ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" вересня 2013 р.Справа № 916/1630/13
Господарський суд Одеської області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Гарновській К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комп Мюзік Паблішинг"
до відповідача: Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент культури та туризму Одеської міської ради
про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 86025грн.
За участю представників:
від позивача: Семенович С.В. - представник на підставі довіреності
від відповідача: Динту В.А. - представник на підставі довіреності
від 3-їо особи: Сербін Д.Л. - представник на підставі довіреності
В судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва з 04.09.2013р. по 18.09.2013р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „КомпМюзікПаблішинг" звернулося до Одеської міської ради з позовом про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 86025 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на вимоги ст.ст. 15, 50, 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 15, 16, 426, 432, 452, 453 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на порушення виключних майнових авторських прав на твір, який було публічно виконано без відповідного дозволу та виплати відповідної винагороди, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторського права у розмірі 86025грн.
Відповідач в судові засідання з'явився, у наданому відзиві виклав підстави, за яких не визнає позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2013р. за клопотанням Одеської міської ради залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Департамент культури та туризму Одеської міської ради.
Департамент культури та туризму Одеської міської ради надав письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав викладених у запереченнях.
Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією учасників процесу, що викладена письмово, наявна в матеріалах справи, господарський суд встановив.
Записом телепередачі „Подробности" від 01.04.2011р. на телеканалі „Інтер" 01.04.2011р. в місті Одеса було висвітлено подію - гумористичний фестиваль „Гуморина-2011". Під час трансляції вказаної телепередачі в ефірі відбулося часткове сповіщення музичного твору „Show must go on" (автори: Mercury, May, Taylor, Deacon), авторські права на використання якого на території України, належать позивачу.
Позивач стверджує, що виключні майнові авторські права на твір належать йому на підставі Ліцензійного договору укладеного 01.05.2003р. між ним та EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) (далі - договір).
Відповідно до п.1 b Договору строк дії договору встановлено до 30.06.2006р. Додатковими угодами від 30.06.2006р., 22.06.2009р., 01.07.2010р. та 01.07.2012р., 23.11.2012р., строк дії Договору продовжено до 30.06.2009р., 30.06.2010р., 30.06.2012р, 31.12.2012р. та 31.12.2013р. відповідно.
Відповідно до п. 1 d договору ліцензійною територією є територія України.
Відповідно до п.п. b розділу 2 Договору EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED надала позивачу виключне право на використання творів з каталогу, в тому числі і шляхом збирання всіх платежів за публічне виконання композицій, шляхом надання ліцензій на публічне виконання.
Додатковою угодою від 01.12.2009р. позивач та EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED підтвердили, що в рамках договору позивачу також передано виключні майнові права на твір та позивач має право використовувати твір всіма способами, передбаченими Договором.
ТОВ „Комп Мюзік Паблішинг" вважає, що відповідач без дозволу позивача як суб'єкта авторського права та без виплати винагороди здійснив публічне сповіщення твору.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права" використання твору без згоди суб'єкта авторського права та без виплати винагороди є порушенням авторських прав позивача та підставою для виплати компенсації (ст. 52 Закону України „Про авторське право та суміжні права"), що і стало підставою для звернення до суду.
Стосовно підстав відповідальності саме відповідача за порушення виключних авторських прав позивача, останній посилається на те, що відповідальність за публічне виконання твору, у даному випадку, повинна бути покладена на Одеську міську раду як на особу, яка взяла на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Позивач звертався до Одеської міської ради з листами №412 від 18.07.2012р. та №434 від 07.11.2012р. з проханням прояснити, на яких підставах використовувався твір під час відповідного заходу та чи була сплачена винагорода за публічне виконання.
Відповідач у відповідь на надіслані йому листи не навів підстав виконання твору на відповідному заходу та не надав інформації стосовно того, чи була сплачена винагорода за його використання.
Щодо розміру компенсації заявленої до стягнення в сумі 86025грн., позивач обґрунтував свої вимоги наступним.
Так, за надання права на подібні використання творів з каталогу EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED позивач отримував винагороду близько 80000грн. (близько 70 мінімальних заробітних плат), в підтвердження чого надав копію договору та банківську виписку.
Позивач зазначає, що зазначена винагорода отримувалася ним у звичайному, робочому порядку, без додаткових витрат. В той же час, в зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату винагороди позивачу, останній несе додаткові витрати, пов'язані зі складанням позову, підготовкою та відправленням документів та необхідністю участі у судових засіданнях.
За таких обставин, позивач вважає, що з відповідача по справі слід стягнути компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 75 мінімальних заробітних плат, що становить 86025грн., з урахуванням того, що станом на час подачі позову до суду розмір мінімальної заробітної плати складає 1147грн.
Також позивач в обґрунтування своїх вимог, посилається на ті обставини, що відповідач навіть не намагався отримати дозвіл на використання твору.
Відповідач у своїх запереченнях позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що з наданого позивачем відеозапису неможливо встановити виконавця твору, а також не можливо ідентифікувати сам твір.
Позивач в підтвердження факту використання відповідачем саме музичного твору „Show must go on", надав висновок спеціаліста Лижичко Руслани Степанівни від 27.08.2013р.
Відповідач вважає, що позивачем при розрахунку суми компенсації не встановлено складових елементів компенсації, а саме розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, намірів відповідача, тощо.
При цьому, відповідач посилається на ті обставини, що свято „Гуморина-2011" є загальноміським святом, яке проводиться для збереження та популяризації, збереження і використання культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян, отже метою вказаного заходу є не отримання доходу від його проведення, а задоволення потреб громади м. Одеси.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору зазначив, що з запису телепередачі „Подробности" від 01.04.2011р. на телеканалі „Інтер", в межах якої відбулося публічне сповіщення твору, не можливо встановити виконавця, а також ідентифікувати сам твір як музичних твір „Show must go on".
Крім того, в планах загальноміських заходів у рамках святкування „Гуморина-2011" не передбачено використання вищевказаного твору.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних правових підстав.
Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Матеріалами справи встановлено, що виключні майнові авторські права на твір належать позивачу на підставі Ліцензійного договору укладеного 01.05.2003р. між ним та EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями).
Додатковою угодою від 01.12.2009р. позивач та EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED підтвердили, що в рамках договору позивачу також передано виключні майнові права на твір та позивач має право використовувати твір всіма способами, передбаченими договором.
У відповідності до ст. 443 ЦК України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншими законом.
Частиною 2 п. 1 ст. 32 Закону України „Про авторське право та суміжні права" встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону (далі - Закон).
При цьому, п.2 ст. 32 названого Закону, визначено, що передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
За приписами ст. 15 вищевказаного Закону, використання твору є, зокрема, його публічне виконання.
Під використанням твору, серед інших, вважається і його публічне виконання - як у реальному часі (наживо) так і за допомогою технічних засобів.
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви компакт-диск DVD-R №ZE5203-DVDJ47F4 з відеозаписом частини передачі „Подробности" від 01.04.2013р., судом встановлено наступне. У вказаному репортажі висвітлено подію - загальноміське свято „Гуморина-2011" , яка відбувалася 01.04.2011р. у м. Одесі. Під час висвітлення (перебігу) цієї події на сцені невідомий колектив виконував фрагмент музичного твору - „Show must go on", (автори: Mercury, May, Taylor, Deacon), авторські права на використання якого на території України, належать позивачу. Зазначений музичний фрагмент є частиною відомого світового хіта, який не важко ідентифікувати за відсутності спеціальних знань та який, з точки зору споживача, легко упізнати на слух навіть за одним рядком приспіву.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факту публічного виконання вказаного твору на сцені під час святкування заходу „Гуморина-2011".
Відповідно до підпункту „а" ст. 50 Закону, порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Враховуючи приписи ст. 50 Закону, публічне виконання твору без згоди суб'єкта авторського права і суміжних прав та без виплати винагороди є порушенням авторських прав.
У ході розгляду справи встановлено відсутність укладеного між сторонами по справі авторського договору, внаслідок чого у відповідача відсутнє право на використання твору.
Відповідно до абз.2 п.41 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі у реальному часі - „наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Так, згідно розпорядження Одеського міського голови №147-01р від 22.03.2011р. „Про проведення загальноміського свята „Гуморина-2011" організатором заходу „Гуморина" є Одеська міська рада.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем без дозволу позивача, як суб'єкта авторського права та без виплати винагороди було здійснено публічне виконання твору.
Згідно ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
У відповідності до підпункту „г" п.1 ст. 52 Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
За приписами підпункту „г" п.2 ст. 52 Закону, суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При цьому, розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг, (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи, розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача, можливість відновлення попереднього стану та необхідність для цього зусилля тощо.
Суд не погоджується з заявленими вимогами позивача про стягнення з відповідача по справі компенсації за порушення авторського права у розмірі 86025грн., що становить 75 мінімальних заробітних плат, з огляду на наступне.
Загальне свято „Гуморина-2011" є загальноміським святом, яке проводиться для збереження та популяризації місцевої самобутності Одеси з метою розповсюдження, демонстрування, популяризації, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян.
Сукупність ознак, які притаманні загальноміському святу „Гуморина" співпадають з характеристикою, яка закріплена на законодавчому рівні, у Законі „Про культуру", а саме: діяльність у сфері культури (культурна діяльність) - творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян.
Приймаючи до уваги вищевикладене, діяльність Одеської міської ради з приводу проведення заходу „Гуморина" не була спрямована на отримання прибутку, а здійснювалась виключно для задоволення культурних потреб територіальної громади м.Одеси, при цьому виконання твору було здійснено тільки один раз та не встановлено наявності раніше вчинених відповідачем порушень.
Наданий позивачем ліцензійний договір №6с-2010 від 31.05.2010р., в якості доказу отримання винагороди за правомірне використання твору у розмірі 80000грн., судом до уваги не приймається, оскільки авторські права на твір позивачем були передані з метою використання його в телевізійному рекламному ролику на комерційній основі, з метою отримання в майбутньому прибутку.
За приписами ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши обставини справи, та з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності, керуючись підпунктом „г" п. 2 ст. 52 Закону України „Про авторське право та суміжні права", суд вважає за необхідне зменшити суму компенсації до мінімального розміру встановленого Законом, тобто до 10 мінімальних заробітних плат, що станом на час звернення позивача до суду становить 11470грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.431, 440, 443 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 32 , 50, 52 Закону України „Про авторське право та суміжні права", позовні вимоги ТОВ „Комп Мюзік Паблішинг" підлягають задоволенню частково, з Одеської міської ради слід стягнути на користь позивача компенсації за порушення авторського права в розмірі 11470грн.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720грн. 50 коп., покладаються на відповідача.
Керуючись нормами чинного законодавства, статтями 1, 2, 4, 4?, 4?, 4?, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Комп Мюзік Паблішинг" до Одеської міської ради про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 86025грн.00коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Одеської міської ради /65004, м. Одеса, пл.Думська, ідентифікаційний код 26597691/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Комп Мюзік Паблішинг" /01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 35а, код ЄДРПОУ 32381678, р/р260083206401 в АБ „Енергобанк" м. Київ, МФО 300272/ компенсацію за порушення авторського права у розмірі 11470грн. та суму судового збору в розмірі 1720грн.50коп.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013р.
Суддя Новікова Р.Г.