22.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2206/2013р. Головуючий у першій
інстанції Фисюк О.І.
Категорія 51 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,
при секретарі: Сидорук М.А.,
за участю: позивача ОСОБА_3, представника відповідача Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства - Пузікової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (надалі Східно-Чорноморська рибоохорона), у якому просила скасувати як незаконний наказ про її звільнення № 66/К від 31 січня 2013 року, поновити її на роботі на посаді головного фахівця з охорони праці, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2013 року та відшкодувати моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що під час звільнення позивача відповідачем не було застосовано заходів щодо належного її повідомлення про планове вивільнення з роботи, а також з'ясування її позиції про бажання продовжити роботу у змінених умовах праці.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
Позивач з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки було проведено з дотриманням норм трудового законодавства.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Зі справи видно, що рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року, ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді головного спеціаліста з охорони праці Східно-Чорноморської Держрибоохорони з 30 травня 2012 року.
На підставі наказу начальника управління за № 65/К від 31 січня 2013 року позивача поновлено на посаді головного фахівця управління з охорони праці з 30 травня 2012 року. У якості підстави винесення названого наказу зазначені постанова ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м.Севастополі «Про відкриття виконавчого провадження» № ВП 36299235 від 31 січня 2013 року та виконавчий лист Ленінського районного суду м.Севастополя № 2703/6586/2012 від 24 січня 2013 року (а.с.10)
Наказом начальника управління № 66/К від 31 січня 2013 року ОСОБА_3, головного фахівця управління з охорони праці, звільнено з 23 жовтня 2012 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП України). У якості підстави винесення наказу зазначено наказ № 142-ОД від 23 жовтня 2012 року «Про введення в дію нового штатного розкладу» (а.с.31).
Згідно п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи видно, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державного агентства рибного господарства» № 1263 від 07 грудня 2011 року, Наказу Державного агентства рибного господарства України «Про перетворення Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства» № 360 від 23 грудня 2011 року, було вирішено припинити дію юридичної особи Східно-Чорноморська держрибоохорони шляхом реорганізації (перетворення) в юридичну особу - Східно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання та відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства. А також визнати Східно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства правонаступником майнових прав та обов`язків Східно-Чорноморської держрибоохорони. Здійснити припинення діяльності в термін до 01 червня 2012 року (а.с.69).
Разом з тим, про майбутню зміну істотних умов праці (займання посади тільки після проходження конкурсу на заміщення посади державного службовця) ОСОБА_3 у строки передбачені ч.3 ст.32, п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України персонально не попереджалась, інші посади роботодавцем їй не пропонувались. Належні докази, які б спростовували ці обставини, відповідачем суду представлені не були.
Крім того, 31 січня 2013 року позивач була ознайомлена із листом № 08/146 від 31 січня 2013 року, яким вона повідомлялась про те, що раніше існуючи посади (згідно штатного розпису) працівників перетворені в ранг державних службовців (згідно нового штатного розкладу) в тому числі й посада, яку вона раніше займала, у зв'язку з чим прийняття на новостворені вакантні посади державних службовців в Східно-Чорноморській рибоохороні здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», а саме - подання відповідних документів для участі у конкурсі, проходження письмового іспиту та проходження спеціальної перевірки. Позивачу роз'яснено, що вона має право згідно Закону України „Про державну службу" прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад державних службовців Східно-Чорноморської рибоохорони на загальних підставах (а.с. 37).
Однак, ознайомлення ОСОБА_3 із названим вище листом не свідчить про належне запропонування їй роботи за відповідною професією чи спеціальністю на підприємстві. Крім того, позивач була ознайомлена із цим листом у день винесення наказу про її звільнення та ознайомлення із ним, а тому вона була позбавлена можливості реалізувати надане їй право прийняти участь у конкурсі та у випадку його проходження продовжити роботу на посаді головного спеціаліста з охорони праці.
Отже, висновок суду першої інстанції про законність звільнення позивача не можна визнати обґрунтованим, а наказ відповідача № 66/К від 31 січня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 за п.6 ст.36 КЗпП України - законним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позову про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного фахівця з охорони праці є такими, що підлягають задоволенню, оскільки її звільнення із займаної посади було здійснено відповідачем з порушенням встановленого законом порядку.
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2012 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 18 лютого 2013 року, що має преюдиціальне значення для вирішення даної справи у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, середній заробіток позивача становить 1 510 грн. 28 коп. Таким чином, враховуючи те, що вимушений прогул складає період з 01 лютого 2013 року по день ухвалення судового рішення, тобто 22 серпня 2013 року, а середній заробіток за один день - 82 грн. 73 коп., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 302 грн. 63 коп.
Відповідно до ч.1 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних доказів про наявність порушення трудового законодавства з боку відповідача, колегія суддів вважає доведеним факт спричинення неправомірними діями роботодавця моральних страждань ОСОБА_3 Розмір моральної шкоди підлягає визначенню у розмірі 500 грн., який на думку колегії є достатнім для компенсації моральних страждань робітника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Оскільки рішення суду ухвалено на користь ОСОБА_3, яка звільнена від сплати судового збору за подачу позову до суду, з відповідача в силу вимог ст.88 ЦПК України підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 344 грн. 01 коп. (229 грн. 40 коп. + 114 грн. 70 коп.).
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 червня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Поновити ОСОБА_3 на посаді головного фахівця з охорони праці Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 01 лютого 2013 року.
Стягнути з Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2013 року по 22 серпня 2013 року у розмірі 10 302 грн. 63 коп. та у відшкодування моральної шкоди 500 грн., а всього 10 802 грн. 63 коп.
Стягнути з Східно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства на користь держави судовий збір у розмірі 344 грн. 01 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова