ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "01" червня 2006 р.                                                                   Справа № 14/105

Суддя господарського суду Чернівецької області Швець Микола Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Сторожинецької районної організації України товариства мисливців та рибалок

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 1837,50грн.

за участю представників:

позивача:  Гол. спец. Симоненко О.І.  довіреність № 01-8/23 від 16.01.2006 року

відповідача:  Ст. бух. Курик Н.І. доручення № 19 від 26.05.2006 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі  – 1837,50 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об’ємі посилаючись на те, що у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач у 2005 році повинен був створити одне робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда, проте не виконав зазначеного обов’язку, в зв’язку з чим у відповідності до ст. 20 зазначеного Закону повинен сплатити штрафні санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиви на позовну заяву вх. № 2436 від 30.05.2006 року позовні вимоги не визнає в зв’язку з тим, що середньоблікова кількість штатних працівників в організації за 2005 рік складає 3 особи, а тому дія ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на дане підприємство – не розповсюджується.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004р. № І773-1У для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, суб’єкт господарювання зобов'язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим  Законом та Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ № 314 від 03.05.1995р.

За порушення вимог ст.19 Закону в силу ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - підприємства (об'єднання), установи, організації сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

На підставі поданого відповідачем уточнюючого звіту форми 10-ПІ "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2005 році складає – 3 особи (дана середньооблікова кількість працівників облікового складу підтверджується: „Звіт з праці” за формою № 1-ПВ за січень – грудень 2005 року, в якому в рядку за кодом 1040 „Середньооблікова кількість штатних працівників, осіб”  зазначено – 3 особи). Отже дія ст. 19, ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на дану організацію – не розповсюджується.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, представник позивача в підтвердження позовних вимог не спростував наведених відповідачем доказів.

За таких обставин справи позов є безпідставним.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.    

На підставі  підставі ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Швець М.В.