19.09.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\2415\2013р. Головуючий у першій
інстанції Шкірай М.І.
Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Єфімової В.О., Саліхова В.В.,
за участю секретаря: - Сидорук А.М.,
представника позивача - Дорожкіна А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва» до ОСОБА_5 про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва» звернувся до суду з позовом про визнання право власності на будівельні матеріали та виконані будівельні роботи на незавершених будівельних об'єктах, а саме садових будинках загальною площею 333,3 кв. м., які розташовані на земельних ділянках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у садовому товаристві «Ікар-1» у м. Севастополі та належать на праві приватної власності ОСОБА_5
19.08.2013 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить заборонити Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю України у м. Севастополі реєструвати декларацію про готовність об'єктів - садових будинків, розташованих на земельних ділянках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у СТ «Ікар-1» у м. Севастополі; заборонити реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Севастополі реєструвати право власності на об'єкти - садові будинки розташовані на земельних ділянках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у СТ «Ікар-1»; а також накласти арешт на зазначені земельні ділянки
Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 серпня 2013 року заява про забезпечення позову задоволена у повному обсязі.
Не погодившись з ухвалою суду відповідач надав апеляційну скаргу у який просить її скасувати з тих підстав, що будь-які зобов'язання між позивачем та відповідачем відсутні, а тому суд передчасно вжив заходи забезпечення позову, чим порушив права власника земельних ділянок.
В судове засідання відповідач не з'явився, повідомлені про час та місце слухання справи належним чином, що в силу ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами 1 та 3 статті ст. 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається з роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такого заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За положеннями п. 2 та 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову слід виходити з того, що наведений в ч. 1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з врахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
Суд, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, виходив з того, що в разі задоволення позову, неприйняття заходів може привести до утруднення виконання рішення суду.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Балаклавського районного суду м. Севастополя знаходиться цивільна справа № 762/2456/13-ц за позовом ТОВ «Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва» до ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали та роботи. Ухвалою від 19.08.2013 року по справі вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю України у м. Севастополі реєструвати декларацію про готовність незавершених будівельних об'єктів та заборони реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Севастополі реєструвати право власності на об'єкти - садові будинки розташовані на земельних ділянках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у СТ «Ікар-1» у м. Севастополі; а також накладено арешт на земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані в СТ «Ікар-1» у м. Севастополі.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що на підставі договору простого товариства, укладеного від 22.08.2008 року між ТОВ «Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва» та ОСОБА_6, позивач на земельній ділянці НОМЕР_3, яка розташовані в СТ «Ікар-1» та належала ОСОБА_6, здійснив будівельні роботи по зведенню садових будинків, загальною площею 333,3 кв.м.
19.04.2011 року ОСОБА_6 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_5, який в даний час відповідно до заяви про поділ земельної ділянки, державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 362907 та серії ЯЛ №362908, є власником земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відповідно, що розташовані у СТ «Ікар-1».
З відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі від 14.08.2013 року № 7/27-6111 вбачається, що 06.08.2013 року до Інспекції надійшли заяви про прийняття в експлуатацію садових будинків на земельних ділянках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в межах СТ «Ікар-1».
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки у разі задоволення вимог позову, можливе ускладнення виконання прийнятого рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо не спростовують.
Твердження апелянта щодо відсутності у Державному реєстрі підприємств та організацій України позивача ТОВ «Південна судноремонтна компанія ім. М.П. Лазарєва» судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у резолютивній частині ухвали від 19 серпня 2013 року допущена описка щодо написання найменування позивача, а тому цей факт на правильність висновків суду не впливає.
Викладене свідчить, що оскаржувана ухвала постановлена при правильному правозастосуванні, а тому є законною та обґрунтованою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: В.О.Єфімова
В.В.Саліхов
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797\2415\2013р. Головуючий у першій
інстанції Шкірай М.І.
Доповідач апеляційної
інстанції Моцний М.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Єфімової В.О., Саліхова В.В.,
за участю секретаря: - Сидорук А.М.,
представника позивача - Дорожкіна А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна суднобудівна компанія ім. М.П. Лазарєва» до ОСОБА_5 про визнання права власності.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В.Моцний
Судді: В.О.Єфімова
В.В.Саліхов