УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 103/869/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Янін І.А.
№ провадження: 22-ц/190/5233/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. П.
25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Руснак А.П.,
Суддів:Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, треті особи ОСОБА_7, Бахчисарайська державна нотаріальна контора, Севастопольська біржа нерухомості про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є спадкоємцем за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина, в тому числі на 1/2 частку житлового будинку із надвірними спорудами. Позивачка звернулась до Бахчисарайської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини за заповітом на 1/2 частку домоволодіння. Однак постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки правовстановлюючий документ на зазначене домоволодіння не відповідає вимогам ст. 47 та 227 ЦК Української РСР.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року позов ОСОБА_6 - задоволено.
Визнано за ОСОБА_6, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частку житлового будинку із надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, але вона не може бути розглянута з таких підстав.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» суддя-доповідач в порядку частини 7 статті 297 Цивільного процесуального кодексу України своєю ухвалою може повернути справу до суду першої інстанції для усунення таких недоліків: 1) справа неналежно оформлена, зокрема відсутні підписи у протоколі чи журналі судового засідання; судове рішення чи протокол судового засідання, журнал судового засідання чи технічний запис, справа не підшита, сторінки не пронумеровані, опис документів у справі належним чином не оформлено тощо; 2) не розглянуто зауваження щодо правильності та повноти фіксування судового процесу технічними засобами або письмові зауваження щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання; 3) не вирішено питання про ухвалення додаткового рішення тощо.
Перелік недоліків у оформленні справи, про які йдеться в частині 7 статті 297 Цивільного процесуального кодексу України як про підставу для повернення справи до суду першої інстанції з метою їх усунення не є вичерпним.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України у резолютивній частини рішення суду зазначаються: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог, розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
В пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України.
Наведеним вимогам закону резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає.
Встановлюючи обставини справи, суд першої інстанції визначився, що ОСОБА_8 за життя набуто право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 31 березня 1998 року, зареєстрованого Севастопольською біржею нерухомості та 18 серпня 1998 року Сімферопольським бюро технічної інвентаризації. За цією угодою зазначене домоволодіння складалося з літер «А» - жилою площею 69,3 кв.м., гаражу літера «Б», двох сараїв літери «В» та «Д», двох навісів літера «Г» та «Е».
Визнаючи за ОСОБА_6, як спадкоємицею за заповітом ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, суд не зазначив в рішенні склад приміщень домоволодіння.
Відповідно до ст.220 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що справу необхідно повернути до суду першої інстанції для усунення недоліків.
З урахуванням вказаного і керуючись ст.220, ч. 7 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України,
УХВАЛИЛА:
Справу за позовом ОСОБА_6 до Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, треті особи ОСОБА_7, Бахчисарайська державна нотаріальна контора, Севастопольська біржа нерухомості про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування повернути до суду першої інстанції для обговорення питання про ухвалення додаткового рішення, надавши строк до 30 жовтня 2013 року.
Судді: