Справа №2-777/11

Провадження №22ц/779/1731/2013

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Малєєва А.Ю., Томин О.О.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні ? частки будинковолодіння, поділ житлового будинку в натурі між власниками та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в житловому будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 27 травня 2013 року та ухвалу Городенківського районного суду від 06 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Городенківського районного суду від 27 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні ? частки будинковолодіння та виділення в натурі ? частки будинковолодіння.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в житловому будинку - задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_2 на ? частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість ? частки будинковолодіння в сумі 77648 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частку житлового будинку по АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3029 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в розмірі 547 грн. 08 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, просить рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні нею ? частиною будинковолодіння та виділити їй в натурі ? частину спірного будинковолодіння та приналежних господарських споруд, згідно варіанту зазначеного в експертному висновку №В-4 від 12.09.2012 року та №В-4-Д від 10.03.2013 року.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і своїм рішенням вирішив питання про фактичну відсутність на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 таких господарських будівель, як теплиця та курник. Ці питання не були предметом спору і суд не мав права приймати рішення стосовно них, оскільки не досліджував ці обставини. Суд мав врахувати, що вказані господарські будівлі вважалися самовільно побудованими ОСОБА_5 в 1990 році, а після судового рішення по справі про визнання за ОСОБА_2 права на ? частину всього будинковолодіння в порядку спадкування були узаконені та включені до складу будинковолодіння після проведеної інвентаризації БТІ. Суд неправомірно взяв до уваги лише доводи ОСОБА_3, що теплицю і курник він побудував в 2001 році і зробив хибний висновок, що дані господарські споруди не підлягають розподілу між співвласниками. При цьому, в експертному висновку №011/БТ-12 від 24.12.2012 року, складеному експертом Кавецьким В.А., яким суд обґрунтував своє рішення, ці господарські будівлі не вказуються взагалі. Хоча експерт мав зробити висновок щодо розподілу теплиці та курника між співвласниками будинковолодіння та визначити їх вартість, а не виключати їх з такого розподілу. В той же час, за висновком повторної експертизи значно зменшилась загальна вартість будинковолодіння, а експерт зазначив, що розділити в натурі будинковолодіння на окремі житлові повноцінні приміщення не можливо.

На думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги висновок експерта Боднар О.З. при вирішенні питання про реальний розподіл часток співвласників та прийшов до переконання, що висновок експерта суперечить матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності і призначив по справі повторну експертизу. В експертному висновку №В-4 від 12.09.2012 року, складеному експертом Боднар О.З., вказується, що згідно чинних будівельних норм розподіл будинковолодіння в натурі на ? та ? частки є технічно можливим і нею було запропоновано один варіант розподілу. В ухвалі про призначення повторної експертизи від 06.12.2012 року суд зазначив обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта, зокрема, що при проведенні експертизи не проводились обміри, не долучені всі фотографії господарських будівель та вказано лише один можливий варіант розподілу будинковолодіння в натурі. Однак, суд не врахував, що при проведенні такого виду експертизи експерту не потрібні вимірювальні прилади, йому достатньо вимірів, зазначених в техпаспорті, а один варіант розподілу будинку краще ніж жодного. Таким чином, суд першої інстанції повинен був дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності, однак цього не зробив.

Суд не врахував, що припинення права власності апелянта на ? частку у спільній власності будинковолодіння завдасть істотної шкоди її інтересам та членам сім'ї, оскільки в її власності не має іншого житла, де б вона сама або разом з сім'єю могла проживати без побоювань, оскільки на даний час вона тимчасово проживає в м. Львові у батьків свого чоловіка. Це єдине житло, яким володіє апелянт на сьогоднішній день, а тому суд неправомірно позбавив її житла. Висновок суду про те, що ? частка в спірному будинковолодінні є незначною і згідно висновку повторної експертизи не може бути виділена в натурі є оціночним поняттям і не може слугувати підставою для припинення права власності апелянта.

Грошова компенсація в сумі 77648 грн. 38 коп., яку запропонував ОСОБА_3, не дасть можливості апелянту придбати собі нове житло. Крім того, ця сума вдвічі менша ніж сума встановлена експертним висновком №В-4 від 12.09.2012 року, який суд необґрунтовано відхилив. Суд першої інстанції не врахував вимоги ч.2 ст.364 ЦК України, якою передбачено, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, а апелянт такої згоди не давала.

Також, суд необґрунтовано стягнув з апелянта на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 3029 грн. 40 коп.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та її представників, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що частино.3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2001 року, виданого Городенківською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 є спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадкове майно, на яке видане згадане свідоцтво, складається з житлового будинку, позначеного в плані під літерою "А" розміром житлової площі 44,9 м.кв. з приналежними господарськими прибудовами, а саме: Б-стодола, В-літня кухня, Г-стайня, Д - вбиральня, Е-гараж, Є-комора, Ж-ванна, З-котельня, №1 криниця, №1-4-огорожа, 1-замощення, розміщеного в АДРЕСА_1. Також в свідоцтві зазначено, що цей житловий будинок належав померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Городенківською державною нотаріальною конторою 22.05.1997 року за № 378. Вказане свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 463, спадкова справа №372 (а.с.87).

ОСОБА_2 набула право на ? спірного будинковолодіння на підставі рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.11.2010 року в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Отже, сторони є співвласниками спірного майна відповідно по 3/4 та ? частині відповідно.

Спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. До складу спадкового майна входило майно, зазначене в технічному паспорті на житловий будинок, складеному 26.03.1988 року: житловий будинок, позначений в плані під літерою "А", розміром загальної площі 101,4 кв.м., розміром житлової площі 44,9 кв.м. з приналежними господарськими прибудовами, а саме: Б-стодола, В-літня кухня, Г-стайня, Д - вбиральня, Е-гараж, Є-комора, Ж-ванна,З-котельня, №1 криниця, №1-4-огорожа, №5 вигрібна яма, І-замощення, в АДРЕСА_1 (а.с.165-169).

При розгляді іншої справи між цими ж сторонами (справа № 2-327/11, а.с. 134-135) ОСОБА_2 визнала, що з 2007 року вона у спірному будинку не проживає, хоч зареєстрована за цією адресою, наміру проживати в м. Городенка не має, однак тут може бути прописана і проживати її мати, тобто колишня дружина ОСОБА_5

Із висновку експерта №В-4, складеного 12.09.2012 року (а.с.34-63) вбачається, що дійсна вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1 823597,773 грн., в т.ч. житловий будинок літ. А -329384,397 грн., стодола літ. Б - 11093,94 грн., літня кухня літ. В - 88607,47 грн., стайня літ. Г - 26674,86 грн., вбиральня літ. Д - 1740,136 грн., гараж літ. Е- 12914,35 грн., ванна літ. Ж- 17322,51грн., котельня літ. З- 8062,15 грн., курник літ. К - 4984,16 грн., теплиця літ. Л - 257051,43 грн., криниця N1- 12570,71 грн., огорожа N2-4 - 40749,86 грн., вимощення ІІ - 9583,59 грн., вигрібна яма N5- 2858,21 грн. З них господарських споруд на суму 65762,37 грн., господарських будівель на суму 428451,006 грн.

За цим висновком є реальна можливість поділу будинковолодіння з відступом на 6,5% на користь ОСОБА_2, яка має право на ? частину.

До загальної вартості майна в розмірі 823597,77 грн. експертом включені будівлі теплиці літ. Л - вартістю 257051,43 грн. та курника літ. К - вартістю 4984,16 грн., які не входили до складу спадкового майна, так як на час відкриття спадщини ще не були збудовані.

Представник ОСОБА_2 покликається на те, що згідно з Будівельним паспортом, виданим в 1987 році ОСОБА_5, згідно схеми будівництва, була запроектована теплиця (а.с.163). Однак, у судовому засіданні не знайшло підтвердження, що теплиця літ. Л була збудована спадкодавцем ОСОБА_5, так як запис про теплицю відсутній в технічному паспорті на будинок, що виготовлений 26.08.1988 року (а.с.165-169). Крім того, в Довідці технічній характеристиці Коломийського МБТІ №2744 від 27.05.2010 року (а.с. 88) вказано, що курник літ. К та теплиця літ. Л побудовані самовільно, а в Довідці технічній характеристиці Коломийського МБТІ №1 від 02.01.2013 року (а.с.155) зазначено, що самовільно побудовані курник літ. К та теплиця літ. Л узаконені рішенням суду від 16.11.2010 року, в той час, як цим рішенням суду визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з приналежними господарськими прибудовами.

Оскільки, судом першої інстанції виявлено у висновку експертизи №В-4 ряд порушень, то цілком обґрунтовано судом було призначено повторну експертизу.

За висновком експерта №011/БТ-12 (а.с.99-126), дійсна залишкова вартість будинковолодіння яке було у власності на час смерті спадкодавця ОСОБА_5 станом на час проведення експертного дослідження - 27.12.2012 року, становить 310593,52 грн., в т.ч. житловий будинок літ. А -171751,41грн., підвальне приміщення літ.1А -7388 грн., літня кухня літ. В - 56647,85 грн., стодола літ. Б - 7152,51 грн., стайня літ. Г- 16408,59 грн., вбиральня літ. Д - 1223,34 грн., гараж літ. Е-Є - 7953,96 грн., ванна літ. Ж - 10099,87 грн., котельня літ. З - 4700,66 грн., криниця N1 - 7532,99 грн., огорожа N3-4 - 13433,39 грн., вимощення ІІ - 4664,22 грн., вигрібна яма N5 - 1636,73 грн. (а.с.109).

Із цього висновку (а.с.114-115) вбачається, що розділити в натурі спірне будинковолодіння відповідно до часток співвласників, на окремі житлові повноцінні приміщення з врахуванням ідеальних часток є неможливим. Цей висновок обґрунтований ДБН В.2.2-15-2005, враховуючи мінімальну площу однокімнатної квартири, що повинна становити не менше 30 кв.м. (п.2.22ДБН), а тому запропоновано присудити цілий будинок співвласнику 3/4 часток із проведенням оплати 1/4 частини ОСОБА_2 в розмірі ідеальної долі, яка станом на дату складання висновку становить 77648,38 грн. Дана сума внесена ОСОБА_3 на депозит суду, про що свідчить квитанція (а.с.172).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийняв в до уваги другий висновок експертизи і при цьому належним чином мотивував підстави не прийняття до уваги першого висновку.

Згідно ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Виходячи з цих вимог закону для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Про це наголошував і Верховний Суд України в постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах згідно ст. 360-7 ЦПК України. Висновки Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України.

Оскільки, належна ОСОБА_2 1/4 частка в спірному будинковолодінні є незначною і згідно з висновком експертизи не може бути виділена в натурі, а сама вона з сім'єю з 2007 року проживає в м. Львові, наміру проживати в успадкованій належній їй на праві власності 1/4 частині будинку в м.Городенка не має, спірне житло не є постійним місцем проживання для неї та членів її сім'ї, припинення права на частку в домоволодінні не завдасть істотної шкоди її інтересам співвласника та членам її сім'ї, не порушить гарантовані конституцією її житлові права.

Отже колегія суддів вважає, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності та про визнання права власності є обґрунтованим, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні 1/4 частки будинковолодіння та виділення в натурі 1/4 частки слід визнати таким, що не підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 27 травня 2013 року та ухвалу Городенківського районного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: А.Ю. Малєєв

О.О. Томин