Номер провадження № 22-ц/785/5405/13

Головуючий у першій інстанції Швець В.М.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.

при секретарі - Криворучці Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6400 грн. та моральної шкоди на суму 7000 грн. В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, та дала пояснення, що відповідно до актів від 14 жовтня 2009 року та від 21 жовтня 2011 року з вини відповідача відбулося затоплення її квартири АДРЕСА_1. Просить стягнути матеріальну шкоду встановлену висновком фахівця, компенсувати моральну шкоду, яка виразилася для позивачки у психічних стражданнях від стресу та пошкодження майна. Також просить стягнути судові витрати.

Відповідач в судове засідання викликався належним чином, але не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило. Враховуючи думку позивача, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Рішенням суду позов був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6400 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. компенсації моральної шкоди, 600 грн. витрат на проведення дослідження, 279,2 судових витрат, а разом 12279 грн. 20коп.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони були сповіщені про час та місце розгляду справи апеляційним судом відповідно до чинного законодавства, однак, не з'явилися до суду, причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судова колегія, ознайомившись з апеляційною скаргою, вважає, що апелянт фактично оскаржив рішення в повному обсязі, в тому числі і щодо стягнення суми матеріальної та моральної шкоди, хоча в скарзі наводить доводи тільки щодо відсутності його вини в затопленні квартири позивача.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Внаслідок недбалого відношення до утримання житла з боку відповідача ОСОБА_2, що проживає в кв. АДРЕСА_2, відбулося неодноразове затоплення квартири позивачки. Цей факт підтверджується актами від 14 жовтня 2009 року та від 21 жовтня 2011 року, складені робітниками КП «Житсервіс-2». Таким чином, затоплення відбулося саме через провину відповідача, бо саме на ньому лежить обов'язок утримувати внутрішньоквартирні системи водопосточання у справному стані. Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу встановлено висновком фахівця від 11 вересня 2012 року, він становить 6400 грн. З урахуванням того, що відповідач добровільно не сплачує шкоду, позивачка просить стягнути матеріальну шкоду саме в сумі 6400 грн.

Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу щодо стягнення матеріальної шкоди, судових витрат та витрат на дослідження у відповідності з діючими нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачки в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги щодо відсутності його вини у залитті квартири позивачки. Вказані в апеляційній скарзі доводи не підтвердженні жодним доказом, є голослівним та надуманим припущенням.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, судових витрат та витрат на дослідження не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута в цій частині по суті правильно.

Щодо вимог по стягненню компенсації моральної шкоди підлягають, то колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду щодо суми такого стягнення, так як суд першої інстанції в своєму рішенні обґрунтував розмір відшкодування морального збитку в сумі 5000 грн. тільки тим, що «відповідач допустив незаконні дії у відношенні позивача, що спричинило моральні страждання для неї, що виразилися в моральних стражданнях від стресу та пошкодження майна, зміни звичного ритму життя».

На підставі ст.ст.23,1167 ЦК України дійсно моральна шкода відшкодовується особою що її заподіяла, при наявності його провини.

Однак, при цьому суд першої інстанції не врахував положення ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, відповідно до яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та

душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не повністю обґрунтував свій висновок в частині стягнення компенсації моральної шкоди у відповідності до вимог наведених норм матеріального права.

Так, дійсно колегія суддів погоджується з тим, що позивач дійсно має право на відшкодування моральної шкоди виходячи з наявності вини відповідача у спричинені їй матеріальних збитків. Також було доведено те, що відповідач неодноразово допускав залиття квартири позивачки.

Однак, при цьому суд не врахував стан здоров'я та матеріальне положення відповідача а також вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з акту обстеження матеріально - побутових умов проживання відповідача (а.с.53), він є самотньою літньою людиною, з поганим станом здоров'я та незадовільним матеріальним становищем, про що свідчить його неможливість за власний рахунок здійснити ремонт системі водопостачання та каналізації (а.с. 66-68).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на вищевикладені норми чинного законодавства та обставини справи.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в частині стягнення компенсації моральної шкоди, не повно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1,4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року змінити в частині розміру стягнення компенсації моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. в якості компенсації моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан