УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/5709/13Головуючий суду першої інстанції:Абзатова Г.Г.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"19" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

Суддів Білоусової В.В., Дралла І.Г.

При секретарі Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на заочне рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 01 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у липні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_7 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 04.08.2010 року вона уклала договір найму житлового приміщення з відповідачем. З моменту укладання договору відповідач у квартирі не проживає, його речі у квартирі відсутні, обов'язки за договором не виконує. За таких обставин вона просить розірвати договір найму житлового приміщення, визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Заочним рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 01 серпня 2013 року ОСОБА_6 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_7 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 ставить питання про скасування заочного рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд належним чином не дослідив наявні в справі докази та не надав їм відповідної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшов хибного висновку про безпідставність вимог позову. Апелянт зазначає, що відповідач не здійснював оплату за житло більш ніж 22 місяці, взагалі не проживав у найманому житлі, що підтверджується актом КП «Жилищник-5», його особистих речей та спального місця ніколи не було, а укладання договору обумовлювалось потребою його тимчасовій реєстрації у м. Євпаторії.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували прийняття заходів щодо попередження наймача про розірвання договору найму житла не пізніше ніж за два місяці в порядку, встановленому ч.3 ст. 825 ЦК України.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають матеріалам справи та суті правовідносин які склалися між сторонами.

Судовим розглядом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.08.2006 року (а.с.5) є ОСОБА_6 04.08.2010 року між власником квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір №323 про здачу в найом житлової площі 22 кв.м. для постійного проживання (а.с. 6).

Як вбачається з довідки КП «ЄРЦ» від 05.06.2013 року ОСОБА_7 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до актів КП «Жилищник-5» від 30.05.2013 року, 06.03.2013 року, 22.02.2013 року встановлено, що ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з моменту реєстрації (а.с. 8-10).

Статтями 168 ЖК України, та 825 ЦК України передбачені підстави дострокового розірвання договору найму житлового приміщення, укладеного на невизначений строк на вимогу наймодавця: у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї, невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає

Обов'язковою передумовою для звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору найму житлового приміщення є попередження наймача про розірвання договору не пізніш ніж за два місяці.

Позивачкою ОСОБА_6 не дотримано вимог закону щодо попередження наймача ОСОБА_7 про розірвання договору найма, укладеного на невизначений строк, в сенсі положень ч.1 ст. 821 ЦК України він вважається укладеним на строк п'ять років.

Не є такими, що заслуговують на увагу доводи апелянта ОСОБА_6 про те, що відповідач жодного дня не проживав в її квартирі, його речей в квартирі немає, що укладання договору найму було необхідно йому для реєстрації у м. Євпаторії, оскільки ці обставини мають значення для вирішення питання про визнання договору найму фіктивним правочином, тобто вчиненого сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Але з такими вимогами позивачка до суду не зверталась, та ці обставини не є предметом доказування при вирішенні позовних вимог про розірвання договору найму житлового приміщення.

Судова колегія не приймає до уваги і доводи апелянта про те, що суду слід було застосувати положення ст. ст. 71, 72 ЖК України при вирішенні питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки положення цих норм житлового права регулюють правовідносини осіб, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду.

Позивачка є власником квартири, між нею та відповідачем склалися цілком конкретні правовідносини, які витікають з договору найму житлового приміщення. Отже, відповідача може бути виселено за умови розірвання договору найму з підстав, передбачених законом.

Не можна погодитися і з доводами апелянта про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, передбачених ст. сит. 386, 391 ЖК України, зважаючи на наявність укладеного сторонами договору найму житлового приміщення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам відповідає, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :