Справа № 2-323/2008

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     03 листопад 2008 р.                 Київський районний суд м. Сімферополя  в складі :   головуючої - судді Чумаченко Р.Д.

при секретарі - Ліфінцовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі   цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про розподіл майна, визнання права власності на виділ в натурі частки майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_1 про визнання майна  особистою власністю,

В С Т А Н О В И В:

                      ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачки про розділ сумісного майна, визнання права власності на  Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.   В ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 уточнював свої вимоги і просив також визначити порядок користування вказаною квартирою, розділити лицевий рахунок.

                       У  обґрунтування позову позивач указує, що в 1997 році він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2. В період шлюбу за сумісні гроші ним і відповідачкою ОСОБА_2. була придбана спірна квартира за договором купівлі-продажу в 2001 році, оформлена угода на ім'я відповідачки . У спірну  квартиру вони вселилися спільно, зареєструвалися в ній і проживали до 2003 року,  коли був розірваний  їх шлюб.

                      Позивач стверджує, що відповідачка не була згодна  на розділ спільно нажитого майна в добровільному порядку, тому він вимушений був звернутися із зазначеним позовом до суду.

                        ОСОБА_2звернулася до суду із зустрічним позовом до відповідача і просить визнати спірну квартиру її роздільною особистою власністю. При цьому ОСОБА_2посилається на те, що ОСОБА_1 на період одруження з нею і до цього часу є інвалідом 1 групи, непрацездатний, одержує тільки пенсію по інвалідності. Вона ж в період сумісного життя вимушена була не  працювати, а доглядати за ним у зв'язку з його важким станом  здоров'я. Вона  підробляла масажистом, їй надавала матеріальну підтримку сестра ОСОБА_3.  Сестра сама запропонувала їй у позику гроші на придбання квартири, погодилася на те, щоб борг відповідачка почала виплачувати через 5 років з дня позики. ОСОБА_2стверджує, що вона  погодилася на пропозицію сестри  і 14 травня 2001 року одержала у борг від ОСОБА_3  грошові кошти у розмірі 5000 доларів США Гроші передавалися їй сестрою у присутності свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5.  У присутності цих осіб сестра відмовилася одержати розписку від відповідачки, заявивши, що повністю їй довіряє. 14 червня 2001 року був оформлений договір купівлі-продажу спірної квартири на її, ОСОБА_2., ім'я, квартира придбана за 27000 грн, що було еквівалентне 5000 дол.США. Позивачка указує, що після покупки квартири вони всією сім'єю переїхали жити в  неї. Після розірвання браку з відповідачем, останній не ставив питання про розділ квартири. Позивачка стверджує, що з лютого 2006 року вона стала повертати борг сестрі і виплатила їй  5000 грн, що еквівалентно  1000 дол.США. На вимогу сестри в 2006 році вона написала розписку на частину боргу, що залишилася, 4000 дол.США. Дану суму вона до цього часу не повернула. Враховуючи викладені обставини позивачка вважає спірну квартиру своєю  особистою власністю.

           У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав, уточнив їх і просив визнати за ним право власності  на Ѕ частку спірної квартири, вимоги в частині реального розділу квартири і зміни особового рахунку  вважає передчасними, просив залишити без розгляду. Стрічний позов ОСОБА_2. не визнав, вважає його необґрунтованим.

            Відповідачка ОСОБА_2позов ОСОБА_1 не визнала, свій зустрічний позов до нього підтримала в повному об'ємі.

             Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2., свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

             Судом встановлено, що  ОСОБА_1 і ОСОБА_2одружилися 27 жовтня 1998 року. Шлюб був зареєстрований в Чистеньській сільській Раді Сімферопольського району  АРК. Відповідачці було привласнене прізвище чоловіка ОСОБА_1. В період шлюбу за нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 14 червня 2001 року подружжям придбана квартира АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу оформлений на ім'я відповідачки ОСОБА_2..

             Після придбання квартири дружини ОСОБА_1 стали проживати в ній.

             Рішенням Київського районного суду від 07.10.2003 року шлюб між подружжям  був розірваний. 25 серпня 2004 року відповідачка  одержала свідоцтво про розірвання шлюбу, їй було привласнене дошлюбне прізвище Семенова .

             Згідно ст. 22  КОШС України, що діяв в період спірних відносин між позивачем і відповідачкою, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх загальною сумісною власністю. Кожний з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Стаття 28 КОШС України встановлювала, що у разі розділу майна, що є загальною сумісною власністю подружжя, їх долі визнаються рівними.

            Стаття 60 нині чинного  Сімейного Кодексу України визначає, що майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарювання, догляд за дітьми, хвороба і т.п.) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі розподілу майна, що є об'єктом права загальної сумісної       власності подружжя, частка майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

           Таким чином, суд вважає встановленим, що спірна квартира АДРЕСА_1, є  загальною сумісною власністю  колишнього подружжя і ОСОБА_1, безперечно, має прав на Ѕ долі вказаної квартири.

       Доводи відповідачки ОСОБА_2. про те, що квартира  є її особистою  власністю, суд не може взяти до уваги по наступних  підставах.

        Позивачка за зустрічним позовом стверджує, що придбала квартиру на гроші, одержані у борг від своєї сестри  ОСОБА_3 в сумі 5000 доларів США.  При цьому  представляє суду боргову розписку  від свого імені на суму 4000 доларів США від 14 лютого 2006 року (а.с.88, 78). Квартира придбана в червні 2001 року. Отримання у борг суми 5000 доларів США в травні 2001 року ОСОБА_2в судовому засіданні  намагалася довести свідченнями свідків ОСОБА_6.,.ОСОБА_7, ОСОБА_4. Проте суд не може взяти до уваги свідчення вказаних свідків.. Згідно ст. 44 ЦК України 1963 р., що діяв на момент виникнення даних спірних правовідносин, повинні здійснюватися в письмовій формі .. угоди громадян між собою на суму понад сто рублів...  Стаття 375  даного ЦК вказує, що договір позики на суму понад 50 рублів повинен бути здійснений у письмовій формі. У статті 46 ЦК відбито, що недотримання потрібної законом простої письмової форми, позбавляє сторони права у разі спору посилатися, на підтвердження угоди, на свідчення, свідків.

         Відповідно до ст. 1047 ЦК України 2004 р. договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики і його умов  може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу  йому позикодавцем певної грошової суми.

          Стаття 208 ЦК України 2004 р. передбачає, що у письмовій формі належить вчиняти  правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в 20 і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

         Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які згідно із законом повинні бути підтверджені певними засобами доведення, не можуть підтверджуватися іншими засобами доведення.

            Таким чином, суд не приймає свідчення свідків на підтвердження позики, як неналежні докази.

             Розписка  ОСОБА_2 про отримання у борг від ОСОБА_3  суми 4 тис. доларів США на покупку квартири від 14.П.2006 р. також не є доказом зустрічних вимог відповідачки про придбання спірної квартири в 2001 році за гроші, одержані нею в позику в 2006 році..

             Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги  позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності на Ѕ частку спірної квартири, як майно, нажите в шлюбі подружжям, підлягає задоволенню, вимоги про  визначення порядку користування квартирою, розділі особового рахунку  відповідно до заяви позивача підлягають залишенню без розгляду.

             Зустрічні позовні вимоги  ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, як не обґрунтовані.

              На підставі викладеного, ст.ст. 22,28 КОШС України, ст, ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України,  44, 46, 375 ЦК України 1963 р., 208, 1047 ЦК України 2004 р., керуючись ст.ст. 59,60, 211-213 ГПК України,   с у д

В И Р В Ш И В:

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ квартиру АДРЕСА_1.

            У стрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за нею, ОСОБА_2., права особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити .

             У зв'язку з тим, що позивальниця і відповідач є інвалідами 1-й групи судовий збір віднести за рахунок держави.

   На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя