№ справа:102/602/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Лихачова Лариса Олексіївна

№ провадження:11-кп/190/447/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. П.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,

Суддів -Корольова М.П., Єлгазіної Л.П.,

при секретарі - Шемлей І.І.,

за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.,

розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Армянського міського суду АР Крим від 01 червня 2013 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Новотроїцьке, Херсонської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

засуджений за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що 05.03.2013 року він, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_8, яка передала йому у тимчасове користування мобільний телефон «Samsung T2152» вартістю 295 гривень, без права ним розпоряджатись, усвідомлюючи протиправність своїх дій, близько 11-00 годин прибув на територію ТОВ «Козацький ринок» у м. Армянськ, де у торгівельному павільйоні «Батискаф» уклав усний договір купівлі-продажу, згідно якого передав у власність ОСОБА_9 мобільний телефон з оплатою у сумі 170 гривень, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 295 гривень.

06.03.2013 року близько 13-30 годин ОСОБА_7 прибув до вищевказаного торгівельного павільйону, де попросив у ОСОБА_9 мобільний телефон, який належав останньому та знаходився у продажу, після чого, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що його дії мають відкритий характер, у присутності ОСОБА_9 став тікати із мобільним телефоном з місця скоєння злочину, але був затриманий потерпілим.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вирок і постановити новий вирок, посилаючись на те, що його вина у скоєнні даного злочину не доведена та при призначенні покарання не враховані обставини, які мають істотне значення.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм діючого законодавства, без з'ясування всіх обставин.

У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор заперечив проти апеляцій.

Виконавши вимоги ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії, призначив обвинуваченому законне і обґрунтоване покарання.

Висновки суду підтверджені сукупністю наведених у вироку доказів.

Потерпіла ОСОБА_8 показала, що після звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі, вона півтора місяця намагалася строїти з ним особисті відносини, дозволила йому проживати за своєю адресою, він знаходився на її утриманні, оскільки не працював. 09.02.2013 року на ринку у м. Красноперекопськ вона купила ОСОБА_7 за свої кошти мобільний телефон, але його йому не дарувала, а надала для користування, без права розпорядження, з умовою, що він в подальшому поверне їй гроші за телефон. 14.03.2013 року від працівників міліції вона дізналась, що ОСОБА_7 продав належний їй телефон.

Потерпілий ОСОБА_9 показав, що 05.03.2013 року до нього звернувся ОСОБА_7 та запропонував йому придбати мобільний телефон, пообіцяв, що наступного дня принесе документи на телефон. Оглянувши телефон, він погодився придбати його за 170 гривень, після чого виставив його на продаж. Наступного дня ОСОБА_7 прийшов на ринок та попросив у нього дати йому оглянути інші мобільні телефони, ОСОБА_9 запропонував йому купити той же телефон, який він продав йому. ОСОБА_7 погодився, взяв телефон та почав тікати, він наздогнав його та затримав.

Свідок ОСОБА_11 показала, що працюючи на ринку продавцем, вона 06.03.2013 року бачила, як приблизно в обідній час ОСОБА_7 біг в сторону виходу з ринку, за ним слідом біг ОСОБА_9 ОСОБА_7 зачепився та впав, потерпілий затримав його, при ОСОБА_7 був мобільний телефон, який він намагався вкрасти.

Також вина ОСОБА_7 у скоєних злочинах доведена такими доказами, як:

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 від 06.03.2013 року про відкрите викрадення мобільного телефону;

- протоколом огляду мобільного телефону;

- протоколом одночасного допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_9, згідно якого потерпілий підтвердив свої показання;

- заявою ОСОБА_8 від 14.03.2013 року щодо належного їй мобільного телефону;

- рапортом старшого слідчого СВ Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим щодо заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом зловживання довірою.

Виходячи з цього, колегія вбачає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_7 мав дозвіл тільки на користування телефоном на певних умовах, тобто майно його співмешканки було для нього чужим і розпорядившись ним на свій розсуд, він обманув потерпілу ОСОБА_8, правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст.190 ч. 2 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно та за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України як закінчений замах на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинене повторно.

Доводи апелянтів про те, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, свого підтвердження не мають і спростовуються доказами, дослідженими судом.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції згідно з вимогами ст. 65 КК України належним чином врахував характер і ступень тяжкості скоєного злочину, особу винного, який неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та місцем відбування покарання характеризується негативно, перебуває під адміністративним наглядом, притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації характеризується посередньо, не працює, не одружений, дітей та інших утриманців не має.

Також, суд врахував обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, згідно ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнав щире каяття у вчиненому.

Відповідно до ст. 67 КК України обтяжуючою покарання обставиною суд врахував рецидив злочину.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ОСОБА_7 та його захисника підстав до скасування або зміни вироку не мають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Армянського міського суду АР Крим від 01 червня 2013 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника - без задоволення.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді

Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Єлгазіна Л.П.