СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2013 року Справа № 5002-8/1511-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Градової О.Г.,
Латиніна О.А.,
за участю представників сторін:
позивача, Антонов Олександр Михайлович, (фізична особа-підприємець Богданов Валерій Юрійович);
відповідача, Біда Володимир Андрійович, (фізична особа-підприємець Буданова Наталя Геннадіївна);
розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича та Фізичної особи-підприємця Буданової Наталі Геннадіївни на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 04.06.2013 у справі №5002-8/1511-2012
за позовом Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича
до Фізичної особи-підприємця Буданової Наталі Геннадіївни
про розірвання договору оренди та стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Богданов Валерій Юрійович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Фізичної особи -підприємця Буданової Наталії Геннадіївни про розірвання договору оренди приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, 85, від 17.12.2011; стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 180000,00 грн. В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 124140,00 грн., моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Також при новому розгляді справі у суді першої інстанції позивач відмовився від вимог щодо розірвання договору оренди приміщення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 у справі №5002-8/1511-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Буданової Наталії Геннадіївни на користь фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича матеріальну шкоду в розмірі 55008,52 грн., витрати з оплати послуг за надання правової допомоги в розмірі 8120,00 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні вимог Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Богданов Валерій Юрійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 в частині відмови у задоволенні заявленої моральної та матеріальної шкоди та задовольнити позов в повному обсязі.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 у зв'язку із відпусткою судді Антонової І.В, відпусткою судді Євдокімова І.В., була здійсненна заміна суддів Антонової І.В., Євдокімова І.В. на суддів Градову О.Г., Латиніна О.А.
23.09.2013 до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду були здані додаткові заперечення на апеляційну скаргу від Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича.
У судове засідання, призначене до розгляду на 23.09.2013, з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні було розглянуто клопотання відповідача від 05.09.2013 про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи та вирішено відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки в матеріалах справи відсутні усі первинні документи позивача, тому встановити по наявним первинним документам наявність товару на заявлену до стягнення суму станом на 25.03.2012 є неможливим. Разом з тим, слід зазначити, що діючим законодавством не передбачено обов'язку фізичних осіб-підприємців, які ведуть книгу обліку доходів у передбаченому законом порядку, мати у наявності усі первинні документи, вказане також підтверджується і листом Мінфіну від 29.02.2012 "Щодо ведення книги обліку доходів".
Представник позивача у судовому засіданні надав додаткові письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, до яких в тому числі були надані копії товаро-транспортних накладних від 15.02.2013 серія 01ААБС, від 22.02.2012 серія 01ААБС №886349, від 29.02.2012 серія 01ААБП №124630, від 20.03.2012 №ДСМ-022112, від 21.03.2012 серія 01ААБФ №858105, від 22.03.2012 №ДСМ-023074, видаткових накладних від 15.02.2012 № РН-55-003658, від 22.02.2012 №РН-55-004381, свідоцтва про якість №РН-55-004381, актів звірки, витратних накладних від 20.03.2012 №РУ-1013453, від 23.03.2012 №СТ00020102, податкових накладних від 22.03.2012 №1909/0004, податкової декларації за 2012 рік.
Представником відповідача у судовому засіданні надано заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу позову Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича від 24.04.2012.
Вказані документі були долучені судовою колегією до матеріалів справи.
Представник позивача просив судову колегію задовольнити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича, прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача просив судову колегію задовольнити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буданової Наталі Геннадіївни, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.12.2011 між фізичною особою - підприємцем Богдановим Валерієм Юрійовичем та фізичною особою - підприємцем Будановою Наталією Геннадіївною був підписаний договір оренди (т.1 а.с. 12-13), умовами якого передбачено, що фізична особа - підприємець Буданова Наталія Геннадіївна передає в оренду фізичній особі-підприємцю Богданову Валерію Юрієвичу у строкове володіння та користування об'єкт - відділ у магазині за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, буд. 85 загальною площею (торгівельна площа) 25 кв.м. (пункт 1 договору).
Пунктом 2 договору визначена мета оренди - здійснення підприємницької діяльності по реалізації товарів народного споживання та надання послуг.
Відповідно до пункту 4.1. договору, строк оренди складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття орендованого об'єкту по акту здачі-прийому та встановлюється з 17.12.2011 по 17.11.2014.
Разом з тим, як вбачається з пояснень позивача, відповідачем з березня 2012 року чинилися перешкоди щодо користування орендованим приміщенням.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що після підписання договору оренди, ним були оформлені відповідні дозвільні документи, здійснена закупівля товару, обладнання магазину. Однак, незважаючи на добросовісне виконання з боку позивача умов договору, з березня 2012 року відповідач почав вимагати звільнити орендоване приміщення, відключивши електроенергію і розпочавши у приміщенні ремонтні роботи, що призвело до неможливості користування вказаним приміщенням.
Цей факт також підтверджується постановою Київського районного відділу Сімферопольського Головного управління МВС про відмову у порушенні кримінальної справи від 31.03.2012 (т. 1 а.с. 32).
У зв'язку з неправомірними, на думку позивача, діями відповідача, фізичній особі-підприємцю Богданову В. Ю. були заподіяні матеріальні збитки та моральна шкода.
При цьому, до складу матеріальних збитків позивачем включені витрати по оформленню дозвільних документів на право торгівлі, вартість патенту на право здійснення торгівельній діяльності, щомісячна оплата патенту, придбання та опломбування касового апарату, оплата ліцензій, вартість придбаного позивачем товару, проценти та оплата послуг банка за кредитним договором, на загальну суму 124140 грн.
Сума моральної шкоди у розмірі 50000 грн. обґрунтовується порушенням внаслідок дій відповідача нормального ритму життя.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012 у справі №5002-20/1511-2012 відмовлено в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича до фізичної особи-підприємця Буданової Наталії Геннадіївни про розірвання договору оренди та стягнення збитків.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича залишено без задоволення, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012 у справі № 5002-20/1511-2012 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012 у справі №5002-20/1511-2012, справу передано до Господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суду.
Постанову Вищого господарського суду України від 20.03.2013 мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано обсягу позовних вимог.
В процесі нового розгляду справи у суді першої інстанції позивач відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору оренди від 17.12.2011.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що книгою обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці на 2012 рік (т.1 а.с. 91-96) та книгою обліку розрахункових операції на РРО № 0109014734р/л (т.4 а.с. 79-87), підтверджується, що позивачем було не реалізовано товар на загальну суму 55008,52 грн.
В частині стягнення моральної шкоди було відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, якими саме діями чи бездіяльністю відповідач спричинив моральну шкоду, причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Поняття збитків визначено ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
На підставі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
Таким чином, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому позивач не повинен доводити вину особи, яка завдала йому шкоду, натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
Тобто, суб'єктом відшкодування шкоди відповідно до даної статті є особа, яка її завдала.
Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення.
Отже, звертаючись з позовом про відшкодування збитків, позивам має довести три перші умови відповідальності, зокрема, обставини щодо недійсності правочину, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина відповідача у порушенні презюмується та не підлягає доведенню позивачем (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди від 17.12.2011, між ними виникли договірні зобов'язання.
Само приміщення за договором було фактично передано відповідачем під час укладення спірного договору, та позивач користувався приміщенням протягом трьох місяців.
Після чого, за твердженням позивача, відповідачем почали чинилися перешкоди щодо користування орендованим приміщенням.
Факт знаходження позивача у спірному приміщення також підтверджується дозвільними документами, наданими для роботи саме за цією адресою, веденням позивачем книги обліку розрахункових операції на РРО № 0109014734р/л, товаро-транспортними накладними, які підтверджують факт доставки товару позивачу по цьому адресу.
Також в матеріалах справи містяться: заява позивача до головного державного санітарного лікаря м. Сімферополя щодо проведення потужності (об'єкту) з метою встановлення відповідності санітарним заходам та узгодити асортиментний мінімум по об'єкту - відділ магазину з реалізації продуктів харчування, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, буд. 156, кв. 53, договір № 444-11 з обслуговування та профілактичних заходів від 21.12.2011, акт Сімферопольської міської санепідемстанції ОГП від 21.12.2011 перевірки дотримання санітарного законодавства, що в свою чергу є доказом того, що позивач користувався приміщенням з метою ведення своєї господарської діяльності.
Посилання на невідповідність акту Сімферопольської міської санепідемстанції ОГП від 21.12.2011 вимогам законодавства, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки його складання з порушенням норм чинного законодавства не є предметом даної справи. Відповідачем в свою чергу не доведено його складання не уповноваженою особою всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, вказане підтверджується, постановою Київського районного відділу Сімферопольського Головного управління МВС про відмову у порушенні кримінальної справи від 31.03.2012, відповідно до якої Будановою Н.Г. було підтверджено укладення договору оренди із Богдановим В.Ю. та пояснено її дії по відключенню світла, зміни замку, тощо. Зокрема, зі слів відповідача підставою цього стали дії Богданова В.Ю. з зайняття складського приміщення, яке не здавалося йому в оренду, та дії по неповерненню майна, що належить Будановій Н.Г. (стелажів, комп'ютера, вітрин).
За твердженням позивача внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, а саме, у зв'язку з здійсненням перешкод ведення господарської діяльності, йому були заподіяні збитки, які складаються з витрат на оформлення дозвільних документів на право торгівлі; нереалізованого товару на суму 55008,52 грн., з суми кредитних договорів № 500246571 та № 500246249 із відсотками.
На підтвердження зазначеного, позивачем надано в матеріали справи ліцензії, патенти, квитанції, платіжні доручення, книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці на 2012 рік, книгу обліку розрахункових операцій на РРО № 0109014734 р/л та інше, що на його думку є доказом, та в свою чергу підставою, для стягнення з відповідача зазначених вище сум.
Разом з тим, судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування розміру витрат на оформлення дозвільних документів на право торгівлі та з придбання касового апарату та його обслуговування, та щодо відшкодування суми кредитних договорів та процентів за ними, виходячи з наступного.
По-перше, слід зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
А відтак здійснюючи підприємницьку діяльність позивач несе персональну відповідальність за свої дії, в тому числі і за дії які він здійснив в даному випадку.
По-друге, слід зазначити, що касовий апарат після перереєстрації можливо використовувати і в іншому місці, відповідно до копій ліцензії серія АВ №605666 (роздрібна торгівля тютюновими виробами), ліцензії серія АВ №605028 (роздрібна торгівля алкогольними напоями) плата за ними була здійснена за період з 19.01.2012 по 19.04.2012, плата за патент прозводилася щомісячно. Таким чином позивачем не обґрунтовано чому ці витрати повинні бути покладені на відповідача.
По-третє, отримання грошових коштів за кредитними договорами для здійснення своєї господарської діяльності за своєю правовою природою не є збитками, які повинні відшкодовуватись з боку відповідача, оскільки кредити в установах банку були взяти Богдановим Валерієм Юрійовичем та Богдановою Іриною Володимирівною для власних потреб. Ризик щодо не виконання своїх зобов'язань несе саме та особа, яка бере кредит.
Щодо стягнення з відповідача суми коштів за нереалізований товар, що залишився в орендованому приміщенні, то, на думку судової колегії, є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду з задоволення цієї вимоги, оскільки матеріалами справи, в тому числі, книгою обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, на 2012 рік та книгою обліку розрахункових операції на РРО № 0109014734р/л, підтверджується, що позивачем було не реалізовано товар на загальну суму 55008,52 грн. Також в матеріалах справи наявні копії квитанцій та чеків, податкової накладної, які також є доказом цього.
Доказів, що товар на зазначену суму був повернутий позивачеві, відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.
Абзац 5 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 Постанови визначено, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, згідно умов зазначеної статті, відшкодування моральної шкоди можливе лише у випадку, коли це встановлено законом або договором.
Отже відповідно до наведених положень законодавства. при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди слід з'ясувати, чи встановлений договором такій наслідок порушення договірних зобов'язань як відшкодування моральної шкоди, чи існують обставини встановлені ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України та чим вони підтверджуються.
Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, ними не було передбачено такого наслідку порушення договірних зобов'язань як відшкодування моральної шкоди.
Щодо стягнення її по закону, то судом першої інстанції зроблений підставний висновок, що всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, не доведено якими саме діями чи бездіяльністю відповідач спричинив моральну шкоду, причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, як і не надано обґрунтування розрахунку моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. Таким чином у стягненні моральної шкоди слід відмовити.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є правомірним.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буданової Наталі Геннадіївни - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 у справі №5002-8/1511-2012 - залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.Г. Градова
О.А.Латинін
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець Богданов Валерій Юрійович (вул. Беспалова, 156, кв.53, м. Сімферополь, 95007)
2. Фізична особа-підприємець Буданова Наталя Геннадіївна (вул. Київська, 139А, кв.50, м. Сімферополь, 95050)