15.08.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2159/2013р. Головуючий у першій

інстанції Дибець О.М.

Категорія Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,

при секретарі: Пасічник Г.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Балаклавського районного суду м.Севастополя від 31 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною частковою власністю,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Балаклавського районного суду м.Севастополя выд 31 травня 2013 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною частковою власністю, повернута позивачеві з підстав, передбачених ч.2 ст.121 ЦПК України.

Позивач з ухвалою суд не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про її скасування з підстав порушення норм процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 ст.121 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи видно, що ухвалою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 травня 2013 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без руху з тих підстав, що заявивши вимогу майнового характеру щодо поділу домоволодіння в натурі, позивачка не визначила ціни позову яка має дорівнюватися дійсній (ринковій) вартості спірного домоволодіння і не оплатила судовий збір у відповідному розмірі, який визначений судом із врахуванням приписів ч.2 ст.80 ЦПК України і ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 3 441 грн.

Крім того, заявивши вимогу про поділ домоволодіння в натурі, ОСОБА_3 не зазначила, яким чином між сторонами підлягає поділу безпосередньо житловий будинок і окремо допоміжні приміщення і споруди.

На підставі наведеного, позивачу запропоновано доплатити судовий збір у відповідному розмірі та визначити зміст позовної заяви, що і було зроблено нею у строки встановлені судом шляхом подання нового тексту позову, який містив ціну позову у розмірі 42 484 грн. 54 коп., порядок поділу безпосередньо житлового будинку і окремо допоміжних приміщень і споруд, та надання доказів доплати судового збору у розмірі 195 грн. 45 коп.

Висновки суду про те, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, є замалою, у зв'язку з чим сума судового збору у відповідності до ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» підлягає визначенню у максимальному розмірі (3 441 грн.), є необґрунтованими з таких підстав.

З урахуванням ст.80 ЦПК України попереднє визначення розміру судового збору має здійснюватися судом виходячи з ціни позову, вказаної позивачем. В процесі розгляду справи остаточне визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а, отже, й суми судового збору може бути здійснено судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Так, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1, вартість якого згідно Свідоцтву про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2009 року дорівнюється 84 969 грн.

Ставлячи питання про виділ на її користь ? частки названого домоволодіння, позивач при зверненні до суду із позовом надала докази вартості спірного майна та сплатила судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп., та після залишення позову без руху, вточнила ціну позову, визначила її у розмірі 42 484 грн. 50 коп., та здійснила доплату судового збору у розмірі 195 грн. 45 коп., що у загальній сумі дорівнюється 424 грн. 85 коп. та складає 1% ціни позову.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем із дотриманням вимог, передбачених п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Зазначаючи у якості другої підстави повернення позову, суд першої інстанції послався на те, що незважаючи на пред'явлені судом вимоги щодо змісту позовних вимог, позивачкою водночас заявлено як вимогу про поділ будинку в натурі, так і про визначення порядку користування ним, що є неприпустимим, адже такі позови пред'являються з різних правових підстав.

Разом з тим, такі вимоги до змісту позовної заяви судом до не висувались, крім того, у відповідності до ст.119 ЦПК України підставою для залишення позову без руху не являються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та наявність підстав для її повернення позивачу з мотивів наведених у ч.2 ст.121 ЦПК України.

Отже, ухвала суду постановлена з порушенням вимог процесуального закону, та у відповідності до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Балаклавського районного суду м.Севастополя від 31 травня 2013 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ В.В.Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова