного: 3793,82 гривні - заборгованість за кредитом; 20553,36 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована частина); 1217,36 гривень - штраф (процентна складова).

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 260 гривень 65 копійок.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому відповідно ст. 309 ЦПК України, вказані обставин є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 31 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 26064 (двадцять шість тисяч шістдесят чотири) гривні 54 копійки та на відшкодування судових витрат - 260 гривень 65 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: