У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Кузнєцова В.О.,

Олійник А.С., Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської обласної дезінфекційної станції про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 лютого 2013 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, просила поновити її на роботі на посаді бухгалтера 2 категорії в Харківській обласній дезінфекційній станції та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 січня 2013 року до дати ухвалення судового рішення.

Свої вимоги мотивувала тим, що 9 серпня 2010 року її було прийнято на роботу на посаду бухгалтера 2 категорії в Харківській обласній дезінфекційній станції. Під час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю 21 грудня 2012 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Харківської обласної дезінфекційної станції. Проте на час її звільнення юридичну особу ліквідовано не було, а її звільнено з порушенням ст. 184 КЗпП України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 лютого 2013року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до наказу Харківської дезінфекційної станції № 162-К від 9 серпня 2010 року ОСОБА_3 прийнято на посаду бухгалтера другої категорії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 20 листопада 2012 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Із 5 вересня 2012 року до 8 січня 2013 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю, що підтверджується листом непрацездатності.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 176-о від 21 вересня 2012 року ліквідовано заклади, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, в тому числі й Харківську обласну дезінфекційну станцію (а.с. 42-43, 60).

Відповідно до наказу Харківської обласної дезінфекційної станції № 85 від 2 жовтня 2012 року, виданого на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 176-о, Харківську обласну дезінфекційну станцію ліквідовано та затверджено склад ліквідаційної комісії, головою якої обрано головного лікаря Богородицького В.В. (а.с. 34).

Згідно із наказом Харківської обласної дезінфекційної станції № 213-К від 21 грудня 2012 року ОСОБА_3 звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією установи.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивача роботодавцем дотримано вимог КЗпП України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вживав заходи для працевлаштування позивача, а та обставина, що Харківська обласна дезінфекційна станція не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), не є підставою для задоволення позову, оскільки підприємство буде виключено із вказаного реєстру після врегулювання його боргових зобов'язань.

Із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), станом на 11 січня 2013 року Харківська обласна дезінфекційна станція перебуває в стані припинення діяльності.

Вирішуючи спір, апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України не спростував доводи апеляційної скарги, не з'ясував, чи було працевлаштовано позивача відповідно до вимог ст. 184 КЗпП України, чи була надана їй робота на іншому підприємстві, чи запропоновано їй іншу роботу, а також дійшов помилкового висновку про те, що відсутність відомостей про виключення Харківської обласної дезінфекційної станції з ЄДРПОУ не має значення для вирішення спору, внаслідок чого передчасно відмовив у позові.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: В.П. Гончар

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Д.О. Остапчук