ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2013 Справа № 5006/8/126/2012(5023/3532/12)

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Сгара Е.В., судді Уханьової О.О.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»,

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Барвінкове

про стягнення страхового відшкодування в сумі 85 244,11 грн., 3% річних в сумі 5 983,44 грн., інфляційних втрат в сумі 7 757,21 грн., пені в сумі 31 284,59 грн.

за участю представників:

від позивача: Ковалевський Є.В. - за довір. від 01.02.2012 р. № 02-07/266

від відповідача: Киричук Г.В. - за довір. від 02.01.2013 р. № ГН-18-Ю

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 08.08.2013 р. на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області на підставі ст. 69 господарського процесуального кодексу України було продовжено процесуальний строк розгляду справи до 20.11.2012 р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк про стягнення страхового відшкодування в сумі 85 244,11 грн., 3% річних в сумі 5 983,44 грн., інфляційних втрат в сумі 7 757,21 грн., пені в сумі 31 284,59 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2012 р. суд відмовив в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2012 р. справа передана за підсудністю до господарського суду Донецької області.

06.09.2012 р. ухвалою господарського суду Донецької області прийнято справу до свого провадження суддею Боковою Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір страхування № 57766-20-02 від 14.08.2007 р., лист ДАЇ від 31.03.2010 р. № 472, протокол огляду місяця події від 06.03.20100 р., заяву про виплату страхового відшкодування від 10.03.2010 р. № 15188/21, листи від 11.03.2010 р. № 2513/21, від 27.04.2010 р. № 2751/21, від 30.04.2010 р. № 2758/21, від 17.05.2010 № 2312, рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2010 р., ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 26.10.2011 р., ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2012 р. по справі 2018/235/2012, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14.05.2012 р. по справі 2018/2-275/11/03, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, звіти про оцінку вартості пошкодженого дорожнього транспортного засобу № 03/08/10 від 06.08.2010 р. та № 03/08/10-1 від 12.08.2010 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Представник третьої особи в судових засіданнях надавав пояснення по суті спору, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 09.01.2013 р. було зупинено провадження у справі 5006/8/126/2012(5023/3532/12) у зв'язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи.

23.05.2013 р. на адресу господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової економічної експертизи №159/27 разом із справою № 5006/8/126/2012(5023/3532/12).

У судовому засіданні 18.06.2013 р. суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі № 5006/8/126/2012(5023/3532/12).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючого судді Бокової Ю.В., судді Сгара Е.В., судді Риженко Т.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області було змінено склад колегії суддів, замість судді Риженко Т.М. було призначено суддю Уханьову О.О.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області було змінено склад колегії суддів, замість судді Сгара Е.В. було призначено суддю Захарченко Г.В.

Розпорядженням в. о. голови господарського суду Донецької області було змінено склад колегії суддів, замість судді Захарченко Г.В. було призначено суддю Сгара Е.В.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2007 р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 861/27/39-18/7-90, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20604,00 доларів США. Відповідно до п. 7.3 цього договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

14.08.2007 р. між позивачем (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено договір застави № 861/27/39-18/7-132, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає в заставу Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» у якості виконання забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 861/27/39-18/7-90 від 14.08.2007 р. транспортний засіб марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1, 2007-го року випуску.

Відповідно до п. 2.1.7 договору застави № 861/27/39-18/7-132 від 14.08.2007 р. заставодавець зобов'язаний застрахувати предмет застави протягом 1 робочого дня від дати укладення цього договору на користь заставодержателя за пакетом «повне КАСКО» на термін дії договору кредиту.

Згідно п. 2.4.11 договору застави № 861/27/39-18/7-132 від 14.08.2007 р. заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок сум страхового відшкодування у разі знищення, пошкодження або зіпсування предмету застави та не надання заставодавцем належної зміни.

На виконання п. 2.1.7 договору застави № 861/27/39-18/7-132 від 14.08.2007 р. між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено договір страхування № 57766-20-02 від 14.08.2007 р., (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 16.08.2007 р. до 13.08.2014 р.

Предметом Договору є майнові інтереси вигодонабувача.

Вигодонабувачем за договором є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Згідно п. 1.2 договору об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать діючому законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 4.1.6 фрашиза при повній загибелі транспортного засобу внаслідок страхових подій зазначених в п. 4.1.1 - 4.1.3 складає 7 % (8261,19 грн. на третій рік експлуатації транспортного засобу).

06.03.2010 р. приблизно о 14 год. 00 хв. у м. Барвінкове по вул. Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_4, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1 був застрахованим.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту № 03/08/10 від 06.08.2010 р. вартість залишків, які придатні для використання, автомобілю марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1 становить 19370,16 грн.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 р. по справі № 2018/2-725/11 за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», встановлено, що дорожньо-транспортна пригода яка відбулась 06.03.2010 р. приблизно о 14 год. 00 хв. у м. Барвінкове по вул. Леніна за участю транспортного засобу марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1, є страховим випадком та стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 85 244,11 грн., 3% річних в сумі 1 331,21 грн., пеню в сумі 16 196,38 грн.

Ухвалою від 20.06.2011 р. апеляційний суд Харківської області вищезазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і криминальних справ від 26.10.2011 р. рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 р. по справі № 2018/2-725/11 та ухвалу апеляційний суд Харківської області від 20.06.2011 р. було скасовано. Позовна заява ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення страхового відшкодування за договором було залишено без розгляду.

Посилаючись на ст. 985 ЦК України Вищий спеціалізованний суд України в своїй ухвалі від 26.10.2011 р. зазначив, що оскільки за договором страхування вигодонабувачем є ПАТ «Укрсоцбанк», який не уповноважував ОСОБА_1 представляти його інтереси в даному спорі, то ПАТ «Укрсоцбанк» і має право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто договір страхування наділяє вигодонабувача правами страхувальника. Проте, судом касаційної інстанції не спростовані висновки судів попередніх інстанцій про наявність страхового випадку у події 06.03.2010 р.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2012 р. було задоволено заяву ПрАТ «ВУСО» про поворот виконання.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14.05.2012 р. ухвала Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2012 р. була залишена без змін.

Відповідно до ч. 4 cт. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 85244,11 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи п. 10.6.2 Договору страхування, сума страхового відшкодування розраховується наступним чином:

118017,00 грн.- 19370,16 грн.- 8261,19 грн.- 3084,36 грн.- 2057,14 грн.=85244,11 грн.,

де 118017,00 - страхова сума згідно п. 3.2. Договору страховання;

19370,16 грн. - вартість залишків, придатних для використання;

8261,19 грн. - безумовна франшиза згідно з п.п. 4.1.4 та 4.2 Договору страхування;

3084,34 грн. - сума страхового відшкодування, яка виплачена ОСОБА_1 відповідачем 26.09.2008 р.;

2057,14 грн. - сума страхового відшкодування, яка виплачена ОСОБА_1 відповідачем 26.09.2008 р.

Відповідач в своєму відзиві від 30.10.2012 р. заперечив проти розрахунку страхового відшкодування наданого позивачем. Відповідно до розрахунку відповідача сума страхового відшкодування повинна складати 55 179,90 грн.

Проте, з наданим розрахунком відповідача суд не погоджується в зв'язку з наступним.

Відповідачем невірно визначено рік експлуатації застрахованого транспортного засобу (4-й рік). Відповідно до свідоцтва транспортного засобу НОМЕР_2 рік випуску - 2007, дата реєстрації транспортного засобу 14.08.2007 р. Таким чином, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода трапилась 06.03.2010 р. (3-й рік експлуатації), в розрахунку страхового відшкодування необхідно враховувати страхову суму - 118 017,00 грн., а не 106 215,30 грн.

Відповідачем також невірно визначено розмір фрашизи (8 261,19 грн), яка відповідно до п. 4.1.6 повинна складати 7% від страхової суми, тобто 10 199,00 грн. з розрахунку: 7% х 118 017,00 грн.

Крім того, суд критично ставиться до звіту автотоварознавчого дослідження від 26.08.2010 р. № 58 наданого відповідачем в обґрунтування вартості працездатних складових пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу в розмірі 40 836,40 грн., в зв'язку із тим, що зазначений звіт складений з порушенням Методики проведення товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009 р. (далі - Методика). З аналізу зазначеного звіту вбачається, що технічний огляд транспортного засобу оцінювачем ОСОБА_6 взагалі не здійснювався, дослідження проводилось на підставі аналізу документальних даних та фотокарток, наданих відповідачем.

Проте, суд приймає до уваги звіт № 03/08/10 про оцінку вартості пошкодженого дорожнього транспортного засобу від 06.08.2010 р., який був складений у відповідності до вимог Методики та відповідно до якого вартість працездатних складових пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу складає 19 370,16 грн.

Стаття 16 Закону України "Про страхування" передбачає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 985 Цивільного кодексу України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 85244,11 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

01.07.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання, яким останній просив суд призначити судову автотоварознавчу експертизу. На вирішення експерту просив поставити наступне питання: яка вартість залишків придатних для подальшого використання транспортного засобу марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1, відповідно до протоколу огляду транспортного засобу № 03/08/10 від 06.08.2010 р. станом на момент цього огляду? Суд не задовольняє зазначене клопотання відповідача з огляду на наступне.

Для вирішення питання щодо можливості здійснення зазначеного дослідження ухвалою господарського суду Донецької області від 31.07.2013 р. було зобов'язано з'явитись у судове засідання судового експерта Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз ОСОБА_7 для дачі пояснень з виниклих питань, який проводив автотоварознавчу експертизу на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 09.01.2013 р. на предмет визначення розміру матеріальної шкоди, що завдана власнику автомобіля «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1.

В своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні 08.08.2013 р., судовий експерт зазначив, що визначити вартість залишків придатних для подальшого використання транспортного засобу марки «Dodge Caliber»», державний номер НОМЕР_1 фактично здійснити неможливо через відсутність необхідного для цього обладнання.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних та пені, суд зазначає наступне. Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.1 Договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом виплати страхувальнику (вигодонабувачу) пені в сумі 0,1 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати.

Проте, судом встановлено, що позивач своїм правом щодо звернення до відповідача стосовно страхового відшкодування в добровільному порядку не скористався, вимогу щодо виплати страхового відшкодування не направляв.

З огляду на вищезазначене прострочення виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у відповідача перед позивачем відсутня.

Таким чином, нарахування у даному випадку пені, 3% річних, інфляційних є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4-2, 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 85 244,11 грн., 3% річних в сумі 5 983,44 грн., інфляційних втрат в сумі 7 757,21 грн., пені в сумі 31 284,59 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) страхове відшкодування в сумі 85244,11 грн., судовий збір в сумі 1704,89 грн.

В залишковій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.09.2013 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.О. Уханьова

Суддя Е.В. Сгара