АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/515/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : ст.286 ч.3 КК України Тептюк Є.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Тапал Г. К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоТапала Г.К.
суддівСуходольського М.І., Шкреби Р.Д.,
з участю прокурорівСвищ Л.А., Якушиної О.В.
адвоката ОСОБА_7
представника потерпілих ОСОБА_8
представника цивільного
позивача ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора Гармаша С.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 8 травня 2013 року, яким
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Находка
Приморського краю, проживає: АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ч.3 ст.286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на 3 роки.
Стягнуто з ТОВ «Галавтотранс» на користь ОСОБА_11 - 118000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія Княжна Воєнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_11 - 2000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ «Галавтотранс» на користь ОСОБА_13 - 118000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія Княжна Воєнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_13 - 2000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ «Галавтотранс» на користь ТОВ «Компанія ВЕК» - 8034,76 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія Княжна Воєнна Іншуранс Груп» на користь ТОВ «Компанія ВЕК» - 49500,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_10 судові витрати за проведення судових експертиз: на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області на загальну суму - 3424,52 грн., на користь Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України на загальну суму 1034,00 грн.
Вирішені питання про речові докази.
ОСОБА_10 засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Галавтотранс», працюючи на посаді водія вказаного підприємства, під час виконання своїх трудових обов'язків, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Magnum» НОМЕР_1 з напівпричепом «Pacton» д.р.н НОМЕР_2 рухавсь у темну пору доби по автомобільній дорозі сполученням «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» у напрямку від м.Золотоноша Черкаської області до м.Черкаси.
В цей же час, на 25 км автодороги сполученням «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» у напрямку від м.Золотоноша до м.Черкаси в попутному напрямку розташувався та стояв причеп-самоскид МАЗ-9506 д.р.н. НОМЕР_3 біля правого краю проїзної частини автодороги з увімкненою аварійною світловою сигналізацією та який буксирувався автомобілем МАЗ д.р.н. НОМЕР_4, які у свою чергу буксирувалися автомобілем МАЗ д.р.н. НОМЕР_5. Водії вказаних автомобілів ОСОБА_14 та ОСОБА_16 в цей час проводили перевірку технічного стану транспортних засобів та знаходились між ними.
В ході руху, наближаючись до причепу-самоскиду МАЗ-9506 д.р.н. НОМЕР_3, який розташувався біля правого краю проїзної частини автодороги з увімкненою аварійною світловою сигналізацією та який буксирувався автомобілем МАЗ д.р.н. НОМЕР_4, які у свою чергу буксирувалися автомобілем МАЗ д.р.н. НОМЕР_5, водій автомобіля «Renault Magnum» з напівпричепом ОСОБА_10 допустив порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення вищевказаних вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_10 виявились в тім, що він, керуючи автомобілем з моменту виникнення перешкоди для його руху, у вигляді причепу-самоскиду МАЗ-9506 д.р.н. НОМЕР_3, який розташовувався біля правого краю проїзної частини автодороги з увімкненою аварійною світловою сигналізацією та який буксирувався автомобілем МАЗ д.р.н. НОМЕР_4, яку він об'єктивно міг виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною причепу-самоскиду МАЗ-9506 д.р.н. НОМЕР_3, що буксирувався автомобілем МАЗ д.р.н. НОМЕР_4, які у свою чергу контактували із задньою частиною автомобіля «МАЗ» д.р.н. НОМЕР_5, який стояв попереду у попутному напрямку, при цьому вчинивши наїзд та затиснення водіїв вказаних автомобілів ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які проводили перевірку технічного стану транспортних засобів та знаходились між ними.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_14, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 960/22 від 06 лютого 2012 року отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді руйнації головного мозку, перелому кісток склепіння та основи черепу, кісток носу, верхньої та нижньої щелеп, ушкодження лівого очного яблука, крововиливу під сполучнотканинну та білкову оболонку правого ока, ран на голові, проникаючого поранення грудної клітки зліва у вигляді рани на спині зліва, розривів міжреберних м'язів в 9-му міжребір'ї зліва з ушкодженням пристінкової плеври, переломів ребер зліва, крововиливу у м'які тканини спини, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, садна на кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, в результаті чого настала смерть на місці події.
Крім того, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_16 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 961/23 від 06 лютого 2012 року отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді руйнації головного мозку, перелому кісток склепіння та основи черепу, перелому альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп, ушкодження правого ока крововиливу у сполучнотканинну та білкову оболонку лівого ока, крововиливів у слизові оболонки губ та рота, ушкодження язика, ран синця та саден на галові, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, закритої травма шиї у вигляді перелому під'язикової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, крововиливів у м'які тканини спини, подряпин на спині, жі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, в результаті чого настала смерть на місці події.
Порушення вимог пункту 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв'язку між виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Прокурор Гармаш С.В. подав апеляцію. Не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженого, вважає вирок суду незаконним через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати і постановити новий, яким призначити засудженому ОСОБА_10 покарання за ч.3 ст.286 КК України - 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів на 3 роки.
Вказує, що постановляючи вирок суд у достатній мірі не виконав рекомендації та вимоги ст. 65 КК України, оскільки повною мірою не врахував відсутність каяття з боку ОСОБА_10. Вказана справа упродовж тривалого часу не знаходила свого вирішення через заперечення засудженим своєї провини у вчиненому та намагання перекласти відповідальність на інших осіб. Неусвідомлення протиправності своїх дій, жахливість наслідків у виді смерті двох осіб свідчить і його позиція в суді, небажання відшкодувати шкоду та принести вибачення родичам загиблих.
До початку розгляду справи прокурор вніс зміни до апеляції, просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Прокурор додатково посилається на те, що обвинувачення, яке визнано судом доведеним, не повинно істотно відрізняючись за фактичними обставинами від сформульованого в постанові про призначення судового розгляду (ст.245 КПК України 1960 р.). Мотивувальна частина вироку має викладатися так, щоб не було суперечливих формулювань і висновків. На порушення вказаних вимог закону і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року суд вдався до власного трактування обвинувачення, у якому засудженого визнав винним, допустив суперечності.
Прокурор також підтримав вимоги про м'якість призначеного покарання.
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 подав апеляцію просить вирок скасувати у зв'язку з його незаконністю та необ'єктивністю, а справу направити на додаткове розслідування.
Вказує на порушення вимог ст.22 КПК України - всебічність та повноту розслідування, а також порушення принципу невинуватості - всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого чи підсудного.
Зазначає, що на стадії досудового та судового слідства відкидались заперечення, доводи, клопотання та заяви сторони захисту, не було задоволено жодного клопотання про встановлення істини по справі. Зокрема: на досудовому та під час судового слідства безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення відтворення обстановки та обставин події з водієм ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_17, який знаходився в автомобілі під час ДТП. Відмовлялося у проведенні повторної чи додаткові судово-автотехнічної експертизи після відтворення обстановки та обставин ДТП з участю ОСОБА_10 та ОСОБА_17 Допитаний у суді експерт ОСОБА_18 пояснив, що у разі проведення відтворення обстановки та обставин ДТП із свідком ОСОБА_17 та ОСОБА_10 висновки експертизи будуть інші. На попередньому слідстві та судовому засіданні захист неодноразово піднімав питання про проведення судово-автотехнічної експертизи та вирішення питання, чи були порушення ПДР України з боку водіїв ОСОБА_14 та ОСОБА_16. Суд не взяв до уваги висновки автотехнічної експертизи технічного стану автомобіля (т.1 а.с. 236-246), де експерт ОСОБА_20 вказує, що лампа заднього правого габариту не могла горіти у зв'язку з її відсутністю в правій блок фарі причепу-самоскиду автомобіля МАЗ-9606 д.з НОМЕР_3, а горіла чи ні лампа правого повороту та правого стоп-сигналу експерт не може сказати, бо невідома схема подачі струму до лампи. Слідчий безпідставно задовольнив клопотання потерпілої сторони про проведення повторної автотехнічної експертизи по лампі, яку проводив Київський науково-дослідний інститут судових експертиз і під час проведення якої зникли речові докази - лампи з автомобіля МАЗ, що змусило провести експертизу по фотографіям, і що є грубим порушенням. Судом були взяті до уваги покази свідка ОСОБА_21, який свідком самої ДТП не був, перебуває у дружніх стосунках з керівником потерпілих та ними самими і відмовив у допиті ряду свідків, які були біля місця ДТП. ОСОБА_22 - експерт який був допитаний в судовому засіданні і який перший виїхав на місце пригоди пояснив, що був вилучений лівий ліхтар з МАЗа, правий ліхтар не працював габарити не працювали, аварійна сигналізація не працювала на МАЗІ, в який в'їхав автомобіль водія ОСОБА_10, але суд першої інстанції покази в суді проігнорував, а став опиратись тільки на ті покази, які слідчим вказані в обвинувальному висновку. Аналогічні покази були дані свідком ОСОБА_23 - слідчим, який першим виїхав на ДТП. Будучи допитаним в якості свідка малолітній син загиблого водія - ОСОБА_24 взагалі в судовому засіданні у присутності матері, соціального педагога не міг чітко та ясно відповісти на ряд питань як сторони захисту так і сторони обвинувачення, він не зміг сказати в який час відбулась ДТП, не орієнтувався у часі та просторі, бо увесь час знаходився в салоні автомобіля і не бачив, що відбувається позаду. Об'єктивними та правдивими є покази свідка ОСОБА_25.
Також апелянт вказує, що суд не звернув увагу, що ОСОБА_10 є інвалідом 3 групи, його дружина інвалід 2 групи, у нього є малолітня дитина, інших доходів на утримання сім'ї як отримання пенсій у них немає, раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності. При розслідуванні та розгляді справи було грубо порушено право ОСОБА_10 на захист, оскільки не було задоволено жодного клопотання з боку захисту.
Представник потерпілих адвокат ОСОБА_8 подала заперечення на апеляцію захисника ОСОБА_7 та зміни до апеляції прокурора, просила залишити їх без задоволення як необґрунтовані і безпідставні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів, які вважали вирок скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання та постановити новий вирок, пояснення потерпілих, їх представника, представника цивільного позивача, які просили вирок залишити без зміни, пояснення захисника і засудженого, які підтримали свої апеляційні вимоги, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника задоволенню не підлягають з таких підстав.
Винність засудженого ОСОБА_10 у вчиненні злочину за який його засуджено при встановлених у вироку обставинах, підтверджена доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Відповідно до п.12.3 Правил дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Суд правильно встановив, що водій ОСОБА_10, керуючи автомобілем «Рено-Магнум» з напівпричепом, допустив зіткнення з перешкодою, яку він об'єктивно міг виявити, у вигляді причепу-самоскиду МАЗ, держномер НОМЕР_3, який стояв біля правого краю проїзної частини автодороги з увімкненою аварійною світловою сигналізацією та який буксирувався автомобілем МАЗ, держномер НОМЕР_4 (водій ОСОБА_14), які в свою чергу контактували із задньою частиною автомобіля МАЗ, держномер НОМЕР_5 (водій ОСОБА_16), який стояв попереду в попутному напрямку. При цьому був вчинений наїзд та затиснення вказаних водіїв, які проводили перевірку технічного стану транспортних засобів та знаходились між ними, що спричинило загибель водіїв.
Механізм виникнення ДТП, розташування при цьому транспортних засобів на автодорозі, причини смерті водіїв підтверджені наведеними у вироку доказами:
- протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, на якому відображено розташування транспортних засобів після ДТП та дорожню обстановку у вказаному місці, зафіксовано, що у автомобіля «Рено-Магнум» ввімкнено дальнє світло фар;
- висновками судової транспортно-трасологічної експертизи від 18.03.2012 року про розташування автомобілів, які були учасниками ДТП, їх контактування;
- висновками судово-медичних експертиз про причини смерті водіїв ОСОБА_14 і ОСОБА_16
ОСОБА_10, в судовому засіданні не оспорював такі обставини ДТП, але заперечував, що на причепі-самоскиді горіли вогні аварійної сигналізації, вину не визнавав та пояснював, що ДТП відбулася в темну пору доби, транспортні засоби стояли без освітлення і без позначення аварійної зупинки, своєчасно їх виявити та уникнути зіткнення він не міг.
Проте такі твердження засудженого ОСОБА_10 і його захисника є безпідставні, спростовуються доказами по справі, яким суд зробив оцінку та обґрунтовано поклав в основу вироку.
Так, свідок ОСОБА_28, водій швидкої медичної допомоги, на досудовому слідстві і в суді показував, що він був на добовому чергуванні і з лікарською бригадою виїздив на виклик на ДТП на дамбі біля м.Черкаси. На місці бачив два автомобілі «МАЗ» і автомобілем «Рено». У переднього автомобіля горіло світло передніх фар та працювала аварійна сигналізація. У другому автомобілі МАЗ горіло світло фар та між задньою частиною причепу і автомобілем «Рено» горіла аварійна сигналізація. На місці події був син одного з водіїв автомобіля МАЗ, який говорив, що батько вмикав аварійну сигналізацію.
Неповнолітній свідок ОСОБА_24, допитаний з дотриманням вимог КПК, показав, що на автомобілі, яким керував його батько, під час зупинки, перед ДТП горіло ближнє світло фар, габаритні вогні та була ввімкнена аварійна сигналізація.
Відповідно висновку повторної експертизи технічного стану транспортного засобу від 7.06.2012 року достовірно встановлено, що на момент пригоди на напівпричепі-самоскиді автомобіля МАЗ:
- електролампа габариту заднього лівого фонаря горіла;
- електролампа правого повороту заднього правого ліхтаря знаходилася під напругою в гарячому стані та, вірогідніше за все, горіла (т.2 а.с.64-86).
Органом досудового слідства перевірялась відстань, на якій водій автомобіля «Рено Магнум» об'єктивно міг виявити перешкоду у вигляді зупиненого автомобіля МАЗ з напівпричепом-самоскидом.
Для цього при умовах, наближених до умов, при яких сталася ДТП, проведено відтворення обставин і обстановки події. Вказана слідча дія проводилась слідчим за участю понятих ОСОБА_29, ОСОБА_25, спеціаліста ОСОБА_18, неповнолітнього свідка ОСОБА_24, його матері ОСОБА_11, педагога ОСОБА_30 Відтворення проводилось з урахуванням різних обставин ДТП, в тому числі і таких, на які вказує ОСОБА_10 (транспортні засоби стояли без освітлення). В залежності від цих умов відтворення були отримані різні значення відстані видимості перешкоди (190,2 м; 311,6 м; 572,6 м).
Відстань видимості перешкоди фіксувалась з участю понятих (т.2 а.с.96-106).
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 6.06.2012 року, проведеної Черкаським відділенням КНДІСЕ, водій автомобіля «Рено-Магнум» ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути наїзду на напівпричеп-самоскид автомобіля МАЗ НОМЕР_4 шляхом застосування екстреного гальмування при всіх зазначених вище умовах виникнення перешкоди (як з ближнім так і дальнім світлом фар автомобіля «Рено-Магнум», як з включеною так і виключеною аварійною сигналізацією, з освітленням і без такого, транспортного засобу, який створював перешкоду), оскільки згідно технічних розрахунків зупиночний шлях автомобіля «Рено-Магнум» при застосуванні екстренного гальмування становив 74-79 м (т.2 а.с.123-126).
Зазначеними доказами достовірно підтверджено, що засуджений порушив п.12.3 Правил дорожнього руху і вчинення ним злочину за ч.3 ст.286 КК України є доведеним.
Доводи захисника в апеляції, що були порушені права ОСОБА_10, т.я. не проведено відтворення обстановки і обставин події з його участю, являються безпідставними, оскільки останній необґрунтовано, по надуманим мотивам відмовився від участі в такій слідчій дії. Крім того, отримані дані цієї слідчої дії фіксувались з участю понятих, а версія ОСОБА_10 про обставини ДТП також перевірялась.
Проводити відтворення з участю ОСОБА_17 підстав не було, суд у вироку дав оцінку показанням цього свідка.
Правильну оцінку суд дав зміненим показанням свідка ОСОБА_25 в суді, які не узгоджувались з об'єктивними даними з місця пригоди.
Безпідставними є посилання захисника на показання експерта ОСОБА_18 про можливість інших висновків при інших вихідних даних, які були надані на експертизу, оскільки результати відтворення обстановки і обставин події, по яким проводилась експертиза, фіксувались з участю всіх учасників слідчої дії і при цьому перевірялась також і версія засудженого про обставини ДТП.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди про технічну можливість уникнення водієм ОСОБА_10 наїзду на перешкоду у вигляді напівпричепа-самоскида підтверджується наведеними вище та врахованими судом доказами по справі і без показань свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, на яких вказує захисник в апеляції.
Позбавлені підстав твердження прокурора у змінах до апеляції про невідповідність вироку вимогам ст.ст. 245, 334 КПК України. Прокурор не наводить будь-яких доказів, аргументів в обґрунтування такої позиції. Його апеляція не вмотивована, а ст.245 КПК регулює порядок і підстави призначення справи до судового розгляду і не вирішує питань постановлення та змісту вироку.
Оцінивши докази, суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_10 порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим ОСОБА_14 та ОСОБА_16 заподіяні тілесні ушкодження, від яких вони померли.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом правильно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_10 за ч.3 ст.286 КК України кваліфіковані правильно.
Ухвалюючи рішення про призначення покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.
Суд правильно вказав на тяжкий характер наслідків вчиненого злочину, на відношення до цього ОСОБА_10 та обґрунтовано вирішив, що покарання засудженому слід призначити у вигляді позбавлення волі.
Судом було враховано, що ОСОБА_10 раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, являється інвалідом третьої групи та з урахуванням цього призначив справедливий строк позбавлення волі.
Таким чином, апеляції захисника та прокурора задоволенню не підлягають, є безпідставними.
24.09.2013 року до апеляційного суду надійшла заява цивільного відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», що суд на порушення ст.23 ЦК України та ст.22.3 Закону України № 1961-IV стягнув моральну шкоду «на користь родичів загиблих».
Колегія суддів вказану заяву до уваги не приймає, т.я. страхова компанія апеляції не подавала і стягнення моральної шкоди на користь потерпілих родичів у зв'язку із смертю потерпілого не суперечить п.2 ч.2 ст.23 ЦК України. Посилання на порушення ст.22.3 Закону України № 1961- IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставним, оскільки цей Закон в редакції від 5.07.2012 року такої норми як 22.3 не містить.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора Гармаша С.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 8 травня 2013 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя Г.К. Тапал