СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа № 5020-375/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Балюкової К.Г.,

Черткової І.В.,

за участю:

представника позивача, не з'явився, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

представника позивача, не з'явився, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

прокурора, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представника відповідача, Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № 8 від 17.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс";

представника, Гаврилюк Юлія Миколаївна, довіреність № 4.4/2.7.4.4/1050 від 06.09.13, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

розглянувши апеляційні скаргі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 12 серпня 2013 року у справі № 5020-375/2012

за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601)

в особі дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (вул. Ангарська, 10, Інкерман, м. Севастополь, 99704)

за участю Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, м. Київ) (вул. 4-та Бастіонна, 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 17352535,44 грн. (за скаргою про визнання незаконими дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, визнання недійсною постанови та зняття арешту у справі)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2013 року у справі № 5020-375/2012 задоволено частково скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12 червня 2013 року ВП №34226704 про арешт коштів боржника.

Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12 червня 2013 року ВП №34226704 про арешт коштів боржника. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою Державна виконавча служба України звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2013 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12 червня 2013 року ВП №34226704 про арешт коштів боржника у повному обсязі.

Також, не погодившись із зазначеною ухвалою Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2013 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12 червня 2013 року ВП №34226704 про арешт коштів боржника у повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами від 02 вересня 2013 року апеляційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду на 16 вересня 2013 року.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

05 вересня 2013 року від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшли доповнення до апеляційної скарги.

До початку розгляду справи 16 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" через канцелярію суду надав відзив на апеляційні скарги, де заперчує проти доводів апеляційних скарг та просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Під час розгляду справи, судова колегія ухвалила об'єднати апеляційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державної виконавчої служби України в одне провадження.

Також, 16 вересня 2013 року від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла телеграма у якій зазначає, що не має можливості забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції.

Розглянувши клопотання скаржника, судова колегія відмовила у його задоволенні, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Судова колегія вважає, що спір може бути вирішено в даному засіданні, тому що згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. У матеріалах справи маються усі необхідні докази для розгляду спору по суті.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача та представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення 17 352 535,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2012 року позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто заборгованість за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28 січня 2011 року у розмірі 17352535,44 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

22 червня 2012 року в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України по справі були видані відповідні накази.

11 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 34226704.

12 червня 2013 року Відділом винесено постанову №34226704 про арешт коштів боржника (а.с. 94-95 т. 2 ).

01 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" звернулося до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - Відділ), просить визнати незаконними дії Відділу щодо винесення постанови від 12 червня 2013 року про арешт коштів товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс", визнати зазначену постанову недійсною та зняти накладений за нею арешт на кошти, що належать боржнику.

На думку скаржника, Постанову винесено в порушення вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник входить до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості, а тому відповідно до вимог статей 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження повинно бути зупинено до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Також скаржник посилається на те, що Постановою накладений арешт також на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання - для проведення розрахунків за використаний природний газ та для зарахування страхових коштів, які не можуть бути використані для погашення заборгованості за виконавчими документами, тому вважає, що зазначена постанова про арешт коштів боржника підлягає визнанню її недійсною, оскільки прийнята з порушенням порядку її прийняття.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"(далі -Реєстр) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, відповідно до пункту 15 статті 37 зазначеного Закону.

Як зазначено у преамбулі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" метою Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

На час відкриття виконавчого провадження - 11 вересня 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" вже було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", про що свідчить виписка з реєстру. (а.с. 93 т.2)

26 жовтня 2013 року постановою Відділу державної виконавчої служби виконавче провадження було зупинено на підставі пункту 3.4. статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (а.с. 81 т. 3)

Порядок і строки зупинення виконавчого провадження визначено статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження", згідно ч. 2 якої виконавче провадження зупиняється, зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Як випливає із приписів даної правової норми, виконавче провадження зупиняється до закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

02 січня 2013 року виконавче провадження було поновлено, у зв'язку з усуненням обставин які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, а саме закінченням 01 січня 2013 року дії пункту 3.4. статті 3 Закону, який передбачав процедуру погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу (а.с. 79 т.3).

Після проведення відповідних процесуальних дій з виконавчого провадження, 12 червня 2013 року Відділом винесено постанову про арешт коштів боржника.

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергетичної галузі" від 15 травня 2013 року N 238-VII який набрав чинності з 16 червня 2013 року (том 4, арк. с. 40), було внесено зміни в статтю 3 Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та продовжено строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 1 січня 2014 року.

Враховуючи зазначену обставину, з 16 червня 2013 року виконавче провадження № 34226704 з примусового виконання наказу господарського суду м. Севастополя по справі №50020-375/2012, виданого 22 червня 2012 року, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28 січня 2011 року у розмірі 17 352 535,44 грн. підлягало зупиненню на підставі пункту 15 частини 1 статті 37, пункту 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

У свою чергу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання незаконними дій Відділу по винесенню Постанови про арешт коштів боржника, оскільки на день винесення Відділом Постанови (12.06.2013) вимоги статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу порушені не були, а Постанову було винесено на підставі прав, наданих державному виконавцю Законом.

На день розгляду скарги судом, постанова про арешт коштів боржника ВП№34226704 від 12 червня 2013 року є такою, що порушує права боржника, та суперечить нормам Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", метою якого саме й є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості, а тому суд прийшов до правомірного висновку про необхідність захисту порушеного права заявника, оскільки, хоча Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на час винесення постанови не було порушено вимог діючого законодавства, проте на час розгляду скарги судом право заявника залишається порушеним.

Вимоги скаржника щодо зняття арешту з коштів, що належать боржнику, накладеного Постановою не можуть бути задоволені судом, оскільки суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, про що також зазначається у пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відносно посилань товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" на неправомірне накладення арешту на кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках боржника, а саме рахунок зі спеціальним режимом використання №26036300352164 МФО 324805 в філії Кримського республіканського управління Акціонерного товариства "Ощадбанк України", що підтверджується довідкою установи банку та на рахунок №26044704112602 МФО 380805, відкритий у Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Авіоль" для соціальних виплат та підтверджується довідкою установи банку, що фактично паралізує роботу боржника, у тому числі для погашення заборгованості за виконавчими документами, судова колегія зазначає наступне (а.с 3,4 т. 4).

Відповідно до пункту 6 частини З статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статті 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно пункту 3.9 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для проведення розрахунків з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом, учасники розрахунків відкривають поточні рахунки для погашення заборгованості.

Відповідно ж до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості - поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників розрахунків, відкриті в установах уповноваженого банку та призначені виключно для проведення грошових розрахунків для погашення заборгованості при застосуванні механізмів взаєморозрахунків та реструктуризації, на умовах, визначених цим Законом, операції на яких не можуть бути призупинені та на кошти на яких не може бути звернено стягнення відповідно до Закону Україну "Про виконавче провадження ".

Відповідно до Законів України „Про банки і банківську діяльність", «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та іншого законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, розроблена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, згідно п.1.8 якої банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також: належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України „Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" №1082 від 03.12.2008 плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання.

Цільовим призначенням поточного рахунку із спеціальним режимом використання є виключно оплата спожитого природного газу згідно з нормативами відрахувань коштів, затвердженими відповідно до пункту 3 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ.

Також, підпунктом 9 пункту 11 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено внесення змін до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Частиною другою вищеназваної статті Закону у новій редакції, зокрема, передбачено, що:

- страхувальник-роботодавець відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів (далі - окремий рахунок) у порядку, встановленому Національним банком України;

- страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;

- страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.

Таким чином, державним виконавцем безпідставно накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, що передбачений тільки для проведення розрахунків за використаний природний газ та для зарахування страхових коштів та не можуть бути використані для погашення заборгованості за виконавчими документами.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12 серпня 2013 року у справі № 5020-375/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.С. Видашенко

Судді К.Г. Балюкова

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

2. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601)

3. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116)

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (вул. Ангарська, 10, Інкерман, м. Севастополь, 99704)

5. Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, м. Київ)

6. Дмитренко Ігрю Володимировичу (вул. 4-та Бастіонна, 3, м. Севастополь, 99011)