Справа № 2-110/2008

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03 листопада 2008 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі :

головуючого - судді Ч умаченко Р.Д.

при секретарі - Ліфінцовій Я.В.

за участю адвоката - ОСОБА_12,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину  частково не дійсним, визнання права власності на спадщину на частку домоволодіння та земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом . О обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабка - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги після її смерті є її діти ОСОБА_2. - відповідач по справі та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Він - позивач по справі є сином останньої , тобто на день смерті бабки спадкує частку матері як правонаступник.

        Позивач також вказує, що він як і ОСОБА_2. на день смерті ОСОБА_3. постійно мешкали в спірному будинку, фактично прийняли спадщину. Але відповідач по справі звернувшись до нотаріальної контори для належного оформлення права на спадщину , приховав від нотаріуса факт наявності ще одного спадкоємця  внаслідок чого  на його ім'я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку спірного будинку. Тому позивач просить визнати зазначене свідоцтво частково недійсним, в частині ј частки спадкового будинку, які повинні належати йому.

       Крім того, як вказує позивач, померла ОСОБА_2 на день смерті, на праві сумісної дольової власності, володіла земельною ділянкою площею 0,0890 га. розташованою за адресою АДРЕСА_1, що відповідає належної їй Ѕ частки домоволодіння розташованого на ній. Позивач просить визнати за ним право власності на Ѕ частку зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування, оскільки він  фактично вступив в керування та користування  ним, має на руках усі правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.   

       В судовому засіданні  позивач свої вимоги підтримав в повному об'ємі.

       Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач ні коли в спірному  домоволодінні не мешкав, знав про те, що він - ОСОБА_2. оформив на себе право на спадщину, разом із ним їздив до нотаріуса. 

      Представник третьої особи в судове засіданні не явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності по матеріалах , що є в справі.

      Вислухав сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

      Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.02.2001р. , актовий запис № 504. Після смерті останньої відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується  на ј частку дублікатом  свідоцтва про право власності від 25.05.1993р. реєстровий № 3-Н-1452 виданим Першою Сімферопольською нотаріальною конторою  від 15 червня 1994 року , реєстровий № 5-П-5855 та на ј частку свідоцтвом про право на спадщину  від 25.05.1993р. реєстровий № 3-Н-1454.

       Спадкоємцями першої черги після смерті останньої, у відповідності до ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963р), що діяв на той момент,  є її діти - ОСОБА_2та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження останньої від 03 листопада 1949 року, актовий запис №36, згідно до якого матір'ю останньої є ОСОБА_3; довідкою Відділу реєстрації актів про шлюб від 25 вересня 2006року згідно до якої ОСОБА_4 одружилася із ОСОБА_5 31 липня 1971 року, актовий запис № 1880 при цьому після одруження взяла його прізвище та розірвала зазначений шлюб 24 серпня 1982 року , актовий запис № 433 залишивши собі прізвище чоловіка.

       ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.01.1990р. актовий запис № 42.  Позивач по справі є єдиним сином останньої, що підтверджується наданими до суду документами та не було заперечене сторонами по справі.

        У відповідності до ч. 2 ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 р.), що діяв на момент смерті ОСОБА_3, онуки та правнуки спадкодавця є спадкоємцями по закону, якщо на день відкриття спадщини  немає в живих  того з їх батьків, якій був би спадкоємцем; вони спадкують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом їх померлому батьку.

        Таким чином, позивач - ОСОБА_1. мав право на спадкування за законом після смерті  ОСОБА_6. нарівні із його дядею - ОСОБА_2.

       Позивач вказує, що він прийняв спадщину фактично, оскільки з 1972 року та по день смерті бабки постійно мешкав із нею в спірному будинку, залишився мешкати в ньому після смерті останньої та мешкає в ньому до сьогодні.

      ОСОБА_2. заперечував проти зазначеного твердження ОСОБА_1, посилався на те, що останній ні коли не мешкав в спірному будинку, був зареєстрований в ньому з його згоди лише в 2002 році. Більш того стверджував, що позивач знав про те, що право на спадщину за законом оформлено на його - ОСОБА_2 ім'я та не заперечував проти цього.  Однак, суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки вони спростовані зібраними по справі доказами.

     Так, згідно до довідки  від 28 листопада 2008 року  № 167 виданої Загальноосвітньою школою № 31 м. Сімферополя,  ОСОБА_1.  навчався  в зазначеній школі з 1979 по 1989 рік та мешкав весь цей час за адресою : АДРЕСА_1 ; послужним списком  проходження служби в Збройних силах України на ім'я ОСОБА_1, особистий номер А-037418 від 18.06.1993р.  де також зазначено місця мешкання останнього в спірному будинку; актом прийому виконаних робіт від 12 лютого 2002р. згідно до якого в зазначеному будинку був установлений та введений до експлуатації лічильник води в присутності замовника - ОСОБА_1

     Той факт, що ОСОБА_1. мешкав  в будинку АДРЕСА_1 підтвердили свідки, допитані в судовому засіданні, а саме : сусіди  ОСОБА_7., ОСОБА_8 та приятель ОСОБА_1 - ОСОБА_9, які пояснили, що до смерті бабки позивач мешкав в спірному будинку, організував похорон ОСОБА_3. та залишився мешкати в будинку після смерті останньої. Свідок ОСОБА_10 - колишні дружина ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1. постійно мешкав в спірному будинку із бабкою, яка замінила йому померлу мати. Після смерті бабки залишився в ньому мешкати, сплачував комунальні платежі , провів та підключив водопровід, газ.  Лише останнім часом він мешкає у родичів, у зв'язку з тим. Що в нього виник конфлікт із ОСОБА_2. , який перешкоджає йому мешкати в будинку бабки.

       Крім того, як випливає з змісту заяви наданої ОСОБА_2. до нотаріальної контори від 03  квітня 2002 року, останній зазначив , що після смерті ОСОБА_3. крім нього спадкоємців немає.

      Згідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), що діяв на момент відкриття спадщини, визнається , що спадкоємець прийняв спадщину, якщо  він фактично вступив в керування або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

      Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2. прийняв  спадщину після смерті ОСОБА_3. шляхом подання заяви про прийняття спадщини, а ОСОБА_1 фактично вступив в володіння спадковим майном.

      На думку суду ОСОБА_1. не пропустив строку давності для звернення за захистом свого порушеного права, оскільки про наявність свідоцтва про право на спадщину йому стало відомо лише після того, як в нього виник конфлікт із ОСОБА_2. щодо продажу спірного будинку і він дізнався про наявність розписки наданої ОСОБА_11 про завдаток щодо укладення договору купівлі-продажу від 31 липня 2006 року.

      Згідно до ст. 257 ЦК України ( в редакції 2003 року) загальна позовна давність  встановлюється тривалістю у три роки.  Перебіг позовної давності  починається  від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.( ч.1 ст. 261 ЦК України).

    Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3. на ім'я ОСОБА_6 частково недійсним та визнання за ним права власності на ј частку домоволодіння АДРЕСА_1обґрунтовані та підлягають задоволенню.

     Крім того, суд вважає обґрунтованими і вимоги позивача, щодо визнання на ним права власності на ј частку земельної ділянки АДРЕСА_1. Оскільки, після смерті ОСОБА_3. відкрилася спадщина також і  на Ѕ частку зазначеної земельної ділянки, що підтверджується Державним актом  від 03 квітня 2000р. НОМЕР_1. 

 ОСОБА_1 на рівні із своїм дядею ОСОБА_6. фактично прийняли в керування спадкове майно у вигляді зазначеної земельної ділянки.

     На підставі викладеного, ст. ст. 529, 549 ЦК України ( в редакції 1963р.), ст.ст. 237, 261 ЦК України ( в редакції 2003 року), керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, с у д

В И Р І Ш И В:

        Позов задовольнити.

        Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді  ј частки домоволодіння АДРЕСА_1 та ј частки земельної ділянки АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

       Визнати за ОСОБА_1 права власності на ј частку домоволодіння АДРЕСА_1 та ј частку земельної ділянки АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

      Визнати частково недійсним  свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 квітня 2002 року , реєстровий номер 3-849 видане Державним нотаріусом Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині ј частки домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.

          Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави  судовий збір в розмірі 1649 грн.

         Стягнути з ОСОБА_2в доход держави судовий збір  в розмірі  17 грн.

          На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя                                                                                                          Р.Д. Чумаченко