АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 10075 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Коренюк А.М.
Доповідач - Поливач Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі: Охневській Т.В.
за участю осіб: позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини;
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 травня2011 року
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20.05.2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 28.03.2011 роду й до досягнення сином повноліття, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Допущено негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 171 грн. 00 коп. судових витрат.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом було проігноровано її заяву про відкладення розгляду справи з метою зібрання необхідних доказів по справі та підготовки до неї, та ухвалено заочне рішення у її відсутність. А отже, вказане рішення було ухвалено судом на підставі лише непідтверджених належними доказами тверджень позивача. Судом не було встановлено та не досліджено матеріальне становище як її, так і дитини, а також те, що вона виховує сина і постійно добровільно його утримує, надає йому матеріальну допомогу.
В суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 серпня 1993 року по 21 липня 2009 року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони по справіпроживають за різними адресами з липня 2009 року. Євген проживае разом з батьком, який займається його вихованням та утриманням.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення аліментів з матері на утримання неповнолітнього сина підлягають задоволенню.
Так, судом першої інстанції було ухвалено по справі заочне рішення, оскільки відповідачка була повідомлена про час та місце судового засідання, не з'явилась в судове засідання і суд розцінив причини її неявки як неповажні. Колегія суддів не вбачає в цьому порушень норм процесуального права, оскільки, як зазначає сама ОСОБА_3 в заяві від 16.05.2011 року (а.с. 23) судову повістку вона отримала 11.05.2011 року, викликалась вона на 20.05.2011 року, відповідно, у неї було достатньо часу (9 днів) для підготовки до розгляду справи та надання суду доказів, з метою спростування вимог позивача. Але ОСОБА_3 в судове засідання 20.05.2011 року не з'явилась, будь - яких доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надала, а тому суд обґрунтовано розцінив ці причини як неповажні та ухвалив заочне рішення у відповідності до вимог ч.1 ст.224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Між сторонами по справі не існує домовленості про участь матері в утриманні дитини.
Позивач просив суд стягнути аліментів на утримання дитини твердій грошовій сумі -у розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття посилаючись на те, що мати дитини має нерегулярні доходи, вона не надає сину постійної матеріальної допомоги.
ОСОБА_3 надала суду квитанції про перерахунок грошей сину, про поповнення його телефонного рахунку, квитанції про купівлю нею продуктів харчування, ліків і речей та розписки з підписами ОСОБА_6 про отримання від неї грошей, про те, що він знаходився певні періоди з нею на повному утриманні матері (а.с. 66 - 117). Колегія суддів критично ставиться до зазначених доказів, оскільки вони, майже усі, датовані датою після ухвалення по справі заочного рішення, тому не є належними доказами того, що станом на 20.05.2011 року відповідач здійснювала достатнє матеріальне утримання свого сина. Квитанції датовані 2010 роком (а.с. 116, 117) також не свідчать про належне виконання матір'ю своїх обов'язків щодо матеріального утримання сина.
Судом було допитано в якості свідка ОСОБА_6, який на питання суду, про те, чи відповідають записи дійсності, після пред'явлення йому записів відповідачки про надання майнової допомоги з його підписами та товарних чеків давав невпевнені відповіді, а саме «можливо так було», «може бути».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведена вимога про стягнення аліментів з матері на утримання неповнолітнього сина.
Що стосується розміру стягнутих аліментів та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, то колегія погоджується і з цією частиною рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, у разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).
Якщо платник, аліментів, відповідно до частин 1,2 ст.184 СК України, має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, суду першої інстанції не було надано доказів того, що відповідачка працює та має постійний дохід. Суду апеляційної інстанції відповідач надала довідку про доходи за 2012 - 2013 р.р. Таким чином, відповідач не надала суду доказів, які б свідчили про те, що на час ухвалення рішення суду вона працювала, мала постійний дохід та які б спростовували обґрунтованість висновку суду про стягнення аліментів саме в твердій грошовій сумі. Колегія суддів погоджується з розміром стягнутих аліментів - 800 грн. щомісячно, оскільки дана сума не є значною, відповідач працездатна і спроможна сплачувати на утримання сина вказану суму.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вона посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів, поданих позивачем.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 травня 2011 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: