АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 10647 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції: Маринченко М.М.
доповідач: Поливач Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення, визначення порядку користування, зобов'язання вчинити певні дії;
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 червня 2013 року
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі він проживав разом з матір'ю ОСОБА_8 Після смерті матері між ним та відповідачами, які також проживають в цій квартирі та є її співвласниками, на побутовому ґрунті почали виникати конфлікти з приводу проживання в квартирі. Відповідачі неодноразово виганяли його з квартири, тому він змушений був проживати у своїх знайомих. На даний час відповідачі також не пускають його з дочкою, яка зареєстрована в квартирі, до квартири. Відповідачі утримують у себе свідоцтво про право власності на квартиру, не даючи йому змоги навіть зробити фотокопію з нього. Оскільки іншого житла, а також достатніх коштів для оренди житла у нього немає, від змушений звернутися до суду з позовом. На підставі викладеного позивач просив вселити його до квартири АДРЕСА_1, виділити йому в користування кімнату площею 9,9 кв.м вказаної квартири із залишенням місць загального користування в загальному користуванні його та відповідачів, а також зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у здійсненні ним права власності на частину квартири та проживанні в цій квартирі.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20.06.2013 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити. Апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказав на те, що вимоги позивача про виділення йому у користування кімнати, площею 9,9 кв.м спірної квартири та залишення місць загального користування квартири в загальному користування його та відповідачів, є цілком законними та обґрунтованими, оскільки позивач є власником 1/6 частки квартири,
відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, а крім того, він прийняв спадщину після смерті матері - 1/6 частку квартири, а відповідно є власником 1/3 частки квартири. Кімната, жилою площею 9,9 кв.м. відповідає його частці власності і виділ йому у користування даної кімнати не буде порушувати права інших співвласників квартири.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визначення порядку користування, суд послався на ст.369 ЦК України, а також зазначив про те, що виділення позивачу окремої кімнати призведе до порушення прав інших співвласників. Проте, з такою мотивацією погодитися не можна.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній. Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд розцінив причини неявки відповідачів в судове засідання як неповажні та дійшов висновку про те, що неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та розглянув справу за їх відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не чинять йому перешкод у користуванні квартирою. Визначити конкретний порядок користування квартирою та виділити ОСОБА_3 в користування кімнату суд вважав неможливим, посилаючись на те, що йому на праві власності належить лише 1/6 частка квартири, а житлова площа кімнати значно більша, ніж площа, яка відповідає його частці у праві власності на квартиру. Суд вважав, що встановленням конкретного порядку користування квартирою та виділом позивачу у користування кімнати, будуть порушуватись права інших співвласників квартири.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08.07.1993 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної власності належить позивачу, відповідачам та ОСОБА_8 (матері позивача та дочці відповідача ОСОБА_5.). Відповідачі не оспорюють того, що спірна квартира належить зазначеним власникам в рівних частках, тобто по 1/6 частці кожному.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про вселення суд мотивував це тим, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідачі чинять йому, як співвласнику квартири, перешкоди у володінні або користуванні квартирою, в т.ч. і доказів чинення йому перешкод у вселенні. Також суд зазначив у рішенні, що відповідачі наполягали в судовому засіданні 4 червня 2013р. на тому, що вони не чинять перешкод позивачу у користуванні квартирою. Проте така мотивація суду, викладена в рішенні, не відповідає дійсним обставинам справи.
Жоден з відповідачів в судовому засіданні, а також їх представник не визнали позовних вимог позивача в повному обсязі. В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2013 року, і на якому була присутня лише відповідачка ОСОБА_6, вона не визнаючи позову, пояснила суду, що ні вона, ні інші мешканці квартири не бажають, щоб позивач проживав у квартирі, хоча позивач неодноразово висловлював своє бажання вселитися в квартиру. Також відповідачка ОСОБА_6 пояснила, що у позивача немає ключів від квартири і самостійно потрапити в квартиру він не може. Відповідаючи на питання про порядок користування квартирою, який існує на теперішній час, відповідачка пояснила, що в кімнаті площею 14,7 кв.м. проживає ОСОБА_5, в кімнаті площею 9,9 кв.м. проживає ОСОБА_4, а в кімнаті площею 16,1 кв.м. проживає вона зі своїм «цивільним» чоловіком, який не зареєстрований в квартирі і не є її співвласником.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.06.2013 року і на якому були присутні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, всі відповідачі, не визнаючи позовних
вимог позивача, пояснили, що не бажають, щоб позивач проживав у квартирі, оскільки від буде влаштовувати сварки. Також всі відповідачі підтвердили, що позивач немає ключів від квартири і самостійно потрапити в квартиру він не може. Відповідь відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про існуючий порядок користування квартирою була аналогічною відповіді відповідачки ОСОБА_6 на це питання.
У відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, оскільки відповідачі у своїх поясненнях визнали той факт, що позивач не має вільного доступу до квартири, ключів він не має, позов його не визнавали, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про вселення до квартири повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки він, як співвласник квартири має право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а відповідачі порушують його права власності, яке підлягає захисту у судовому порядку.
Зазначені вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України, які регулюють цивільно - правові відносини в сфері права власності в Україні.
Так, у відповідності до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У відповідності до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
У відповідності до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.
У відповідності до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги позивача про вселення його до квартири.
Крім того, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_3 про встановлення конкретного порядку користування квартирою, про виділення йому у користування кімнати, площею 9,9 кв.м спірної квартири, залишивши місця загального користування квартири в загальному користування його та відповідачів, також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Так, відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд послався та ст.369 ЦК України, а також зазначив про те, що виділення позивачу окремої кімнати призведе до порушення прав інших співвласників. Проте з такою мотивацією погодитися не можна, оскільки частка власності позивача в даній квартирі співпадає з жилою площею кімнати, яку він просить суд виділити йому у користування.
Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, позивач є співвласником квартири.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачі не оспорюють того, що ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_8, яка раніше мала прізвище «ОСОБА_8».
З матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_8 вбачається, що позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, а також те, що свідоцтво про право на спадщину позивачу не видавалося. Як пояснив
суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 не має можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, оскільки відповідачі не дають йому свідоцтво про право власності на квартиру. Таким чином, ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері.
З матеріалів спадкової справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_5, яка є також спадкоємцем першої черги за законом, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала, але звернулася до суду з позовом про встановлення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дочки.
Таким чином, навіть якщо допустити, що частка спірної квартири, яка належить померлій ОСОБА_8 - 1/6 частка буде поділена між двома спадкоємцями першої черги за законом (ОСОБА_3 - сином померлої та ОСОБА_5- матір'ю померлої), ОСОБА_3 буде належати 1/12 частка квартири, в порядку спадкування за законом після смерті матері (1/6 : 2 = 1/12), а відповідно йому фактично належить у спірній квартирі не менше ніж ј її частка на яку припадає 10,1 кв.м. житлової площі даної квартири (40,7 кв.м. : 4 = 10,1 кв.м.)
Відповідно до плану-схеми квартири спірна квартира складається з трьох кімнат: 9,9 кв.м, 14,7 кв.м (ізольовані) та 16,1 кв.м (прохідна). Жила площа квартири становить 40,7 кв.м.
Згідно довідки форми №3 від 22.01.2013 року в квартирі зареєстровані позивач, його малолітня дочка ОСОБА_11, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.4). Співвласник ОСОБА_7 у спірній квартирі не зареєстрована.
У відповідності до ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За таких умов, позовні вимоги позивача про виділення йому у користування кімнати площею 9,9 кв.м. є цілком обґрунтованими, оскільки ця кімната є найменшою у квартирі і її розмір є меншим, ніж 1/4 частка загальної житлової площі. При виділенні позивачу у користування цієї кімнати права будь-кого з відповідачів ніяким чином порушені не будуть, оскільки їм виділяє суд у користування дві інші кімнати квартири, а саме кімнати, жилою площею 16,1 кв.м. з балконом та 14,7 кв.м. Кухню, коридор, вбиральню та ванну кімнату суд залишає у спільному користуванні сторін.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони є обґрунтованими, а висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог та відсутності порушень права позивача з боку відповідачів, є помилковими.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким задовольняє позов, чим задовольняє апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2
Висновки колегії суддів апеляційного суду відповідають вимогам закону та зібраним по справі доказам.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити ОСОБА_3 в користування кімнату, жилою площею 9,9 кв.м., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кімнати жилою площею 16,1 та 14,7 кв.м.
Кухню, коридор, вбиральню та ванну кімнату залишити у спільному користуванні сторін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: