АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження: 22-ц/790/5886/13 Головуючий 1 інстанції - Діденко С.А. Справа № 2018/9578/2012 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.
Категорія: відшкодування шкоди
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ізмайлової Г.Н.
суддів - Коростійової В.І., Гуцал Л.В.
за участі секретаря Огар І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами прокуратури Київського району м.Харкова, Державної казначейської служби України, ОСОБА_1, Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області на рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Київського району м.Харкова, третя особа - Московський районний суд м.Харкова про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом.
Просив стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету на його користь в якості відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, грошові кошти у розмірі 500000,00 грн.; зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити заходи на відшкодування йому заподіяної шкоди у сумі 500000,00 грн. з відповідного рахунку державного бюджету зобов'язати відповідача - ХМУ ГУМВС України в Харківській області впродовж тижня після набрання чинності рішення суду за його позовом, направити на його адресу офіційні вибачення за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, обвинувачення й інші незаконні дії наступного змісту: «Керівництво ХМУ ГУМВС України в Харківській області приносить Вам - ОСОБА_1 вибачення за незаконне затримання, тримання в якості адміністративного затриманого, складання адміністративного матеріалу, внаслідок чого Ви були безпідставно притягнуті до адміністративної відповідальності та інші незаконні дії вчинені працівниками ХМУ ГУМВС України».
Свої позовні вимоги він обгрунтував тим, що 04.12.2004р. його було затримано працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області і без будь-яких пояснень доставлено до приміщення Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, де його незаконно протримали в кімнаті для тимчасово затриманих до 20-00 годин 06.12.2004 р., тобто більш ніж дві доби. В період незаконного затримання, 06.12.2004 р., його конвоювали із застосуванням спеціальних засобів - наручників з Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до ХОБСМЕ з метою відібрання зразків крові та слини для експертного дослідження в рамках вказаної кримінальної справи. Для виправдання незаконних дій щодо нього, працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВС України було незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП, за яким його було незаконно притягнуто до відповідальності. Дану постанову він оскаржив і 11.01.2005 р. апеляційним судом Харківської області було винесено постанову про скасування вищезазначеної постанови районного суду, а адміністративний матеріал було повернуто на новий розгляд. 29.04.2005р. постановою Московського районного суду м.Харкова справу про адміністративне правопорушення щодо нього було закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. Зазначена постанова набула законної сили. 21.12.2004 р. він звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії працівників Московського РВ ХМУ ГУМВС України. Постановами Московського районного суду від 04.07.2004 р. та Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 р. дії працівників Московського РВ ХМУ ГУМВС України були визнані незаконними. Внаслідок незаконних дій відповідача - ХМУ ГУМВС України в Харківській області він зазнав тяжких душевних стражданнь, пов'язаних з тим, що його незаконно затримали, після чого з метою проведення слідчих дій незаконно позбавили волі, безпідставно звинуватили у скоєнні адміністративного правопорушення та визнали винним на підставі сфальсифікованих матеріалів.
Посилався також на те, що у зв'язку з його незаконним утриманням та застосуванням психологічного тиску значно погіршився стан його здоров'я. Події щодо незаконного затримання, застосування до нього незаконних методів дізнання, безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності стали наслідком психологічні проблеми, негативні зміни у способу життя, бізнесі на відносинах у родині. Посилався на висновки судово-психологічної експертизи, яку було призначено під час судового розгляду по справі.
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на недоведеність причинного зв`язку між діями працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та погіршенням стану здоров`я позивача.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18 липня 2013 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов`язав Державну казначейську службу України виплатити з рахунку Державного бюджету України ОСОБА_1 80000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах прокуратура Київського району м.Харкова, Державна казначейська служба України, Харківське міське управління Головного управління МВС України в Харківській області просять рішення скасувати і ухвалити нове рішення, відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить рішення змінити та стягнути на його користь в відшкодування моральної шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури з державного бюджету України 371628,00 грн. відповідно до висновку судової психологічної експертизи.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 04.12.2004 р. ОСОБА_1 було затримано працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області і доставлено до приміщення Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, де з ним проводилися оперативні і слідчі дії спрямовані на отримання від нього визнання у вчинені вбивства гр. ОСОБА_2 З цією метою 06.12.2004 р., його конвоювали із застосуванням спеціальних засобів - наручників до ХОБСМЕ з метою відібрання зразків крові та слини для експертного дослідження в обсязі вказаної кримінальної справи. Про його затримання рідні повідомлені не були. Для виправдання незаконних дій щодо його затримання працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - незаконно було складено протокол про адміністративне правопорушення, за ст.185 КУпАП, за яким постановою Московського районного суду м.Харкова від 07.12.2004 р. його було притягнуто до відповідальності (т.1 а.с.21).
11.01.2005 р. постановою в.о. голови апеляційного суду Харківської області постанову Московського районного суду м.Харкова від 07.12.2004 р. щодо ОСОБА_1 було скасовано та матеріали направлено на новий судовій розгляд (т.1 а.с.23).
Постановою Московського районного суду м.Харкова від 29.04.2005 р. справу про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.185 КпАПУ закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (т.1 а.с.24-25).
Постановою Московського районного суду м.Харкова від 04.07.2007 р. дії Московського РВ ГУ МВСУ в Харківській області по затриманню ОСОБА_1, неповідомлення родичів про його затримання, застосування спецзасобів - наручників, складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.185 КУАП, визнано незаконними.(т.1 а.с.6-11).
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2008 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним проведення Московським РВ ГУМВСУ в Харківській області щодо ОСОБА_1 оперативно-розшукових заходів за кримінальною справою, яку порушено за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 (т.1 а.с.12-13).
Відповідні обставини встановлені судовими рішеннями, які відбулися і набрали законної сили сторонами у справі, що розглядається, не заперечуються.
Позивач посилається на те, що внаслідок відповідних незаконних дій йому завдано моральну шкоду.
Відповідно до ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятих Радою Європи 4.11.1950 р. кожний, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування
Згідно ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди , завданої громадянинові органами що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв 'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання завданні громадянинові внаслідок фізичного і психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей для реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Із медичної картки амбулаторного хворого убачається, що ОСОБА_1 з 04.12.2004 р. хворіє після психологічного перенапруження, з приводу якого відбулося загострення гіпертонічної хвороби. У відповідний період у позивача позначилися сердцебиття, головний біль, запаморочення, шум в голові, шаткість ходи, миготіння перед очима(т.1 а.с.70, 78).
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 дали пояснення в судовому засіданні про те, що внаслідок пережитих подій змінилася особистість позивача, який став замкнутим, пригніченим, втратив інтерес до власної справи, його бізнес занепав, погіршився стан здоров'я.
За висновком ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С. Бокаріуса від 25.02.2013 р. зазначена у медичній документації симптоматика, яка за часом безпосередньо слідує за подіями його затримання, свідчать що психофізіологічний стан ОСОБА_1 і характеризується ознаками інтенсивного хронічного стресу, для якого характерні зазначені у медичних записах хвороби серця, судин. Події що є предметом цивільного позову ОСОБА_1, призвели до перешкод в основних сферах його життєдіяльності, а саме: праці, фізичного здоров'я, психологічного комфорту, матеріального благополуччя, сімейних стосунках, негативно змінили його особистість,об'єктивно порушили звичні і оптимальні зміст і якість його життєдіяльності, подолання яких потребує до цього часу надлишкових зусиль для пристосування до негативно зміненого стану. З метою відстоювання своїх прав він позбавився свого бізнесу, зазнає матеріальних нестатків, на цей час працює водієм машини «швидкої медичної допомоги». Моральні страждання ОСОБА_1, які виникли внаслідок незаконних дій працівників Московського РО ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, є психологічною підставою для вирішення питання про відшкодування йому моральної шкоди, (т.2 а.с.64-77).
На підставі викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання Московського РО ХМУ ГУМВСУ в Харківській області завдано моральну шкоду, яка відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню на його користь з Державного бюджету України.
Судова колегія погоджується з розміром відшкодування, визначеним судом у 80000,00 грн., виходячи з принципу розумності і обставин справи. При цьому суд не приймає до уваги висновки судової психологічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту ім.засл.проф.М.С. Бокаріуса від 25.02.2013 р. №1042, відповідно якого розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 встановлено 371628,00 грн., оскільки вказана сума визначалася з урахуванням «боротьби, направленої на відновлення своїх прав», «витрат, пов`язаних із захистом своїх прав», в той час у своїй позовній заяві ОСОБА_1, як на підставу спричинення йому моральної шкоди, вказував на незаконні дії органів дізнання та слідства з моменту його затримання - 04.12.2004 р. до 06.12.2004 р., що підтверджено постановою Московського районного суду м.Харкова від 04 липня 2007 р.
Рішення в іншій частині не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося.
З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без зміни як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокуратури Київського району м.Харкова, Державної казначейської служби України, ОСОБА_1, Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 липня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий -
Судді -