УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Головчук С. В.
суддів Миніч Т.І., Забродського М. І.
при секретарі Прищепі О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноармійської районної центральної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Червоноармійської районної центральної лікарні на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2007 року, -
встановив :
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2007 року позов частково задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача поліклінікою Червоноармійської районної центральної лікарні (далі - ЦРЛ). Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу 4 67, 4 0 грн., різницю в заробітку 1237, 10 грн., відшкодування моральної шкоди 250 грн. Стягнуто з Червоноармійської ЦРЛ судові витрати.
В апеляційній скарзі Червоноармійська ЦРЛ порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд не врахував, що ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, за що до нього протягом року застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді доган. 14.03.2007 року позивач знов порушив трудову дисципліну, оскільки був відсутній на роботі без поважних причин. Зазначений факт порушення доведений належними доказами, яким суд не дав оцінки, а лише виходив з того, що відсутність на роботі позивача спростовується табелем обліку робочого часу. Цьому документу суд не дав критичної оцінки у сукупності з іншими доказами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником у випадку систематичного невиконання
Справа №22ц/2230 Головуючий у суді 1-ї інстанції Баладига В.В.
Категорія 40 Суддя-доповідач Головчук С. В.
2
працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Розірвання трудового договору на зазначених підставах допускається тільки за наявності вини працівника.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача поліклінікою Червоноармійської ЦРЛ на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України згідно наказу від 21 березня 2007 року № 50 (а.с. 15). Із змісту зазначеного наказу випливає, що останнє порушення трудової дисципліни, яке стало підставою для звільнення позивача з роботи за систематичне невиконання покладених на нього трудових обов'язків, відповідач пов'язував з відсутністю позивача 14.03.2007 року на робочому місці без поважних причин.
При розгляді справи встановлено, що 14.03.2007 року ОСОБА_1 доставляв документи на Житомирську міжрайонну МСЕК, на якій в цей день було оглянуто для встановлення інвалідності 5 хворих з Червоноармійського району. Зазначені обставини визнаються відповідачем та підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_2 -голови Житомирської міжрайоної МСЕК, журналом протоколів засідання вказаної комісії. Зокрема, свідок ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 не лише привіз документи на МСЕК, а і як голова ЛКК представляв на МСЕК хворих. Крім того, використовуючи записи в медичних документах, свідок стверджував, що з числа оглянутих 14.03.2007 року на МСЕК хворих, на двох медичні документи раніше повертались на доопрацювання в Червоноармійську ЦРЛ.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу хворого, який направляється на МСЕК, представляє лікар або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувального закладу (а.с. 18).
Отже, аналіз обставин справи не дає підстав вважати, що 14.03.2007 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин.
В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року із змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що за передбаченими п.3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Виходячи з обставин, з якими відповідач пов'язував звільнення ОСОБА_1, підстав для визнання цього звільнення правильним не має.
Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, апеляційна скарга не містить доводів щодо законності рішення в цій частині. Тому рішення суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для його скасування або зміни немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд -
ухвалив :
3
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Червоноармійського районного суду від 12 вересня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу проголошення.