Судове рішення #32254591

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


17 вересня 2013 р. Справа № 804/11234/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В.

при секретарі судового засіданняБердник С.О.

за участю:

представника позивача відповідача Тараско О.П. дов. від 29.12.2012 № 4635 ОСОБА_4 паспорт


розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 8000,00 грн.,


ВСТАНОВИВ:


21 серпня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення суми коштів у розмірі 8413, 87 грн., незаконно отриманих від Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що за період з 05.12.2012 року по 04.07.2013 року ОСОБА_4 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна і отримала від Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 8413,87 грн. Однак, фактично відповідач не мала права на отримання статусу безробітного та виплати допомоги, оскільки з 26.09.2012 була зареєстрована як приватний підприємець. Позивачем вжито заходи по поверненню коштів, а саме: винесено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 04.07.2013 № 01-13/14, з яким було ознайомлено відповідача, наказ про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_4 від 05.07.2013 № 317, надіслано претензію на суму 8413, 87 грн., однак заборгованість в сумі 8413, 87 грн. станом на час звернення до суду з позовом відповідачем не погашена.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2013.

Представник позивача надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі та зазначив, що відповідачем частково сплачена заборгованість у розмірі 413, 87 грн., що підтверджується випискою з рахунку з урахуванням КЕКВ рахунок №37173001012050 від 05.07.2013. Враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем в сумі 413, 87 грн., представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8000,00 грн.

Зазначене клопотання позивача суд розцінює як клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем.

Відповідач у судовому засіданні також повідомила про часткове повернення коштів позивачеві в сумі 413, 87 грн., на підтвердження чого надала квитанцію від 05.07.2013 № 7208.20.4, яка міститься в матеріалах справи. Щодо решти заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 8000,00 грн., відповідач заперечила в повному обсязі та зазначила, що їй не було відомо про те, що будучи приватним підприємцем вона не мала права на отримання статусу безробітного та виплати допомоги. Відповідач також повідомила, що станом на 30.08.2013 здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.12.2012 ОСОБА_4 звернулася до Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У вказаній заяві ОСОБА_4 зазначила, що вона не має постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Наказом директора Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська № НТ121205 від 05.12.2012 ОСОБА_4 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

У Лівобережному районному центрі зайнятості міста Дніпропетровська на ОСОБА_4 була відкрита персональна картка НОМЕР_2, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що за період з 05.12.2012 року по 17.06.2013 року ОСОБА_4 отримала від Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська допомогу по безробіттю в сумі 8413, 87 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.10.2012 по 10.09.2013, довідкою позивача від 16.09.2013 № 3041 про проведені виплати по безробітній ОСОБА_4 за період перебування на обліку у Лівобережному центрі зайнятості міста Дніпропетровська з 05.12.2012 по 04.07.2013, які містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Однак, відповідно до інформації, отриманої внаслідок обміну даними між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України, проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в органах Пенсійного фонду України як приватний підприємець з 26.09.2012.

04.07.2013 Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 04.07.2013 № 01-13/14, яким встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська з 05.12.2012 року по 04.07.2013 року, і в цей час була зареєстрована як приватний підприємець з 26.09.2012. Також, в акті зазначено, що станом на 04.07.2013 підприємницька діяльність відповідача знаходиться в стані припинення, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відсутня. За період з 05.12.2012 по 17.06.2013 ОСОБА_4 отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 8413, 87 грн.

Відповідно до наказу Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_4 від 05.07.2013 № 317 вжито заходи по стягненню коштів у сумі 8413, 87 грн., отриманих ОСОБА_4 внаслідок неповідомлення нею центру зайнятості про належність з 05.12.2012 по 17.06.2013 року до зайнятого населення в період перебування в центрі зайнятості як безробітної.

Як встановлено судом, 30.08.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис №22240060002084430 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на підставі рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності, запис про яке внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 від 30.08.2013 вих. № 84430, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у томі числі безоплатно.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою,

Відповідно до пункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, який втратив чинність на підставі Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України « Про особисте селянське господарство».

Вимогами частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в карті робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.

Підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, осіб, які займаються підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач подала до Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська завідомо неправдиві відомості про свою зайнятість, оскільки на момент складання заяви про надання статусу безробітної від 05.12.2012 фактично була зареєстрована як фізична особа - підприємець (з 26.09.2012), чим порушила вимоги пункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, який втратив чинність на підставі Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Посилання відповідача на те, що станом на 30.08.2013 здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не беруться судом до уваги, оскільки станом на час звернення останньої до позивача із заявою про надання статусу безробітної, відповідач надала недостовірні дані щодо себе, зазначивши, що на час звернення до центру зайнятості не зареєстрована як фізична особа-підприємець, в той час як з 26.09.2012 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, та не мала права на отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманих коштів у сумі 8000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,


ПОСТАНОВИВ:


Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська до ОСОБА_4 про стягнення коштів у розмірі 8000,00 грн., незаконно отриманих від Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 37274485) незаконно отримані кошти як допомогу по безробіттю в сумі 8000 ( вісім тисяч ) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2013 року


Суддя О.В. Царікова



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація