Ухвала іменем україниКолегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого-судді Літвінова Є.В.,суддів Франтовської Т.І., Лагнюка М.М.,з участю прокурора Голюги В.В., захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників засудженої ОСОБА_2, ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2013 року.

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2012 року засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не

має судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї певних обов'язків.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2012 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасовано, постановлено свій вирок та призначено покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнана винною у тому, що вона, 30 червня 2012 року, приблизно о 18 год., керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, рухаючись по автодорозі Р-10 Київ-Черкаси-Чигирин-Кременчук, на 181 км.+100 м., грубо порушила п.п. 1.5, 2.3 «б» і «д» ПДР України, через власну необережність та недбалість, не врахувала дорожні умови, не вибрала безпечну швидкість руху, не впоралась з керуванням та допустила перекидання транспортного засобу, яким вона керувала.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть, а потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_3 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду і пом'якшення призначеного їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України. Вважає, що апеляційний суд не врахував, що вона повністю визнала свою вину та щиро розкаялась у скоєному, раніше не судима, має на утриманні та доглядає двох громадян похилого віку, працює, добровільно частково відшкодувала потерпілим завдану матеріальну шкоду. Просить суд касаційної інстанції застосувати до неї вимоги ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 зі змінами та доповненнями, внесеними, за згодою із засудженою, захисником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 зазначено, що апеляційний суд неправильно встановив фактичні обставини справи, що потягло за собою неправильну кваліфікацію дій засудженої. Просить, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3, в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на касаційну скаргу засудженої, потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначають, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим. Просять рішення апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_1, який підтримав касаційні скарги в повному обсязі, думку прокурора Голюги В.В., яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, та просила вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 зі змінами та доповненнями, внесеними, захисником ОСОБА_1 частковому задоволенню з таких підстав.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_3 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при встановлених у вироку обставинах, відповідають фактичним даним, підтверджені розглянутими у судових засіданнях суду першої й апеляційної інстанцій доказами, і є правильними та обґрунтованими.

Судом першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи та дана відповідна кваліфікація діям засудженої.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні нею зазначеного у вироку злочину та кваліфікація її дій в касаційному порядку не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги засудженої про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого нею та даним про її особу, заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, в частині призначеного покарання, та постановляючи свій вирок з призначенням засудженій покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 2 роки, яке засуджена має відбувати реально, суд послався у вироку на дані про особу винної, вказавши обставини, що пом'якшують покарання засудженої, а саме, щире каяття, раніше не судима, має на утриманні та доглядає двох громадян похилого віку, позитивно характеризується, працює, добровільно частково відшкодувала потерпілим завдану матеріальну шкоду та зазначив про відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Апеляційний суд, вказавши ці обставини у вироку, достатньою мірою не врахував їх під час призначення ОСОБА_3 покарання. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, а зазначення судом настання тяжких наслідків не може враховуватись судом, як обтяжуюча обставина, оскільки настання тяжких наслідків передбачено диспозицією ст. 286 КК України. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов невірного, на думку колегії суддів, висновку про неможливість виправлення засудженої, без ізоляції від суспільства.

З огляду на наведене та з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу засудженої та наслідків скоєного нею, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судових рішень та звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 зі змінами та доповненнями, внесеними захисником ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_3 з-під варти звільнити негайно.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Судді:

_________________ ________________ _________________

Є.В. Літвінов Т.І. Франтовська М.М. Лагнюк