Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 вересня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Бондаренка Ю.О.,
суддів - Собослой Г.Г., Куцин М.М.
при секретарі - Чейпеш С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 100399,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за яким банк надав відповідачу кредит у сумі 6000 доларів США з кінцевим терміном повернення 11.06.2037 року.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 були укладені договора поруки.
ОСОБА_1 належним чином умов договору не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 12565,63 долари США, яку просить банк солідарно стягнути з відповідачів.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 83631,66 грн. заборгованості за кредитним договором №MKMOG200000198 від 12.06.2007 року, з яких: 47047,44 грн. - по кредиту; 22538,27 грн. - відсотків; 4026,96 грн. - комісії; 5000 грн. - пені; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 4768,99 грн. - штраф (процентна складова) та 836,32 грн. судових витрат, в решті позову щодо стягнення пені - відмовити.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, представник ПАТ «ПриватБанк» оскаржив рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2013 року. В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення суду в частині зменшення пені, просять задоволити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи прохання тим, що суд не обґрунтував причини зменшення розміру пені до 5 000 грн., хоча ст.. 551 ч.3 на яку послався суд першої інстанції передбачає наявність двох умов, а саме якщо розмір неустойки значено перевищує розмір збитків і за наявності обставин що мають істотне значення. Крім того суд може застосувати ст.. 551 за умови якщо про це просить боржник. Відповідачі не вказали підстави для застосування ст.. 551 ЦК України. Неустойка передбачена договором і відповідач підписуючи договір погодився з його умовами.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Заслухавши суддю-доповідача представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №МКМОG200000198, відповідно до умов якого, ЗАТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у сумі 6000 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,46% на місяць з кінцевим терміном повернення 11.06.2037 року. Погашення заборгованості, згідно умов зазначеного договору, повинно здійснюватися щомісяця в сумі 74,49 доларів США, які складаються із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та винагороди (п.7.1 договору а.с.20-24).
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, в день укладення кредитного договору, укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання боржником умов договору (а.с.25-25). Аналогічний договір був укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 (а.с. 27-28).
Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору та норм закону взяті на себе зобов'язання щодо виконання умов кредитного договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим 20.07.2012 року заборгованість скрала 100399,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції і досліджує виключно лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Суд першої інстанції зменшив розмір неустойки до 5000 грн. пославшись на ст. 551 ЦК України.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись оскільки відповідно ст.. 551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З розрахунку заборгованості слідує, що розмір нарахованої пені суттєво нижчий від розміру збитків (неповернутої суми), більше того згідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Заяв про зменшення розміру неустойки в матеріалах справи не міститься.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч.3 ст. 551 ЦК України.
Згідно ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Заборгованість ОСОБА_1, відповідно до розрахунку, скрала 100399,40 грн. а саме : 47047,44 грн. - заборгованість за кредитом; 22538,27 грн. - заборгованість по відсотках; 4026,96 грн. - комісія; 21767,72 грн. - пеня; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 4768,99 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 6-13).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою відповідно до ст.. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За таких обставин заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія, -
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ПАТ «ПриватБанк» - задоволити
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2013 року - змінити, виклавши резолютивну частину в новій редакції.
Позов представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовлити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 100399,40 грн. заборгованості за кредитним договором №MKMOG200000198 від 12.06.2007 року та 1003,99 грн. сплачених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: