ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/14825/13 17.09.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позитив Транслайн»
До Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір»
Про визнання договору укладеним та спонукання до виконання договору
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Позитив Транслайн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідне медичне об`єднання "ДІАЛІР" про визнання договору укладеним та спонукання до виконання умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 було порушено провадження у справі № 910/14825/13. Розгляд справи було призначено на 10.09.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 розгляд справи відкладено до 17.09.2013.
В судове засідання 17.09.2013 сторони своїх представників не направили, причин неявки представників суд не повідомили. Про розгляд справи були повідомлені належним чином, через канцелярію суду заяв та клопотань - не подавали. Також, суд наголошує на тому, що сторони не були позбавлені можливості надати витребувані судом документи та додаткові пояснення по справі шляхом їх подання через канцелярію суду або їх направленням на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду. До того ж, в судовому засіданні 10.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Суд, враховуючи те, що в матеріалах справи наявний достатній обсяг документів, необхідний для вирішення спору, з метою дотримання процесуальних строків розгляду спору, дійшов висновку про можливість розгляду справи без представників сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Вимоги позивача мотивовані тим, що 01.01.2013 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № 010113, у пункті 10.1 якого сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В свою чергу, відповідачем було надіслано позивачу лист від 05.06.2013, в якому відповідач повідомив позивача про розірвання укладеного договору в односторонньому порядку. Позивач не погоджуючись з такою позицією відповідача звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просив суд визнати укладеним договір поставки № 010113 від 01.01.2013 , а також зобов'язати відповідача належним чином виконувати його умови.
У відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2013 між відповідачем - ВАТ «НДМО Діалір», як продавцем, та позивачем - ТОВ «Позитив Транслайн», як покупцем, укладено договір поставки № 010113 (далі - договір поставки 010113 від 01.01.2013), який підписано представниками позивача та відповідача і посвідчено печатками обох юридичних осіб, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар - пісок річковий (п.1.1), ціна 1т товару узгоджена між сторонами в сумі 15,00 грн., у т.ч. ПДВ (п. 3.2).
У розділі 10 договору поставки № 010113 від 01.01.2013 «Строк дії договору» сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього договору (п. 10.1), якщо інше прямо не передбачено договором або законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 10.6), цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у цьому договорі (п. 10.7).
Позивачем до матеріалів справи надано лист відповідача від 05.06.2013 № 05/06-2013, в якому відповідач зазначав про те, що у зв'язку з неможливістю забезпечити якість товару (піску річкового), що поставляється за договором поставки № 010113 від 01.01.2013, як того передбачає п. 2.1 договору, а також неможливості оформлення документів, передбачених п. 4.2 договору, а також повідомляв про розірвання вказаного договору поставки в односторонньому порядку протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.
Позивач, не погоджуючись з такою позицією відповідача про розірвання договору, звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просив суд визнати укладеним договір поставки № 010113 від 01.01.2013 , а також зобов'язати відповідача належним чином виконувати його умови
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Ст. 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Також, суд зазначає і про те, що статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що 01.01.2013 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № 010113, який підписано від імені покупця - ТОВ «Позитив Транслайн» директором Бабіним А.А., а від імені постачальника - ВАТ «НДМО Діалір» Головою правління Сербіненко Г.М., а також посвідчено печатками обох сторін, що відповідає приписам статті 181 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, у розділі 10 договору поставки № 010113 від 01.01.2013 «Строк дії договору» сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 (п. 10.1), якщо інше прямо не передбачено договором або законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 10.6), цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у цьому договорі (п. 10.7). З урахуванням наведених умов договору поставки № 010113 від 01.01.2013 суд дійшов висновку, що сторонами у договорі не було обумовлено і узгоджено у встановленому порядку право однієї з сторін на розірвання договору в односторонньому порядку, а відповідне розірвання можливо за умови укладення сторонами двостороннього правочину, або в судовому порядку.
В свою чергу, суду станом на момент вирішення спору не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України розірвання договору поставки № 010113 від 01.01.2013 в порядку, встановленому договором або законом, а отже, обумовлені законом підстави для визнання його укладеним - у суду відсутні. Також, суд враховує і ті обставини, що примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статті 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору. При цьому можливість розгляду цих спорів в судовому порядку обумовлюються обов'язковістю договору. Проте, станом на момент вирішення спору, позивачем не надано суду доказів, що відповідач ухиляється від укладення з позивачем договору.
Також, позивачем не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що відповідачем не виконуються умови договору поставки № 010113 від 01.01.2013, як не вказано і які саме умови ним не виконуються, а отже позивачем не доведено порушення його цивільного права саме відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариств з обмеженою відповідальністю "Позитив Транслайн" до Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідне медичне об`єднання "ДІАЛІР" про визнання укладеним договору поставки № 010113 від 01.01.2013 та спонукання до виконання його умов - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення - 18.09.2013