№ справа:109/1019/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Павлюкова Ольга Володимирівна
№ провадження:11/190/871/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. П.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів -Корольова М.П., Радіонова І.І.,
при секретарі - Шемлей І.І.,
за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.,
засуджених захисників потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_13,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 07 червня 2013 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Голишманове, Голишмановського району, Тюменської області, маючий вищу освіту, працюючий КФГ «Туцький», одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України і йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу із конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець смт. Красногвардійське АР Крим, маючий середньотехнічну освіту, не працюючий, одружений, маючий на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, що проживає за адресою: АДРЕСА_2,
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України і йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу із конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
Стягнуті з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_13 у відшкодування матеріальної шкоди 37 535 гривень, 1 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 2 000 гривень витрат на правову допомогу, а всього 40 535 гривень 00 копійок.
Стягнуті з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_12 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 1 000 гривень витрат на правову допомогу.
Стягнуті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частках судові витрати за проведення дактилоскопічних експертиз № 6/53 від 10.04.2012 року в сумі 235, 20 гривень; № 063 від 11.04.2012 року в сумі 956, 76 гривень, № 136 від 17.06.2012 року в сумі 588 гривень, трасологічної експертизи № 064 від 05.04.2012 року в сумі 900, 48 гривень, судово-хімічної експертизи № 2/162 від 30.06.2012 року в сумі 707, 52 гривень, а всього в сумі 3 387, 96 гривень на користь держави.
Згідно вироку, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою викрадення майна ПП «Фірма Вікторія - 94» шляхом розбійного нападу, вступили в злочинну змову, приготували знаряддя злочину і 30 березня 2012 року приблизно о 02 годині, на невстановленому автомобілі приїхали до розташування фірми «Вікторія - 94» у смт. Красногвардійське по провулку Дорожньому, 4а.
Там вони, використовуючи маски на обличчях, проникли на територію фірми, зайшли до приміщення, де знаходилася сторож ОСОБА_12, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, зв'язали ОСОБА_12, заволоділи її мобільним телефоном імеі НОМЕР_2 вартістю 300 гривень.
Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, зламали двері до кабінету директора, проникли до нього, звідки викрали належне потерпілому ОСОБА_13 майно і гроші на суму 37 535 гривень.
У апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 на захист ОСОБА_8 просить вирок скасувати і кримінальну справу відносно ОСОБА_8 закрити у зв'язку з недоведеністю його участі у злочині.
При цьому захисник посилається на те, що обвинувачення ОСОБА_8 є надуманим і несправедливим, таким що ґрунтується на припущеннях органів досудового слідства і суду.
Разом з тим, захисник у апеляційній скарзі просить, якщо колегія прийде до висновку про участь ОСОБА_8 у злочині, змінити вирок і перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК України.
При цьому захисник посилається на те, що у справі нема доказів того, що до потерпілої ОСОБА_12 було застосовано насильство, що є небезпечним для життя і здоров'я, або погроза застосування такого насильства.
Адвокат ОСОБА_11 на захист ОСОБА_8 у апеляційній скарзі просить вирок скасувати і виправдати ОСОБА_8 за недоведеністю участі його у злочині.
При цьому апелянт посилається на несправедливість, незаконність і необґрунтованість вироку, порушення органами досудового слідства вимог КПК України, фальсифікацію матеріалів кримінальної справи.
Потерпілий ОСОБА_13 у апеляційній скарзі просить вирок скасувати, постановити відносно ОСОБА_8 і ОСОБА_7 новий вирок, яким призначити їм більш суворе покарання та збільшити розмір стягнення по відшкодуванню заподіяної шкоди.
При цьому потерпілий посилається на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину і є несправедливим внаслідок надмірної і необґрунтованої м'якості призначеного покарання.
Апелянт не згоден з розміром стягнення на відшкодування заподіяної моральної шкоди, вважаючи його принизливим і малим.
У апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить вирок скасувати, виправдати його і звільнити з-під варти.
Він вважає, що вирок є необґрунтованим і незаконним, доказів, які б свідчили про його причетність до злочину, не встановлено.
Адвокат ОСОБА_9 на захист ОСОБА_7 просить вирок скасувати, виправдати ОСОБА_7 відповідно з п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року) і звільнити його з-під варти.
При цьому апелянт посилається на те, що вирок є незаконним і необґрунтованим, судове слідство проведено з явно обвинувальним ухилом, при цьому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Адвокат ОСОБА_15, який є представником потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_12, надав заперечення на апеляційні скарги захисників і засудженого ОСОБА_7 і просить залишити їх без задоволення.
Заслухавши доповідача, провівши судове слідство і дебати, в яких обвинувачений ОСОБА_7 підтримав свою апеляцію і апеляцію захисника ОСОБА_9, і заперечив проти апеляції ОСОБА_13, ОСОБА_8 підтримав апеляції своїх захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10 і заперечував проти апеляції ОСОБА_13, потерпілі ОСОБА_13 і ОСОБА_12 підтримали апеляцію потерпілого і заперечували проти апеляцій ОСОБА_7 і захисників, захисники ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції ОСОБА_13, прокурор просив залишити вирок без зміни, надавши останнє слово ОСОБА_8 і ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляцій і матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 323, 334, 22 КПК України (1960 року), за яким розглядається дана справа, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Внутрішнє переконання суду повинно ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, в цій частині мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
В свою чергу, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.
По даній кримінальній справі ці вимоги закону виконані неналежним чином.
Органи досудового слідства неповно і однобічно розслідували злочин, і сформулювали, а також пред'явили обвинувачення ОСОБА_8 і ОСОБА_7 без належного його обґрунтування.
На попередньому слідстві не всі обставини, що мають значення по справі, встановлені, при цьому слідчими були використані як докази обвинувачення обставини, що не підтверджують версію слідства про скоєний злочин, викрадене майно і осіб обвинувачених.
Суд першої інстанції намагався виправити ці вади досудового слідства, але ще більше поглибив їх і ухвалив вирок на недопустимих припущеннях.
Як виходить з матеріалів кримінальної справи, 23.04.2012 року органи досудового слідства звернулися з поданням до Апеляційного суду АРК за дозволом на зняття інформації про вхідні і вихідні з'єднання абонентських номерів НОМЕР_3 (ОСОБА_8). НОМЕР_4 (ОСОБА_7), НОМЕР_5 (потерпіла ОСОБА_12, у якої телефон з цим абонентським номером був викрадений при розбійному нападі).
Такий дозвіл був наданий постановою заступника голови Апеляційного суду АРК від 07.05.2012 року (т.1 а.с.174).
Згідно із залученими до справи інформаційних матеріалів на виконання постанови від 07.05.2012 року, на момент нападу на неї потерпіла ОСОБА_12 з'єднувалася зі свого номера картки НОМЕР_6 до 22 години 21 хвилини 29.03.2012 року. Серійний номер її телефону імеі у цих матеріалах вказаний як НОМЕР_7 (т.1 а.с.196).
За версією досудового слідства і суду саме даний телефон з абонентським номером НОМЕР_5 був викрадений у ОСОБА_12 при нападі на неї 30.03.2012 року о 02 годині.
У постанові про притягнення особи як обвинуваченого, а потім у вироку суду вказано, що у ОСОБА_12 був викрадений телефон з абонентським номером НОМЕР_5, але серійним номером НОМЕР_8. На яких даних ґрунтується це твердження, органи досудового слідства не вказали.
У матеріалах справи є рапорт старшого оперативного уповноваженого від 18.05.2012 року про те, що у ОСОБА_12 було викрадено мобільний телефон з серійним номером НОМЕР_9 і згідно з графіком він включався 02.04.2012 року на сім-карту НОМЕР_1, що належить дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_6На яких даних ґрунтуються ці твердження про імеі викраденого телефону старшого оперативного уповноваженого, органи досудового слідства не вказали (т.2 а.с.8).
Телефон, який по справі значиться як викрадений у ОСОБА_12, в подальшому був вилучений у ОСОБА_18, з яким ОСОБА_8, за версією органів досудового слідства, помінявся викраденим телефоном.
Телефон був повернутий потерпілій із зазначенням його серійного номеру як НОМЕР_8 і вона його продала своєму знайомому ОСОБА_19. Останній був викликаний до суду, продемонстрував йому телефон, який придбав у ОСОБА_12, але його серійний номер був вже іншим - НОМЕР_9.
У своєму вироку суд намагався пояснити, що телефон з різними серійними номерами - це один телефон і саме він був викрадений у ОСОБА_12, але ці пояснення суду є непереконливими і ґрунтуються на припущеннях, що суперечить матеріалам справи.
За таких обставин твердження апеляційних скарг захисників і засудженого ОСОБА_7 про те, що органи досудового слідства і суд не встановили одного з предметів злочину, що ставить під сумнів повноту і об'єктивність досудового слідства, є обґрунтованими.
Також є обґрунтованими і доводи захисників і засудженого про те, що органи досудового слідства не вжили необхідних заходів по встановленню тютюнової люльки, яку нібито було вилучено у квартирі ОСОБА_7 і яка нібито належить потерпілому. Оскільки брат потерпілого наполягав на тому, що сам він купив і подарував цю люльку потерпілому, органи досудового слідства були повинні встановити місце її купівлі. Але ці намагання не були доведені до кінця, а суд у своєму вироку у цієї частині знову вдався до припущень і вказав, що не виключає можливості придбання подарунка для потерпілого в іншому, чим вказав свідок, магазині.
Справедливими є твердження захисників і засудженого про те, що органи досудового слідства однобічно, з обвинувальним ухилом перевірили заяви ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про алібі - знаходження їх на момент злочину в іншому місці.
Як виходить з матеріалів справи, органи досудового слідства не надали доказів того, що в ніч на 02 годину 30.03.2012 року ОСОБА_8 не знаходився у лікарні зі своєю родиною, а ОСОБА_7 - не знаходився у барі «Маестро», як про це наказують засуджені.
Суд у своєму вироку, аналізуючи ці показання підсудних, вдався до чергового необґрунтованого припущення і вказав, що знаходження ОСОБА_8 у лікарні «не виключає причетність вказаної особи до вчинення розбійного нападу, що стався 30.03.2012 року о 02 годині». Відносно алібі ОСОБА_7 суд вказав, що до показань свідків про це він відноситься «критично», а приймає до уваги показання ОСОБА_8, який на перших допитах показав, що з бару «Маестро» він поїхав а місце злочину разом з ОСОБА_7 на його автомобілі «Таврія пікап» білого кольору.
Але, у вироку суд вказав, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 приїхали туди «на невстановленому автомобілі», тобто суд використав визнання ОСОБА_8 вибірково, що не свідчить про об'єктивність розгляду справи.
Таким чином, невідповідність висновків органів досудового слідства і суду фактичним обставинам справи, порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства, які суд не усунув, тягнуть за собою скасування вироку і повернення кримінальної справи ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на додаткове розслідування.
У зв'язку з тим, що судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, перевірка правильності призначеного судом першої інстанції покарання і розгляду цивільного позову, як про те просить у своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_13, є передчасною.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 задовольнити частково. Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 07.06.2013 року відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 скасувати, кримінальну справу ОСОБА_7 і ОСОБА_8 направити прокурору Красногвардійського району АР Крим для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишити без зміни.
Судді
Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Радіонов І.І.