АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 11130 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Оксюта Т.Г.
Доповідач - Поливач Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі: Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2
приватного нотаріуса ОСОБА_3
представників ПАТ «Банк Кіпру» - Кузовлева Р.В., ЛавриновичаВ.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа: ПАТ «Банк Кіпру» про визнання правочину та довіреності недійсними;
за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Кіпру», поданою представником Кузовлевим Романом Володимировичем
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 19 червня 2013 року
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року позивач (через свого представника ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати правочин - видачу довіреності, виданої 8 (11) червня 2011 року від імені громадянина Ємену ОСОБА_6 громадянину СиріїОСОБА_8 та довіреність, видану від імені громадянина Ємену ОСОБА_6 громадянину Сирії ОСОБА_8, зареєстровану в єдиному реєстрі довіреностей за №1460 недійсними з моменту їх вчинення та видачі. Просив зобов'язати приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 внести відомості про визнання оспорюваної довіреності недійсною до єдиного реєстру довіреностей.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 8 (11) червня 2011 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 було посвідчено довіреність на ім'я ОСОБА_12, від імені ОСОБА_6, яку він не видавав. При вчиненні вказаної нотаріальної дії особа, яка представилась нотаріусу, як ОСОБА_6, надала картку платника податків НОМЕР_1, видану ДПА в м. Києві 19.05.2011 року, між тим зазначена картка не видавалась, оскільки згідно правил формування реєстраційних номерів відповідає особі жіночої статі, яка повинна була народитись 14.10.2133 року. Зазначена довіреність була зареєстрована в єдиному реєстрі довіреностей за №1460.
01.07.2011 року на підставі вказаної довіреності, невідомою особою у відділені №7 ПАТ «Банк Кіпру» були зняті з його рахунку грошові кошти в сумі 334544 доларів США 00 центів, які належали позивачу.
Вказану довіреність позивач не видавав, оскільки 8 та 11 червня 2011 року перебував за межами України.
Вважає, що існують всі підстави, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦПК України, для визнання оспрюваної довіреності недійсною, оскільки дану довіреність позивач не видавав, не підписував і не доручав відповідачу ОСОБА_8 розпоряджатися своїми коштами.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 19.06.2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8, приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Банк Кіпру» про визнання довіреності недійсною задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від 11.06.2011 року, видану від імені громадянина Ємену ОСОБА_6 на ім'я громадянина Сірії ОСОБА_12, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей 08.06.2011 року за №1460. Застосовано наслідки недійсності правочину, вилучено з Єдиного реєстру довіреностей запис про реєстрацію довіреності від імені громадянина Ємену ОСОБА_6 на ім'я громадянина Сірії ОСОБА_12, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 11.06.2011 року, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей 08.06.2011 року за №1460. Стягнуто з громадянина Сірії ОСОБА_12 на користь громадянина Ємену ОСОБА_6 понесені ним судові витрати 229,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог відносно нього, а також внести до нього зміни. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, невірне та неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дав невірну оцінку доказам, у зв'язку з чим висновки суду щодо дати посвідчення спірної довіреності - 11.06.2011 року не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами по справі і такий висновок суду спростовується посвідчувальним написом нотаріуса від 08.06.2011 року на довіреності після підпису довірителя, Витягом про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі довіреностей, листом Головного управління юстиції України в м. Києві від 14.01.2013 року №34675/0/11-12, де чітко вказано, що дата посвідчення довіреності - 08.06.2011 року. У вступній частині довіреності помилкова зазначена дата - 11 червня 2011 року. ОСОБА_3 зазначив, що в оспорюваній довіреності чітко вказано іншого довірителя «ОСОБА_6», (прізвище якого не співпадає з прізвищем позивача) який встановлювався нотаріусом не на підставі паспорту ОСОБА_6, а на підставі посвідки на постійне проживання, в якій було зазначено прізвище «ОСОБА_6» і яке повністю відповідало прізвищу, зазначеному в картці платника податку за № НОМЕР_1 і в договорі банківського вкладу, який пред'являвся йому для огляду і є відмінний у написанні прізвища від копії договору, яку надав суду позивач. Також в оспорюваній довіреності зазначено прізвище особи, якій видавалась довіреність не «ОСОБА_8.», а «ОСОБА_12». ОСОБА_3 також вказав на те, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки при посвідченні даної довіреності діяв як нотаріус, в межах повноважень наданих йому законом, а тому суд повинен був відмовити позивачеві в позові, в частині вимог пред'явлених до нього про визнання довіреності недійсною.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк Кіпру» Кузовлев Р.В. просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, невірне та неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що дані про особу позивача і дані особи, яка видала довіреність не співпадають, як не співпадають і дані відповідача і дані особи, на чиє ім'я було видано оспорювану довіреність. Апелянт зазначає, що докази, які були надані позивачем не є належними, оскільки вони не доводили недійсність довіреності. Будь - яка експертиза судом не призначалась та не проводилась. Крім того, в рішенні є висновки суду, які спростовуються матеріалами справи та не відповідають встановленим обставинам справи. Судом безпідставно, без процесуальної необхідності, наведено факти, щодо правовідносин банка з позивачем які не впливають на дійсність чи недійсність довіреності та не підлягали дослідженню, оскільки не стосуються предмету позову та предмету доказування.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти поданих апеляційних скарг, просив їх відхилити, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 підтримав подану ним апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. Представники ПАТ «Банк Кіпру» Кузовлев Р.В. та Ларинович В.О. підтримали апеляційну скаргу ПАТ «Банк Кіпру», посилаючись на доводи, викладені в ній. Позивач ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «Банк Кіпру» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, пред'явлені до ОСОБА_8 та до приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною та застосовуючи наслідки недійсності правочину суд виходив з того, що позивач вказану довіреність не підписував та не уповноважував особу діяти від його імені та вчиняти певні дії.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як поясняв суду приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.06.2011 р. до нього звернувся громадянин Ємену ОСОБА_6 за вчиненням нотаріальної дії - посвідченням довіреності.
08.06.2011 р. приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинив нотаріальну дію, посвідчив довіреність, складену від імені громадянина Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на ім'я громадянина Сірії ОСОБА_12, НОМЕР_3, з чітко визначеним переліком юридичних дій, які належить учинити представникові з питань розпорядження поточним рахунком за НОМЕР_6 відкритого на ім'я довірителя - громадянина Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в ПАТ «Банк Кіпру», на підставі договору № 24153. Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (а.с. 61), копія якого міститься в матеріалах справи, Довіреність було посвідчено, видано та зареєстровано 08.06.2011 р.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими заключається в наступному.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції встановлено, що довіреність було посвідчено 11.06.2011 р.
Вказана обставина є важливою для справи, оскільки суд у рішенні зазначив, що «вказані розбіжності також дають підстави суду вважати вказаний правочин недійсним» не вказавши при цьому, які саме підстави дають суду так вважати та жодним чином не обґрунтовуючи ці підстави.
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в ній належними та допустимими доказами.
Дата 11.06.2011 року, яку встановив суд, була помилково зазначена на початку тексту довіреності під назвою правочину (Довіреність), в графі поруч із зазначенням місця його укладення (м. Київ). Про те, що дата 11.06.2011 року - це лише описка було усно зазначено нотаріусом ОСОБА_3 в судовомузасіданні. Будь-яких інших дій щодо встановлення дати посвідчення довіреності судом не було проведено і суд не встановив, що в довіреності вказано дві дати - на початку помилково 11.06.2011 року, а в кінці довіреності у посвідчувальному написі - 08.06.2011 року.
Колегія суддів вважає, що дана описка жодних правових наслідків не має, в тому числі щодо дійсності або недійсності такого правочину, оскільки пунктом 24 Глави II Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, діючої на момент посвідчення спірної Довіреності, передбачено, що при посвідченні правочинів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства. При цьому, посвідчувальний напис на довіреності, що видається фізичною особою, затверджений Формою 50 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства та обов'язково має містити зазначення місця та дати укладання правочину - видачу Довіреності.
Відповідно до п. 146, п. 155 Розділу 16 «Посвідчення довіреностей» Глави III Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посвідчені нотаріусами довіреності підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей.
Довіреність та її скасування підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей (абзац 2 пункту 146 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (яка діяла станом на дату посвідчення вказаної довіреності) у день посвідчення довіреності (п. 2.12 Положення про Єдиний реєстр довіреностей), і тому технічно неможливо зареєструвати в електронному Реєстрі довіреностей довіреність, яка буде посвідчена тільки через три дні.
Таким чином, Довіреність видано, посвідчено та зареєстровано саме 08.06.2011 p., що підтверджується самою Довіреністю, де в посвідчувальному написі під підписом довірителя прямо зазначено: «Місто Київ, Україна, восьмого червня дві тисячі одинадцятого року. Ця довіреність посвідчена мною, ОСОБА_3...», відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі довіреностей - Витяг про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі довіреностей.
Крім того, підтвердженням посвідчення довіреності саме 08.06.2011 р. також є відповідні сторінки Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 08.06.2011 р., який був досліджений судом апеляційної інстанції в судовому засіданні. Ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язковим, оскільки запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії (абз. 2 п. 25 Глави II Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) і згідно п. 7.21. Правил ведення нотаріального діловодства «дата вчинення нотаріальної дії, указана в графі 2 Реєстру, має збігатися з датою, зазначеною у посвідчувальному написі нотаріально оформлюваного документа».
В справі міститься лист Головного управління юстиції України в м. Києві від 14.01.2013 р. за № 34675/0/11-12, про те, що Управлінням було перевірено нотаріальне діловодство і порядок вчинення нотаріальних дій та не було встановлено порушень з приводу діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
З викладеного вбачається, що суд першої інстанції не повністю розглянув та оцінив наявні в матеріалах справи вищевказані докази, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо дати посвідчення спірної Довіреності - 11.06.2011 р. не підтверджується доказами по справі, і такий висновок суду першої інстанції повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами - посвідчувальним написом нотаріуса від 08.06.2011 р. на довіреності після підпису довірителя, Витягом про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі довіреностей, листом Головного управління юстиції України в м. Києві від 14.01.2013 р. за № 34675/0/11-12, де чітко вказано, що дата посвідчення довіреності - 08.06.2011 року.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, судом першої інстанції встановлено, що «оспорюючи вказану довіреність представник позивача посилається на те, що вона (довіреність) є підробленим документом. Суд вважає, що такі посилання представника позивача заслуговують на увагу суду, оскільки підтверджуються матеріалами справи».
Колегія суддів вважає, що така обставина є недоведеною, оскільки судом взагалі не розглядався факт підробки довіреності, як документа, не проводились жодні експертизи, відсутня кримінальна справа або відповідне кримінальне провадження. Той факт, що позивач не підписував довіреності не є підтвердженням того, що сама довіреність є підробленню, оскільки була посвідчена нотаріусом у порядку встановленому законом.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, судом першої інстанції встановлено, що «в судовому засіданні було з'ясовано, що невстановленою особою на підставі підробленого паспорту на ім'я позивача ОСОБА_6 та його ідентифікаційного номеру на ім'я відповідача ОСОБА_8 було видано довіреність на представлення його інтересів перед будь-якими юридичними та фізичними особами, банківськими установами, підприємствами та організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування, Фондом гарантування вкладів з питань розпорядження поточним рахунком за НОМЕР_6, відкритим на ім'я позивача у ПАТ «Банк Кіпру», згідно договору № 24153 банківського рахунку».
Така обставина є недоведеною, оскільки в оспорюваній довіреності чітко вказано іншого довірителя «ОСОБА_6» прізвище якого не співпадає з прізвищем позивача, який встановлювався нотаріусом не на підставі паспорту ОСОБА_6, а на підставі посвідки на постійне проживання, в якій було зазначено прізвище «ОСОБА_6» і яке повністю відповідало прізвищу, зазначеному в картці платника податку за № НОМЕР_1. ОСОБА_3 поясняв суду, що йому було надано також договір банківського вкладу, який є відмінний у написанні прізвища від копії договору, яку надав у судове засідання позивач. І також в оспорюваній довіреності зазначено прізвище відповідача не «ОСОБА_8.», а «ОСОБА_12».
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, судом першої інстанції встановлено, що «слід зазначити, що в довіреності від 11.06.2011 року індивідуальний ідентифікаційний номер позивача ОСОБА_6 зазначений як НОМЕР_1, тоді як дійсний номер позивача НОМЕР_4, що підтверджується карткою платника податків, виданою ДПС Миколаївської області».
Така обставина є недоведеною, оскільки в оспорюваній довіреності чітко вказано іншого довірителя «ОСОБА_6» прізвище якого повністю відповідає прізвищу зазначеному в картці платника податку за № НОМЕР_1.
Порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права заключається в наступному.
Відповідно до зч1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Згідно позовних вимог, ОСОБА_6 просить суд визнати недійсною довіреність, складену від імені громадянина Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 і свої вимоги вінпред'являє до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Так, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» чітко визначено, що нотаріуси, які посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
Однак, ані Позивач у своєму позові, ані суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не вказує якими діями (бездіяльністю) приватного нотаріуса ОСОБА_3 було порушено його цивільні права під час видачі, посвідчення та реєстрації Довіреності від імені громадянина Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Таким чином, якщо нотаріуса залучено як відповідача до справи, не пов'язаної з оспорюванням процедури вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріус не є та не може бути належним відповідачем.
При цьому, відповідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про визнання довіреності недійсною, пред'явлені до неналежного відповідача - приватного нотаріуса ОСОБА_3 чим порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення, в порядку ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача, пред'явлених до відповідача ОСОБА_12, то судом було задоволено позов ОСОБА_6 про визнання довіреності недійсною, виданої від імені ОСОБА_6.
Таким чином, довіреність була видана не позивачем - ОСОБА_6, а іншою особою - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Той факт, що спірну довіреність було видано не позивачем, а іншою особою є однозначним і він не потребує доведення цього в судовому порядку.
Відповідно до абз.1. п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину». Позивач не є особою, яка видала оспорювану ним довіреність, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання її недійсною.
Порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права заключається в наступному.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду звернувся громадянин Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, та просив він суд визнати недійсною Довіреність видану від імені громадянина Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на ім'я громадянина Сірії ОСОБА_12.
Згідно мотивувальної частини рішення, судом першої інстанції з'ясовано, що невстановленою особою на підставі підробленого паспорту на ім'я Позивача (ОСОБА_6) та його ідентифікаційного номеру було видано Довіреність. Свої доводи, суд першої інстанції обґрунтовує тим, що, згідно відповіді ДПС м. Києва від 30.01.2013 р., картка платника податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 на ім'я Позивача - ОСОБА_6, в ДПС м. Києва не видавалась (а.с. 13). У зв'язку з чим, суд першої інстанції вважає, що оскільки позивач (ОСОБА_6) не підписував спірну Довіреність, а його воля не була направлена на вчинення цього правочину, відповідно довіреність підлягає визнанню недійсною.
Однак, як вбачається з самої довіреності, вона була складена від імені громадянина Ємену ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Вказана особа в Довіреності (громадянин Ємену ОСОБА_6), під час вчинення нотаріальних дій, встановлювалась приватним нотаріусом на підставі пред'явленого оригіналу тимчасової посвідки на постійне проживання, копія якої міститься в матеріалах справи. Як поясняв суду нотаріус, поданиййому документ не містив ознак підробки і сумніву в його дійсності не викликав.
У зв'язку з відсутністю підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій, приватний нотаріус ОСОБА_3, діючи на підставі та у порядку діючого законодавства України, посвідчив зазначену довіреність.
Зважаючи на розбіжності в прізвищі, імені та по-батькові Позивача і особи, яка звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_3, а також відмінні ідентифікаційні номери, відсутні підстави встановлені ст. 215 ЦК України для визнання Довіреності недійсною, виходячи виключного з того, що Позивач вказану довіреність не підписував та не уповноважував зазначену в довіреності особу діяти від його імені.
Також, необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на підроблення паспорту на ім'я Позивача, оскільки такі твердження суду першої інстанції не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Крім того, особа, яка звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_3 встановлювалась ним не на підставі паспорту, а на підставі тимчасової посвідки на постійне проживання.
В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на ім'я Позивача не видавався, однак не встановлено чи видавався він на ім'я довірителя - громадянина Ємену ОСОБА_6.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки позивач не є стороною правочину - Довіреності, відповідно він і не міг її підписувати. Тобто, вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України, щодо письмової форми правочину (Довіреності), не порушувались, у зв'язку з чим вищевказані норми матеріального права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Як поясняв суду представник позивача ОСОБА_22, на підставі вказаної довіреності громадянину Сірії ОСОБА_12 ПАТ «Банк Кіпру» були видані грошові кошти в сумі 334544 доларів США 00 центів, які є власністю позивача та які перебували на його рахунку.
Колегія суддів приймає дані обставини до уваги, але вони не впливають на предмет та підстави заявленого позову і стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та банком. Позивач не позбавлений можливості вирішувати дані питання з банком в порядку цивільного або кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні, передбачені законом, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та визнання недійсною вказаної довіреності в судовому порядку, оскільки позивач дану довіреність не видавав.
За таких обставин, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні позову.
Висновки колегії суддів відповідають фактичним обставинам справи та наявним в справі доказам.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ПАТ «Банк Кіпру», поданупредставником Кузовлевим Романом Володимировичем задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 19 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
ОСОБА_6 відмовити в задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: