2
Справа №344/1444/13-ц
Провадження № 22ц/779/2229/2013
Категорія 48
Головуючий у І інстанції: Польська М.В.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.
секретаря Турів О.М.
з участю: представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, на утримання дружини та додаткових витрат на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 липня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 липня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Вирішено: стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в розмірі по 500грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття; стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 кошти на додаткові витрати, що пов'язані із лікуванням неповнолітньої доньки ОСОБА_5, які покриватимуться після їх фактичного понесення разово в розмірі 50% витрат на період, необхідний для лікування дитини до досягнення дитиною повноліття.
На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи в частині стягнення додаткових витрат на лікування дочки.
Апелянт зазначає, що судом не враховано вимоги ст. 185 ЄК України, а також постанови пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», не визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки йдеться про фактично понесені або передбачувані витрати.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вимоги позивачки щодо розміру таких витрат ґрунтуються на припущеннях та нічим не підтверджуються, відповідно до вимог ст.ст. 59,60 ЦПК України.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього в користь позивачки коштів на додаткові витрати, що пов'язані із лікуванням неповнолітньої доньки ОСОБА_5, які покриватимуться після їх фактичного понесення разово в розмірі 50% витрат на період, необхідний для лікування дитини до досягнення дитиною повноліття - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач доводи апеляційної скарги заперечила, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просила залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів, згідно вимог ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, вони повинні нести одинакову відповідальність за виховання і розвиток дитини з врахуванням повноцінного задоволення матеріальних та духовних потреб дитини.
Рішення в частині задоволення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в розмірі по 500грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття, а також про відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання дружини, не оскаржується. Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.
Однак погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення коштів на додаткові витрати, що пов'язані із лікуванням неповнолітньої доньки ОСОБА_5, які покриватимуться після їх фактичного понесення разово в розмірі 50% витрат на період, необхідний для лікування дитини до досягнення дитиною повноліття, колегія суддів не може.
Відповідно до ст. 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що відповідач, знаючи про захворювання дочки, не надає у добровільному порядку матеріальну допомогу на її лікування, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Однак, колегія суддів вважає, що той розмір, який вирішив стягнути суд першої інстанції, суперечить позовним вимогам позивачки, матеріалам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано і від якого у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно довідки державного закладу «Дитячий спеціалізований клінічний санаторій ім. Н.К. Крупської» (а.с. 8), дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 хворіє правобічним грудним сколіозом ІІ ступеня. При цьому раз на квартал позивачка разом із дочкою повинна проходити курс лікування в ДЗ «Дитячий спеціалізований клінічний санаторій ім. Н.К. Крупської» в м. Євпаторії.
Згідно довідки ТзОВ «Мед-Атлант» (а.с. 78), виданої ОСОБА_3, вбачається, що її дочка ОСОБА_5 проходила курс лікування вартістю 1400 грн., за 10 сеансів (ручного массажу, електростимуляції, грязево-озокеритних аплікацій) з 10.06 по 20.06.2013 року в лікувально-діагностичному центрі «Мед-Атлант». Отже на рік позивачка витрачає за вказані процедури 5600 грн. (1400х4=5600).
Згідно копій товарних чеків (а.с. 80-84), видно, що позивачкою для розвитку здібностей дитини проводилась оплата за навчання на загальну суму в розмірі 1900 грн.
У своїх поясненнях на засіданні апеляційного суду, позивачка вказала також, що її дочці необхідний спеціальний корсет, який коштує 3100 грн. і який потрібно міняти два рази на рік, чого не заперечував і представник апелянта. Отже в сукупності сума за два корсети становить 6200 грн. (3100х2=6200).
Згідно позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона просила стягувати з ОСОБА_4 додаткові витрати на лікування дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно. Суд першої інстанції допустив розбіжності в рішенні, вийшовши при цьому за межі позовних вимог, зокрема в мотивувальній частині зазначає про стягнення з відповідача 800 грн. щомісячно на додаткові витрати, пов'язані з лікуванням дочки ОСОБА_5 за увесь час, необхідний для лікування, а згідно резолютивної частини рішення стягнуто кошти на додаткові витрати, які покриватимуться після їх фактичного понесенім разово в розмірі 50% витрат на період, необхідний для лікування дитини до досягнення дитиною повноліття. На зазначені розбіжності звертає увагу апелянт у поданій ним апеляційній скарзі, а також його представник, даючи пояснення в засіданні апеляційного суду.
Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру додаткових витрат на дитину колегія суддів враховує те, що відповідач є фізично здоровим, працездатним, інших утриманців не має, а отже спроможний надавати матеріальну допомогу у розмірі 800 грн. щомісячно.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. В решті рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 липня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 кошти на додаткові витрати, що пов'язані із лікуванням неповнолітньої доньки ОСОБА_5, які покриватимуться після їх фактичного понесення разово в розмірі 50% витрат на період, необхідний для лікування дитини до досягнення дитиною повноліття скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 кошти на додаткові витрати, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, в розмірі 800 (вісімсот) грн. щомісячно на період, необхідний для лікування дитини.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Я.Д. Горблянський
Г.І. Шалаута