Головуючий в 1 інстанції -Данилів С.В..
Категорія 25 Доповідач - Барсукова О.І.
У Х В А Л А
Іменем України
15 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.,
суддів: Барсукової О.І., Супрун М.Ю.,
при секретарі : Таранові М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення сум
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( далі - ВАТ НАСК «Оранта») стягнуто суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 899,79грн. та судовий збір в розмірі 229,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Наполягає на тому, що його вина у ДТП відсутня, оскільки відсутні докази щодо експлуатації відповідачем несправного транспортного засобу. Вважає, що постанова по адміністративній справі не може бути доказом у розумінні ст.61 ЦПК України, тощо.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 за договором ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник ВАТ НАСК «Оранта» Ткаченко Ю.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховик виплатив страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і до нього відповідно до ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки на підставі ст. 38 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Винним в ДТП є відповідач ОСОБА_1, а тому саме з нього підлягає відшкодуванню позивачу сплачена сума страхового відшкодування.
Рішення суду ґрунтується на вимогах закону та відповідає обставинам справи.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2010 року, з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Mercedes-Benz 208D», державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Toyota Auris», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4
Постановою Будьонівського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ( а.с.23).
19 липня 2010 року між НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на строк з 20.07.2010 року по 19.07.2011 року. Ліміт страхової відповідальності страховика визначено в сумі 25500грн., франшизи 510 грн.
11 жовтня 2010 року до НАСК «Оранта» з заявою звернувся страхувальник ОСОБА_1 щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з ДТП відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2021721 ( а.с.8).
Відповідно до страхового акту № ОЦВ-10-17491/1 від 06.12.2010року сума страхового відшкодування за заподіяні збитки складає 15148,02 грн., та відповідно до страхового акту № ОЦВ-10-17491/2 від 08.02.2011року сума страхового відшкодування за заподіяні збитки складає 1751,77грн. ( а.с. 16, 22)
28 грудня 2010 року НАСК «Оранта» платіжним дорученням « 29843 від 28.12.2010 року виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 15 148,02 грн. та, на підставі страхового акту від 08.02.2011року, платіжним дорученням № 22487 від 08.04.2011 року виплатило останній суму страхового відшкодування в розмірі 1 751,77 грн. ( а.с.24, 25) .
Так, Законом України «Про страхування» та ст.993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги НАСК «Оранта» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, сталася з вини ОСОБА_1
Статтею 38 п. «г» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов у разі, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до частини 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, якщо позивач для підтвердження позовних вимог,, зокрема вини відповідача, надає Постанову про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності по ст.124 КпАП України, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не перевірив справність транспортного засобу перед виїздом, внаслідок чого під час руху автомобіля відірвалось колесо, яке пошкодило інший автомобіль, заяву ОСОБА_1 про страхове відшкодування, тощо, а відповідач, заперечуючи проти наявності його вини в ДТП, після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 03 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: